Постанова Львівський апеляційний суд № 444/2544/22

Справа № 444/2544/22 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 33/811/1351/22 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Заремби О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 02 листопада 2022 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною та відповідно до ст. 22 КУпАП звільнено її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, внаслідок малозначності скоєного правопорушення. Згідно з постановою ОСОБА_1 09 жовтня 2022 року близько 18.30 год. за адресою: АДРЕСА_2 по місцю проживання сестри ОСОБА_2 вчинила насильство в сім`ї психологічного характеру, а саме, вчинила сімейну сварку із сестрою ОСОБА_2 під час якої ображала її нецензурною лайкою, чим чинила тиск психологічного характеру, своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 02 листопада 2022 року та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що її дії вчинені в межах побутового конфлікту з сестрою ОСОБА_2 не досягли межі, яка б вказувала на вчинення нею виду насильства, який визначений у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. До матеріалів справи долучається копія відеозапису, на якому зображено конфлікт між нею та ОСОБА_2 . З такого вбачається, що саме ОСОБА_2 провокувала конфлікт, виражалася нецензурною лайкою та застосовувала фізичне насильство відносно неї. Заслухавши захисника Зарембу О.О. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що постанову судді слід скасувати, а справу закрити з таких підстав. Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, суддею першої інстанції цих вимог закону в повній мірі дотримано не було, внаслідок чого суддя дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність. Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим. У даному випадку протокол від 12.10.2022 відносно ОСОБА_1 складено без врахування вимог Закону. Так, у протоколі від 12.10.2022 зазначено, що ОСОБА_1 09 жовтня 2022 року близько 18.30 год. за адресою: АДРЕСА_2 по місцю проживання сестри ОСОБА_2 вчинила насильство в сім`ї психологічного характеру, а саме, вчинила сімейну сварку із сестрою ОСОБА_2 під час якої ображала її нецензурною лайкою, чим чинила тиск психологічного характеру, своїми діями вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. При цьому не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тобто фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита. Отже, насильство в сім`ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Разом з тим, при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 суддя першої інстанції не звернув уваги на належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. З протоколу про адміністративні правопорушення вбачається, що остання виражався нецензурною лайкою, але з доданих до протоколу матеріалів не слідує, що такі дії являються домашнім насильством, тобто дії, які можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того в суді апеляційної інстанції було оглянуто запис з камер відеоспостереження, які були розміщені в будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 на якому дійсно зафіксовано словесний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу проживання у даному будинку. Під час якого ОСОБА_2 вимагала від ОСОБА_1 надати документи на будинок, а після отримання відмови, виштовхала ОСОБА_1 з приміщення кухні в коридор, де суперечка продовжилась, а в подальшому ОСОБА_1 вийшла з будинку. З викладених вимог закону вбачається, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 та подій, які зафіксовані на камері відеоспостереження, які полягали у вчиненні словесного конфлікту із ОСОБА_2 , не утворюють самі по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Натомість у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру. Також в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що під час конфлікту ОСОБА_1 діяла з умислом спричинити ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак завдати шкоди їх психічному здоров`ю. У справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Постанову судді Жовківського районого суду Львівської області від 02 листопада 2022 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.