Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/7656/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/24/21 Справа № 214/7656/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: станом на 10 годину 02 листопада 2020 року її неповнолітня донька не документована. Оформлення паспорту здійснюється на підставі анкети-заяви, поданої особисто особою, яка досягла 14-річного віку та в строк, що не перевищує календарного місяця. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, провадження закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Обгрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вважає постанову незаконною та необгрунтованою. Так, апелянт, вказує, що суд, при винесенні оскаржуваної постанови, не надав належної оцінки тому, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубими порушеннями закону, а саме, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та з порушенням строку його складення. Разом з цим, на думку апелянта, в її діях відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки в період дії карантину місячний термін з моменту досягнення дитиною 14 річного віку, встановлений Порядком видачі паспорту громадянина України, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2015 №302, не діє. Також, звертає увагу, що в оскаржуваній постанові суд зазначив 3 дати її неявки до Центру надання адміністративних послуг "Віза", при цьому фактично вказав тільки 2 дати. Окрім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з 14.09.2020 її старша донька ОСОБА_3 забрала неповнолітню доньку ОСОБА_2 до себе у Львів, й про дату та час явки до Центру надання адміністративних послуг "Віза" її не повідомяли, й вона фактично не мала можливості разом зі своєю донькою з`явитися до Центру, для оформлення паспорту, тому постанову слід скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд, вислушавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвоката Скоробогатько В.Ю., які підтримали апеляційну скаргу, представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Бугаєць Т.І., яка заперечувала проти задволення скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови, приходить до таких висновків. Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд виходить з такого. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Згідно приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Ці вимоги закону судом першої інстанції виконані не були. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 010492 від 02 листопада 2020 року слідує, що ОСОБА_1 не виконує батьківські обов`язки по вихованню своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, станом на 10 годину 02 листопада 2020 року її неповнолітня донька не документована. Оформлення паспорту здійснюється на підставі анкети-заяви, поданої особисто особою, яка досягла 14-річного віку та в строк, що не перевищує календарного місяця. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Разом з цим, диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Отже, диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Із матеріалів справи видно, що протокол про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як в протоколі не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме наявність конкретних обставин, які б вказували на невиконання матір`ю ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не викладено коли саме було вчинено вказане адміністративне правопорушення та не вказано від яких саме передбачених законодавством обов`язків, з посиланням на відповідну норму закону, ухилялася ОСОБА_1 . При цьому, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, що є викладом обставин складу адміністративного правопорушення та ставляться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Отже, на переконання апеляційного суду, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тоді як суд першої інстанції, при розгляді цієї справи, належним чином не з`ясував, зокрема, чи порушила ОСОБА_1 норму спеціального закону, яку саме і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду. Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що суб`єктивна сторона цього правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. На думку апеляційного суду, судом також не було встановлено наявність у ОСОБА_1 й умислу або необережності на вчинення цього адміністративного правопорушення. Так, з Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302, слідує, що для подання документів на оформлення паспорту громадянина України необхідна присутність, як особи, яка досягла 14-річного віку, так і одного з її батьків. При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що її неповнолітня донька ОСОБА_2 самовільно залишила місце проживання й з вересня місяця 2020 року проживає зі своєю старшою сестрою ОСОБА_3 , яка не є опікуном, у м. Львові, з матірью не спілкується та жодного разу не повідомляла її про дату та час явки до Центру надання адміністративних послуг "Віза" за отриманням паспорта, з огляду на що вона не мала реальної можливості виконати свої батьківські обов`язки в цій частині. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та визнав її вину доведеною передчасно, недостатньо врахувавши вищенаведене та закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи. Отже, з урахуванням викладеного та зібраних доказів у справі, на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої належним чином не доведено наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та відповідно наявності в її діях складу цього правопорушення. Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, постановити нову, якою закрити провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - скасувати. Постановити нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко