Постанова 4805 № 289/316/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/316/26 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С. Номер провадження №33/4805/1088/26 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Зав`язун С.М., розглянувши у письмовому провадженні справу про адміністративне правопорушення № 289/316/26 за апеляційною скаргою захисника Бойка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ : зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави Згідно постанови суду, 15.02.2026 о 00:20, в с. Лутівка по вул. Велика Лутовецька, біля будинку 102, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6820, результат 1,51‰, тест №732, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Бойко В.В. в поданій апеляційній скарзі просить скасувати постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що постанова суду є необґрунтованою, ухвалена за неповного судового розгляду та з порушенням права особи на справедливий судовий захист. Зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591633 від 15.02.2026 працівником поліції було порушено порядок оформлення адміністративних матеріалів, оскільки у графі «До протоколу додаються» не зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис. На думку захисника, це нівелює доказове значення такого відеозапису та свідчить про його неналежність і недопустимість як доказу. Також в апеляційній скарзі зазначено, що матеріали справи не містять даних про те, ким саме здійснювалася відеозйомка та за допомогою якого технічного засобу, а суд першої інстанції не надав цим обставинам належної оцінки. Захисник вважає, що суд не навів достатніх мотивів прийнятого рішення, не спростував доводи сторони захисту та фактично ухвалив постанову на припущеннях. Крім того, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 участі у розгляді справі фактично не брав, у зв`язку з чим просить переглянути постанову суду за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника. Разом з тим, захисник Бойко В.В. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, що підтверджується судовими повістками та телефонограмою від 29.06.2026, до суду апеляційної інстанції не з`явилися. У телефонному режимі захисник Бойко В.В. просив здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі. При цьому про причини неявки ОСОБА_1 апеляційний суд не повідомлено, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до Житомирського апеляційного суду не надходило. За таких обставин, з урахуванням належного повідомлення учасників справи, відсутності клопотань про відкладення апеляційного розгляду та прохання захисника про розгляд справи без його участі, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Бойка В.В. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Особливості ж встановлення факту перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та порядок проведення відповідного огляду врегульовані спеціальними нормами законодавства. Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком). Відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції виявляє у водія транспортного засобу ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), які дають законні підстави вважати, що особа перебуває у такому стані, він має право вимагати проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку. Згідно п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 3 цієї статті в разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Аналогічний алгоритм дій передбачений і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду. Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. На переконання апеляційного суду, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції належним чином дотримався наведених вище вимог закону. Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 2.9. а) ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій на вимогу працівника поліції зобов`язаний пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, відповідно до п. 2.4 ПДР України водій зобов`язаний зупинитися на вимогу поліцейського з дотриманням вимог цих Правил. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Будучи допитаним у суді першої інстанції, ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та щиро розкаявся. Водночас апеляційний суд критично оцінює доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Натомість зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні, висловлював свою позицію щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення та повністю визнав вину. Крім того, згідно з наявною в матеріалах справи розпискою від 03.03.2026, копію постанови суду першої інстанції він отримав у день її винесення, будь-яких заперечень щодо своєї участі в судовому засіданні не висловлював (а.с. 20). За таких обставин наведений довід апеляційної скарги є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. Так само безпідставними є посилання сторони захисту на відсутність належних доказів винуватості ОСОБА_1 , оскільки його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які є взаємоузгодженими та достатніми для висновку про те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591633 від 15.02.2026, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння із зазначенням виявлених ознак сп`яніння та результату огляду 1,51‰, роздруківкою результату приладу Alcotest Drager 6820 від 15.02.2026, з якою ОСОБА_1 погодився, а також відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських та автомобільного відеореєстратора службового транспортного засобу, на яких зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу, спілкування працівників поліції з водієм, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та його результат. Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про недопустимість відеозаписів з підстав нібито незазначення у протоколі технічного засобу, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, оскільки такі твердження спростовуються змістом самого протоколу про адміністративне правопорушення. Так, із протоколу серії ЕПР1 №591633 від 15.02.2026 вбачається, що під час оформлення матеріалів свідки не залучалися, водночас у відповідній графі протоколу зазначено технічні засоби відеофіксації, а саме: відеозапис поліцейського №858828, №858835, а також відеореєстратор службового автомобіля із зазначенням логотипу 1333. Отже, твердження апеляційної скарги про відсутність у протоколі будь-яких відомостей щодо технічних засобів відеозапису не відповідають фактичному змісту матеріалів справи. Крім того, самі відеозаписи були долучені до матеріалів справи та досліджені судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами. Їх зміст узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та роздруківкою результату приладу Alcotest Drager 6820, яким зафіксовано результат огляду 1,51‰. За таких обставин посилання захисника на недопустимість відеозаписів є формальними та не свідчать про порушення порядку фіксації адміністративного правопорушення чи проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно, підстав для визнання таких відеозаписів неналежними або недопустимими доказами апеляційний суд не вбачає. Доводи захисника про те, що з матеріалів справи нібито неможливо встановити, хто саме здійснював відеозйомку, апеляційний суд також вважає безпідставними. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591633 від 15.02.2026, його складено поліцейським відділення поліції №2 (м. Радомишль) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Кучинським О.С., тобто уповноваженою службовою особою поліції під час виконання нею службових повноважень. У цьому ж протоколі зазначено технічні засоби, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація, а саме відеозаписи поліцейських та відеореєстратор службового автомобіля. Отже, матеріали справи дають можливість встановити як службову особу, яка оформлювала адміністративні матеріали, так і технічні засоби, за допомогою яких фіксувалися відповідні події. Будь-яких об`єктивних даних про те, що відеозйомку здійснювала стороння особа, яка не мала на це повноважень, або що відеозаписи отримані поза межами службової діяльності працівників поліції, стороною захисту не наведено. Саме по собі припущення захисника про можливість здійснення відеозйомки невідомою особою не є підставою для визнання відеозаписів недопустимими доказами, оскільки таке припущення не підтверджене жодними доказами та спростовується змістом протоколу і долученими до справи матеріалами. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що апеляційна скарга захисника значною мірою побудована на посиланнях на загальні положення КУпАП, Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та окремі правові позиції судової практики, однак без наведення конкретних порушень, які б впливали на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Саме по собі посилання на принципи законності, верховенства права, справедливого судового розгляду та необхідність повного й об`єктивного з`ясування обставин справи не свідчить про незаконність постанови суду першої інстанції, якщо матеріалами справи підтверджено дотримання встановленої законом процедури та наявність достатніх доказів винуватості особи. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, оскільки містить опис встановлених судом обставин, посилання на докази, якими підтверджується вина ОСОБА_1 , правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотиви прийнятого рішення, вид і розмір адміністративного стягнення, а також вирішення питання щодо судового збору. Отже, доводи апеляційної скарги про невмотивованість постанови та порушення судом першої інстанції загальних засад провадження у справах про адміністративні правопорушення є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Не підлягає задоволенню і клопотання захисника Бойка В.В. про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі. Як убачається з поданого клопотання, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 з 04.03.2023 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою про перебування на військовій службі від 27.04.2026. У зв`язку з цим сторона захисту просить зупинити провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Разом з тим такі доводи не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто суд при вирішенні будь-яких процесуальних питань має діяти лише в межах повноважень та у спосіб, прямо передбачений законом. Водночас положення КУпАП не містять норм, які б передбачали можливість зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з проходженням особою військової служби, у тому числі військової служби за призовом під час мобілізації чи в умовах воєнного стану. На відміну від інших видів судочинства, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення законодавець не визначив такої процесуальної дії, як зупинення провадження, та не встановив підстав, порядку і строків її застосування. Отже, сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі, навіть за умови його документального підтвердження, не створює для суду правових підстав для зупинення провадження у цій справі. Надана стороною захисту довідка від 27.04.2026 підтверджує лише факт проходження ним військової служби, однак не спростовує можливості розгляду справи в порядку, визначеному КУпАП, та не змінює встановленого законом процесуального порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. За таких обставин, з огляду на відсутність у КУпАП спеціальної норми, яка б передбачала можливість зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення з наведеної захисником підстави, клопотання захисника Бойка В.В. про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : У задоволенні клопотання захисника Бойка Володимира Володимировича про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення - відмовити. Апеляційну скаргу захисника Бойка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: