Постанова 4820 № 686/855/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/855/22 Провадження № 33/4820/152/22 Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Цугель А.О., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Клюцука В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника Клюцука В.П., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року, в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , тимчасового не працюючого,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170 (сто сімдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 496 грн. 20 коп. За постановою суду, 11.12.2021 року, ОСОБА_1 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме, умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Клюцук В.П., в інтересах ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що образ та погроз, які мають на меті підкорити волю ОСОБА_2 , поставити її в залежність від ОСОБА_1 не було, а тому в даних подіях відсутня шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Судом першої інстанції не було взято до уваги, що конфліктні ситуації створює тітка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка ініціює звернення до правоохоронних органів, створюючи штучні конфлікти в родині, налаштовуючи свою матір проти онука, з метою виселення з житлового приміщення ОСОБА_1 . Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь- які докази, що ОСОБА_1 вчиняв дії, що можуть бути розцінені як домашнє насильство, а надані суду матеріали не містять належних та допустимих доказів вини у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, враховуючи, що сам протокол безпосередньо не містить даних щодо конкретних дій особи, яка притягається до відповідальності, а сама по собі сварка не є повноцінним елементом складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Однак, судом першої інстанції проігноровано та не взято до уваги, що нецензурна лайка в межах конфлікту, який начебто склався між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення. Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення від 06.12.2021 року, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, не зазначено, які конкретно умисні дії психологічного характеру вчинив ОСОБА_1 , а також погрози в бік ОСОБА_2 , зазначено лише припущення. Крім того, даний протокол не відображає хронологію усіх подій які мали місце 11.12.2021 року. На думку апелянта, вказані відомості є необхідними для повного, об`єктивного та усестороннього з`ясування всіх обставин справи, тому їх відсутність порушує вимоги ст. 256 КУпАП. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Клюцука В.П., на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких, зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти). Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 502607 від 22 грудня 2021 року вбачається, що 11.12.2021 року ОСОБА_1 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме, умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим завдав психологічного насильства та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП /а.с. 1/. В своїх письмових поясненнях та у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказав на те, що він проживав разом із своєю бабусею, яка була його опікуном, в АДРЕСА_2 . 11 грудня 2021 року приблизно о 12:00 до них у квартиру прийшла його тітка ОСОБА_3 , яка почала провокувати конфлікт, через квартиру, оскільки остання, є співвласником ј частини цієї квартири. Сварка була на підвищених тонах, однак він не висловлювався нецензурною лексикою на адресу бабусі, міг лише до тітки, своєї вини у виникненні сварки не вбачає, психологічного насильства щодо ОСОБА_2 не мав наміру заподіяти. Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Разом з тим, наведені в протоколі дії ОСОБА_1 підтверджуються лише заявою ОСОБА_3 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 . Інших об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається чи словесний конфлікт викликав будь-які наслідки, передбачені п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема, побоювання постраждалої особи ОСОБА_2 за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП не повно та не всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, а тому дійшов до не правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу захисника Клюцука В.П. задовольнити. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Л.М.Кулеша