Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2647/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/831/20 Справа № 214/2647/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю представника потерпілого Ващенка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Ващенка О.М. на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , визнану винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Відповідно до обставин, зазначених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 13.03.2020 року о 19.28 годин, біля будинку АДРЕСА_3 Розі розбив голову камінням неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн та стягнуто з останньої на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Ващенко О.М., подав апеляційну скаргу, в який просить поновити строк для оскарження цієї постанови, оскільки справа була розглянута без участі потерпілого та його представника, також просить постанову скасувати, та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що 13.03.2020 року син потерпілого ОСОБА_4 , 2011 року народження, грався на подвір`ї свого будинку, де у нього виник конфлікт з ОСОБА_3 , 2012 року народження, в ході якого, ОСОБА_3 взяв до рук каменюку та кинув у голову ОСОБА_4 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. В цей же день, ОСОБА_5 було викликано поліцію та написано заяву про вчинення цього правопорушення. Однак, органом досудового розслідування відомості до ЄРДР внесені не були, а тому потерпілий звернувся до суду з приводу оскарження бездіяльності. Крім того, потерпілому стало відомо, що органами досудового розслідування було складено адміністративний протокол щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.184 КУпАП, з чим він не погоджується. Враховуючи те, що в результаті винних дій малолітнього ОСОБА_3 та його батьків було спричинено тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_4 , потерпіла сторона вважає, що наявний склад кримінального правопорушення. Вказує на те, що батько ОСОБА_3 безпосередньо забирав з місця події сина, що дає підстави вважати, що саме в його бездіяльності вбачається невиконання батьківських обов`язків, а не в бездіяльності матері, яку притягнули до адміністративної відповідальності. Представник потерпілого Ващенко О.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку. Вимоги представника потерпілого ОСОБА_6 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що справа була розглянута без участі потерпілого та його представника. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП - суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до положень Глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги. Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення. При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 759741 від 08.04.2020 року ОСОБА_2 у вину поставлене вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Викладаючи сутність цього правопорушення особою, яка складала протокол, зазначено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 13.03.2020 року о 19.28 годин, біля будинку АДРЕСА_3 у м. Кривому Розі розбив голову камінням неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в ньому не викладено об`єктивну сторону вчиненого правопорушення, яка би відповідала диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, а саме: в чому полягало ухилення матері від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітньої дитини, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Отже, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме, не визначено, які саме неправомірні діяння ОСОБА_2 вказують на її ухилення від батьківських обов`язків, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, викладену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що саме в бездіяльності батька малолітнього ОСОБА_3 вбачається невиконання батьківських обов`язків є безпідставними, оскільки суд першої інстанції розглядає матеріали справи на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який в цьому випадку складений відносно ОСОБА_2 . Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки правоохоронним органом у протоколі про адміністративне правопорушення не було викладено об`єктивної сторони вчиненого правопорушення, яка би відповідала диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, то суд дійшов висновку про недоведеність події і складу цього адміністративного правопорушення у зв`язку із чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю із підстав, передбачених ч.1 ст. 247 КУпАП, а апеляційна скарга представника потерпілого - частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд П О С Т А Н О В И В: Поновити представника потерпілого ОСОБА_6 строк для подачі апеляційної скарги на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2020 року. Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Ващенка О.М. на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року задовольнити частково. Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Є. Джерелейко