LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Житомирський апеляційний суд293/2178/23

від 31.07.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Поновити захиснику Кирилюку В.Л. процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року.

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/2178/23 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й. Номер провадження №33/4805/1022/24 Категорія ч. 4 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Кирилюка В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Кирилюка Віталія Леонідовича подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, водій ОСОБА_1 28.12.2023 о 00 год 10 хв в смт Черняхів по вул.Замкова, 3, керував авто ВАЗ 21115 НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Кирилюк В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2023 дорожньо-транспортної пригоди з участю водія ОСОБА_1 не сталося, а він був зупинений працівником поліції за інших підстав, тому відсутні правові підстави для визнання цієї події «як дорожньо-транспортної пригоди» в розумінні п. 1.10. ПДР та відповідно вважати, що подій порушив вимоги п. «є» п. 2.10. ПДР та кваліфікувати його дії за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Крім того, відповідно до положення ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за правопорушення, які відрізняються за своїм змістом і складом і мають різні кваліфікуючі ознаки. Норми діючого КУпАП не передбачають можливості здійснення судом перекваліфікації дій винної особи. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що апеляційну скаргу подано 21 травня 2024 року, однак відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2024 апеляційна скарга повернута особі, яка її подала, у зв`язку з відсутністю витягу з договору, а тому строк пропущений з поважних причин, оскільки 12.06.2024 подана повторна апеляційна скарга. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Кирилюка В.Л., перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Відповідно до вимог статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №953055 від 28.12.2023 відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 121-3, частиною1 статті 126 КУпАП; розписками про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; наявним в матеріалах справи відеозаписом з відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського. Приймаючи постанову, районний суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 на ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування цих висновків суд послався на матеріали справи, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме: вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. При цьому судом першої інстанції було встановлено, що «при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою Відділу поліцейської діяльності № 1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області невірно було викладено фабулу адміністративного правопорушення, згідно якої дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 4 ст. 130 КУпАП». За таких обставин, суд першої інстанції встановив в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на ці докази, суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується частково виходячи з наступного. Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Частиною 4 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Відповідно до пп. «є» п. 2.10 ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Невиконання вимог пп. «є» п. 2.10 ПДР України утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №171737 від 28 грудня 2023 року «водій ОСОБА_1 28.12.2023 о 00 год 10 хв в смт Черняхів по вул.Замкова, 3, керуючи авто ВАЗ 21115 НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: після зупинки ТЗ на вимогу поліцейського, до проведення огляду встановлення стану алкогольного сп`янінні, що знижують його увагу, вживав «Вино» ігристе на місці зупинки транспортного засобу, в законному порядку встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.10 є) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП» (а.с. 6). З відеозапису доданого до протоколу працівниками поліції вбачається, що в темну пору доби автомобіль працівників поліції слідував за транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_1 . Після зупинки вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння як за допомогою технічних засобів так і закладі охорони здоров`я. При цьому, працівником поліції було доступно роз`яснено наслідки такої відмови, права та обов`язки. Працівник поліції повідомив водію, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворила окремий склад закінченого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який характеризується недотримання водієм п. 2.5 ПДР України. Отже, подальше вживання водієм алкогольних напоїв не може бути кваліфіковано за ч. 4 ст. 130 КУпАП, в т.ч. і як порушення вимог пп. «є» п. 2.10 ПДР України, оскільки відповідальність за цією нормою ПДР України настає до закінчення процедури огляду на стан сп`яніння або відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Як вбачається з фабули протоколу серії ААД №171737 від 28 грудня 2023 року, водій ОСОБА_1 вживав алкоголь після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тобто полягають у порушенні пп. «є» п. 2.10 ПДР України та є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Однак, в даному конкретному випадку дії ОСОБА_1 не підпадають під ознаки пп. «є» п. 2.10 ПДР України за відсутності доказів причетності водія до дорожньо-транспортної пригоди, що є характерною ознакою ч. 4 ст. 130 КУпАП. Не долучено таких доказів і до матеріалів справи. Наведене свідчить про те, що фабула адміністративного правопорушення, зазначена у протоколі, не підтверджена належними та допустимими доказами. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки долучені докази по суті підтверджують відмову вказаної особи від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В той же час, суд першої інстанції не врахував, що положення ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за правопорушення, які відрізняються за своїм змістом і складом та містять різні кваліфікуючі ознаки і пов`язані із порушенням різних пунктів ПДР України. Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення і визнав особу винною в тих діях, які поліцейським не інкримінувались йому в протоколі. Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення. Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства рф така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що ОСОБА_1 «відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушив п.2.5 ПДР України», а тому суд першої інстанції не мав права самостійно редагувати фабулу правопорушення, зазначивши в своїй постанові інші конкретні обставини правопорушення. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та неможливість перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Кирилюку В.Л. процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Кирилюка Віталія Леонідовича подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року, якою дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»