Постанова 4806 № 308/16309/25

Справа № 308/16309/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29.01.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/861/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768849 від 25.10.2025 та постанови судді від 18.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 21.10.2025 близько 09 год за адресою АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство, а саме шантажував що позбавить батьківських прав, ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю дружині ОСОБА_3 , та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768841 від 25.10.2025 та постанови судді від 18.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 30.09.2025 близько 18 год за адресою АДРЕСА_1 , ображав нецензурною лайкою малолітнього пасинка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 18.11.2025 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою. Сам лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї. Протоколи складені щодо нього не містять відомостей про наслідки, настання яких є обов`язковою умовою складу адміністративного правопорушення, а саме висловлювання образливими словами, не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження того, що він 21.10.2025 вчинив щодо своєї дружини ОСОБА_3 та малолітнього пасинка ОСОБА_4 дії, що підпадають під визначення психологічне насильство. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не доводять об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, а відтак у своїй сукупності свідчать про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції та наявність підстав для її скасування, а також закриття провадження у справі. -2- Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , неявка яких з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що вказані особи повідомлені за допомогою смс-повідомлення, про що свідчать відповідні довідки про доставку. Зазначене свідчить про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про час та місце її розгляду. Разом з тим, клопотань про відкладення розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки потерпілих до апеляційного суду не надходило. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 269 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка. Суд першої інстанції, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за події, що мали місце 30.09.2025 та 21.10.2025, врахував належні та допустимі докази про вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768841 від 25.10.2025 стверджується, що ОСОБА_1 30.09.2025 близько 18 год за адресою АДРЕСА_1 , ображав нецензурною лайкою малолітнього пасинка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП. -3- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768849 від 25.10.2025 стверджується, що ОСОБА_1 21.10.2025 близько 09 год за адресою АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство, а саме шантажував що позбавить батьківських прав, ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю дружині ОСОБА_3 , та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Викладені у протоколах обставини підтверджуються реєстраційною карткою звернення від 21.10.2025 ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 25.10.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 25.10.2025; рапортом про те, що 25.10.2025 о 18 год 11 хв до відділення поліції надійшло повідомлення про вчинення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відеозаписом який додано до матеріалів справи, та рапортом старшого інспектора СПДН ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 25.10.2025 та іншими матеріалами справи. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані у встановленому законом порядку, порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративних правопорушень. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколів за ознаками передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративних правопорушень, старший інспектор Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Міцулич М. Р. був упередженим та необ`єктивним, що у нього були підстави для фальсифікації протоколів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, що він зацікавлений у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази, як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував дії поліцейського, який склав відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно з диспозицією ч. 1, ст. 173-2 КУпАП, вчиненням домашнього насильства є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. В силу статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного -4- спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Під психологічним насильством в сім`ї слід розуміти насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров`ю. Фізичне насильство, згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 цього Закону, - є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 складені із додержанням вимог ст. 256, 268 КУпАП, містять суть адміністративного правопорушення та опис встановлених обставин. У тому числі у протоколах наведено які дії вчинено ОСОБА_1 , за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, у протоколах відображено відомості про потерпілих. Проаналізувавши зміст складених щодо ОСОБА_1 протоколів, апеляційним судом встановлено, що такі відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містять всі необхідні та передбачені цією нормою відомості, а тому доводи апеляційної скарги про те, що протоколи про адміністративні правопорушення не містять відомостей про наслідки, настання яких є обов`язковою умовою складу адміністративних правопорушень за ст. 173-2 КУпАП, спростовані матеріалами справи і такі апеляційним судом відхиляються. Таким чином, достовірність даних, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення та правдивість пояснень потерпілої, перевірені в судовому засіданні апеляційного суду, а тому в даному випадку, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, в ході апеляційного розгляду справи не встановлено й жодних достовірних даних про те, що у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства фізичного та психологічного характеру. Такі дані не підтверджені будь-якими належними доказами. -5- Між тим, вказані доводи спростовані наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами, у тому числі й поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , а також самим ОСОБА_1 , який під час розгляду справи в суді першої інстанції свою вину визнав частково. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що вина ОСОБА_1 підтверджена всіма наявними в матеріалах справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним судом доказами, які визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, і є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративних правопорушень, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. При цьому жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів справи, ОСОБА_1 не надано, не здобуто таких і під час апеляційного розгляду справи. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати докази, викликати свідків, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту жодних доказів, які б свідчили про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та незаконність оскаржуваної постанови не надано, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2025 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя