Постанова 4806 № 308/11645/25

Справа № 308/11645/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19.01.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/700/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Лешанич Л. В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн з конфіскацією тварин. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695280 від 09.08.2025 та постанови судді від 29.09.2025 вбачається, що 29.07.2025 в період часу з 14 до 14 год 15 хв в м. Ужгороді біля магазину «Амбар» по вул. Другетів, 126, собака чорного кольору породи «Лабрадор» покусав громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , внаслідок чого вони отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила правила утримання собак і котів та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, а саме вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, які спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. Під вигулюванням собак слід розуміти і залишення їх без контролю з боку господаря. Дві собаки, належні громадянці ОСОБА_5 , вилучено та передано на утримання КП «Центр поводження з тваринами Ужгородської міської ради». В апеляційній скарзі захисник-адвокат Лешанич Л. В. просить постанову суду від 29.09.2025 скасувати, а провадження у справі за ч. 3 ст. 154 КУпАП закрити. Вказує на те, що постанова суду першої інстанції незаконна та така, що постановлена всупереч встановленим нормам КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які посилання на правила утримання собак і котів, а саме який пункт (розділ) цих правил був порушений і в чому порушення проявилось, тобто в протоколі не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КупАП. Крім того, в постанові йдеться про одного собаку, водночас постановлено конфіскувати двох собак, які належать ОСОБА_1 . Окрім того, суд не взяв до уваги те, що порода «Лабрадор» не відноситься до небезпечних порід собак визначених у Переліку небезпечних порід собак, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021, відтак вигулювання собак цієї породи без повідків та -2- намордників законом не заборонено, тому посилання в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду на порушення цієї норми, є безпідставним. Таким чином, суддя першої інстанції не звернула увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та невідповідність суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі, дала неналежну оцінку наявним у справі доказам, не звернула увагу на наявні порушення, що призвело до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, захисник-адвокат Лешанич Л. В., а також потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та законний представник ОСОБА_8 , на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли. За змістом ст. 294 КУпАП, неявка особи, яка притягується до відповідальності, та потерпілого на апеляційний розгляд справи не є перешкодою для розгляду справи. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності захисника-адвоката Лешанич Л. В., потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 269, 270 КУпАП. При цьому, враховується думка ОСОБА_1 , яка не заперечувала щодо розгляду справи без участі захисника-адвоката Лешанич Л. В. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката Лешанич Л. В. підлягає задоволенню, з таких підстав. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. -3- Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необгрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. Виходячи з диспозиції ч. 3 ст. 154 КУпАП об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у триманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених ч. 1 цієї статті. Частина 3 статті 154 КУпАП є бланкетною нормою, яка відсилає до відповідних нормативно-правових актів, що стосуються правил утримання собак та котів, які затверджуються відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Проте у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які посилання на такі правила, а саме який пункт (розділ) цих правил був порушений і в чому це порушення проявилось, тобто в протоколі не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та відповідність суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі, положенням диспозиції ч. 3 ст. 154 КУпАП. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695280 від 09.08.2025 зазначено, що 29.07.2025 в період часу з 14 до 14 год 15 хв в м. Ужгороді біля магазину «Амбар» по вул. Другетів, 126, собака чорного кольору породи «Лабрадор» покусав громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , внаслідок чого вони отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила правила утримання собак і котів та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність -4- даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що суть адміністративного правопорушення, вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає положенням диспозиції ч. 3 ст. 154 КУпАП. Крім того відсутні дані про те, що ОСОБА_1 є власником собак, такі тварини не ідентифіковані, копії відповідних документів до справи не долучені. Постановляючи рішення суд першої інстанції не взяв до уваги те, що постановою Кабінету Міністрів України № 1164 від 10.11.2021 затверджено Перелік небезпечних порід собак до якого не відноситься порода «лабрадор», тобто виходячи із диспозиції ст. 154 КУпАП, вигулювання собак даної породи без повідків та намордників законом не заборонено, а тому посилання у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду на порушення ОСОБА_1 даної норми є безпідставним. Інші матеріали справи, додані до протоколу про адміністративне правопорушення не містять у собі даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП , а тому також не можуть вважатися належними доказами її вини. Показання потерпілих є непослідовними, суперечливими та такими, що не підтверджуються іншими доказами в їх сукупності. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». У протоколі про адміністративне правопорушення, що складений відносно ОСОБА_1 , не розкрито суть вчиненого правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у статті КУпАП, за якою складено протокол, не зазначено які конкретно пункти Правил утримання котів і собак порушила ОСОБА_1 . Сам протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП. Разом з тим, суд першої інстанції, пославшись на докази, зокрема, письмові пояснення, які не узгоджуються з обставинами, відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення та за відсутності у протоколі відомостей, які б утворювали об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. При цьому, суд не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 256 КУпАП та п. 9.15 Розділу 2 Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні -5- правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 за № 1376, який не містить належним чином викладеної суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол. Крім того, апеляційний суд враховує і те, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про свідків правопорушення, яке нібито мало місце 29.07.2025 за вищевказаних обставин. Зважаючи на вищевикладене, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695280 від 09.08.2025, складений щодо ОСОБА_1 є неналежним доказом у справі. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції сторони обвинувачення та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з чим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Національної поліції (ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України -6- органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані. Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків тощо. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Лешанич Л. В. задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2025 про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо неї закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя