Постанова Київський апеляційний суд № 754/15779/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 754/15779/19 Номер провадження 22-ц/824/5132/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Головачов Я.В., Шахової О.В., розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Галась І. А., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вахрушевої Ради Миколаївни, заінтересовані особи: Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва зі скаргою на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вахрушевої Ради Миколаївни, заінтересовані особи: Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», в якій просила визнати виконавчий напис № 112842 від 30 листопада 2020 року, виданий приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О. С. таким, що не підлягає виконанню; зупинити виконавчі дії за виконавчим провадженням № 64000168; скасувати постанову від 29 грудня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, зняти арешт з грошових коштів боржника у всіх банківських установах. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року (а.с. 06-07) скаргу ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вахрушевої Ради Миколаївни, заінтересовані особи: Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», повернуто скаржнику. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, просила ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вахрушевої Ради Миколаївни, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходиться справа № 754/15779/19 за позовом ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди, яка призначена до розгляду на 17 лютого 2021 року. 29 грудня 2020 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» подав до ДВС виконавчий напис № 112842 від 30 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів за договором, який оспорюється. Разом з тим, головним державним виконавцем Вахрушевою Р. М. було прийнято до провадження виконавчий напис, який на думку скаржника, містить ознаки фальсифікації та скаржнику не вручався. На думку скаржника, вимога про визнання вищевказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не може розглядатися в порядку позовного провадження, оскільки рішення по справі № 754/15779/19 не ухвалено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Повертаючи скаргу на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вахрушевої Ради Миколаївни, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником було порушено правила об`єднання позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Виходячи зі змісту частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Частиною 12 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що спір про право, який ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, розглядається судом за позовом боржника до стягувача. Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що якщо сторона виконавчого провадження вважає, що дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи, вона має право звернутися до суду із скаргою. За змістом ст. 451 ЦПК України суд в порядку контролю за виконанням судових рішень має право визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) або відмовити у задоволенні скарги. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у разі наявності спору між сторонами особа має право звернутися до суду із позовною заявою, а у разі оскарження рішення, дій чи бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду зі скаргою. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заяви повертаються у випадку, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Так, із прохальної частини скарги на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що скаржник просить, зокрема, зупинити виконавчі дії за виконавчим провадженням № 64000168; скасувати постанову від 29 грудня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, зняти арешт з грошових коштів боржника у всіх банківських установах. Вказані вимоги стосуються дій державного виконавця, а відтак, підлягають розгляду судом за зверненням скаржника до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Прохальна частина вказаної скарги містить й вимогу: визнати виконавчий напис № 112842 від 30 листопада 2020 року, виданий приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О. С. таким, що не підлягає виконанню, яка виходячи із вищевказаних норм чинного законодавства України, розглядаються судом в порядку цивільного судочинства, за зверненням позивача до суду із позовною заявою. Таким чином, скаржником були об`єднані вимоги, частина з яких розглядається судом за зверненням до суду із скаргою на дії державного виконавця, а частина - за зверненням до суду із позовом, які об`єднанню не підлягають. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення скарги на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скаржнику, оскільки скаржником були порушені правила об`єднання вимог. Посилання скаржника на те, що вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не може розглядатися в порядку позовного провадження, оскільки рішення по справі № 754/15779/19 не ухвалено є помилковим, оскільки спір про право, який ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження за зверненням позивач до суду із позовною заявою. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я.В. Головачов О. В. Шахова