Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/1358/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/474/20 Справа № 201/1358/20 Суддя у 1-й інстанції - Мельниченко С. П. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника М`ясоєдова В.О., потерпілої ОСОБА_2 та її представника Сегеди Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якою справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, В С Т А Н О В И В: Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 310049 від 02.02.2020 року, 02.02.2020 року приблизно о 14.00 годині, ОСОБА_1 за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 та свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 насильство в сім`ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП провадженням закрито, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, потерпіла ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в який просить постанову скасувати, постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винниму вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Звертає увагу на те, що її не було викликано до суду для участі у розгляді справи, у зв`язку з чим було порушено її право та право її дитини на захист. Вказує на те, що висновки суду не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить опис здійснення насильства як психологічного, так і фізичного, також наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується рапортом патрульного поліцейського, її заявою як потерпілої, її поясненнями та поясненнями свідка ОСОБА_4 . Зазначає, що жодному з перелічених доказів судом не надана оцінка. Посилається на те, що їй та її малолітньому сину завдана суттєва психологічна шкода, дитина потребує психологічного лікування та реабілітації. Вона постраждала не тільки морально, а й фізично, при цьому це зафіксовано на відеореєстраторах патрульних поліцейських, які прибули за викликом. В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 і його захисник М`ясоєдов В.О. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги потерпілої та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Висновок суду про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП, у діях ОСОБА_1 з посиланням на обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якому не відображено ознак об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності. Так, частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення . Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року за № 2229-VIII психологічне насильство- форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП 310049 від 02 лютого 2020 року ОСОБА_1 02 лютого 2020 року о 14 годині 00 хвилин вчинив щодо своєї дружини ОСОБА_2 та свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 насильство в сім`ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода їх фізичному здоров`ю, однак у вказаному протоколі не зазначені дії ОСОБА_1 , які можуть свідчити про вчинення психологічного насильства в сім`ї, отже, в протоколі про адміністративне правопорушення не викладений склад об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вказані в ньому обставини не розкривають ознак будь-якого насильства щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується рапортом патрульного поліцейського не приймаються до уваги, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, крім того, з рапорту встановлено, що виклик працівників поліції здійснив ОСОБА_1 та повідомив працівникам поліції, що дружина та теща вигнали його з будинку. Твердження апеляційної скарги потерпілої про те, що судом не надано оцінки доказам, не заслуговують на увагу, оскільки саме формулювання суті правопорушення, що викладене у протоколі про адміністративне правопорушення, не є конкретним, а долучені докази не можуть компенсувати зазначений недолік. Крім того, потерпіла зазначала в заяві (а. с. 3), що ОСОБА_1 вчиняв умисні дії фізичного і психологічного характеру, а саме: штовхався, хватав за руку та вказувала, що ОСОБА_1 раніше висловлювався нецензурною лайкою в їх адресу і погрожував розправою, однак насильство фізичного характеру штовхання, хватання за руку, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення не ставиться у провину ОСОБА_1 , а щодо висловлення нецензурною лайкою і здійснення погроз, то не вказано, що ці обставини мали місце 02 лютого 2020 року, а зазначено, що були раніше. Також в поясненнях (а. с. 4) потерпіла зазначила, що між нею та ОСОБА_1 стався конфлікт, після чого він почав вчиняти насильство в сім`ї, без зазначення яким чином, та коли саме, за яких обставин, і в який час вживалась ОСОБА_1 нецензурна лайка. Пояснення, надані матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та долучені до матеріалів справи не приймаються до уваги, оскільки вказані пояснення не містять посилань на дату та час зазначених у них обставин (а. с. 5). Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що дійсно між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу того, що він почав погрожувати їй тим, що вижене їх з будинку, залишить без грошей, забере автомобіль і вона нічого не отримає, що вказує на ознаки насилля економічного характеру, які не вказувались у матеріалах провадження, а тому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що протокол про адміністративне правопорушення містить обставини, які не відображають ознак психологічного насилля, а щодо насилля економічного характеру, то воно не було предметом перевірки в суді першої інстанції, оскільки протокол складено за обставинами вчинення психологічного насилля, а тому суд був позбавлений можливості вийти за його межі. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення. При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. Отже, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, викладену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 247, п. 3 ч.1 ст. 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд також погоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи. Надана до суду апеляційної інстанції довідка психолога від 20 квітня 2020 року, яка складена в результаті проведеної психодіагностичної роботи з дитиною ОСОБА_3 з метою встановлення особливостей взаємовідносин в родині та впливу конфліктних ситуації не приймається до уваги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не відображає ознак психологічного насилля, а суд позбавлений можливості вийти за його межі. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 , якою справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Є. Джерелейко