Постанова 4820 № 682/792/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 682/792/19 Провадження № 22-ц/4820/514/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Журбіцький В.О. за участю учасників справи: представника апелянта Москалюк С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року (суддя Маршал І.М.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У березні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідач отримав кредит у ПАТ КБ «ПриватБанку» у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив кредитні зобов`язання, внаслідок чого сформувалась заборгованість у розмірі 127409,05 грн., яка складається із 3864,42 грн. заборгованості за кредитом; 113199,34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3802,00 грн. заборгованості за пенею, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 6043, 29 грн. штрафу (процентна складова). Відповідач добровільно кредитну заборгованість не сплачує. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача борг за договором у сумі 127409,05 грн., який складається із 3864,42 грн. заборгованості за кредитом; 113199,34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3802,00 грн. заборгованості за пенею, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 6043,29 грн. штрафу (процентна складова) та судові витрати в сумі в сумі 1921 грн. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 3 864,42 грн. та 58,26 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає вказане рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Крім того, місцевий суд оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 21 серпня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 8). За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Позивач є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією витягу із Статуту АТ КБ «ПриватБанк», погодженого НБУ 11 червня 2018 року (а. с. 39-40). У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк долучив Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 9, 10-33). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 січня 2019 року становить 127409,05 грн., який складається із 3864,42 грн. заборгованості за кредитом; 113199,34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3802,00 грн. заборгованості за пенею, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 6043,29 грн. штрафу (процентна складова) (а. с. 5-7). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках, пені та штрафу, суд виходив з того, що при укладенні кредитного договору б/н від 21 серпня 2011 року сторонами не було погоджено умови щодо порядку, розмірів і строків нарахування та погашення відсотків за користування кредитним коштами, а також щодо неустойки за прострочення виконання зобов`язань за цим договором. При цьому суд дійшов висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг, які визначають порядок, розміри та строки погашення заборгованості та встановлюють відповідальність позичальника за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань, не можна вважати складовою кредитного договору б/н від 21 серпня 2011 року, оскільки позивачем не надано доказів, що Умови та Правила надання банківських послуг, які додані до позовної заяви, розумів позичальник ОСОБА_1 при укладенні договору та погодився з ними. Висновок суду не в повній мірі є обґрунтованим з огляду на наступне. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, в редакції чинній на час укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 21 серпня 2011 року укладено договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 серпня 2011 року ОСОБА_1 надав згоду на те, що вказана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг. Судом першої інстанції вірно зазначено, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 21 серпня 2011 року та інші матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ознайомився та погодився саме з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витяги з яких надані позивачем на обґрунтування своїх вимог, відтак вказані Умови та Правила не є частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, де зазначено, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Разом з тим судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено надану позивачем копію довідки про умови кредитування від 21 серпня 2011 року, яка підписана відповідачем, відповідно до якої останній погодився на базову відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 3 % на місяць та розмір щомісячних платежів у розмірі 7 % від заборгованості, а також погодилась на строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, згідно якого загальна пеня складається із сум двох видів пені, з яких одна пеня вираховується за формулою базова % ставка за договором/30 та нараховується за кожен день прострочення кредиту та інша пеня вираховується як 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць та нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше (а. с. 9). Згідно даної довідки сторонами визначено розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме 500 грн. + 5% від суми позову, та розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо (а. с. 9). Крім того матеріали справи містять довідку, що картка видана ОСОБА_2 діє до червня 2015 року (а. с. 69). Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За розрахунком Банку станом на 31 січня 2019 року у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість у розмірі 127409,05 грн., що складається із 3864,42 грн. заборгованості за кредитом; 113199,34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3802,00 грн. заборгованості за пенею, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 6043,29 грн. штрафу (процентна складова). Як вбачається з матеріалів справи Банк, пред`являючи вимоги щодо погашення кредиту, просив, окрім заборгованості за тілом кредиту, також стягнути проценти за користування кредитом. Згідно наданого розрахунку заборгованості вбачається, що всупереч фактично погодженим між сторонами умовами сплати процентів в розмірі 3 % в місяць (36 % в рік) на залишок заборгованості, Банком з 1 вересня 2014 року змінено відсоткову ставку за користування кредитними коштами на 34,80 %, згодом з 1 квітня 2015 року на 43,20 %, що не було погоджено сторонами. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що належним розміром відсотків за користування кредитними коштами є розмір визначений позивачем у відповідній колонці розрахунку «Загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком)» станом на 31 грудня 2012 року, що розрахована за відсотковою ставкою в 36 % за місяць та становить 5560,90 грн. Частиною 1 статті 546 цього Кодексу встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В силу ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Як вбачається із підписаною відповідачем анкетою-заявою та відповідної довідки про умови кредитування позивачем визначено декілька видів цивільної відповідальності у вигляді двох видів пені та штрафів. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної від повільності за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідний правовий висновок викладений у постанові ВСУ №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність виключення пені з суми стягнення, що покладала на ОСОБА_1 подвійну відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та залишити суму штрафу визначеного в анкеті-заяві підписаної сторонами в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Таким чином, враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги і стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», окрім заборгованості за тілом кредиту та 58 грн. 26 коп. судових витрат, які обґрунтовано були стягнуті судом першої інстанції, заборгованість по відсоткам у розмірі 1034,62 грн. та штрафу у розмірі 269,95 грн. (500+(3864,42+1034,62)*5%), а всього 1304,57 грн. (1034,62+269,95). Питання розподілу судових витрат між сторонами підлягає вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України. Враховуючи, що при поданні апеляційної скарги апелянтом сплачено 2881 грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення суду в частині незадоволених позовних вимог в розмірі 123544 грн. 63 коп., апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу частково, тому до відшкодування апелянту за рахунок відповідача підлягає 30 грн. 26 коп. судових витрат (1304,57*100:123544,63 = 1,05%*2881,50:100 = 30,26). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками по кредиту та штрафу скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором в розмірі 3864 грн. 42 коп. за тілом кредиту, 1034 грн. 62 коп. заборгованість по відсотках, 269 грн. 95 коп. штрафу та 88 грн. 52 коп. судових витрат, а всього 5257 грн. 51 коп. В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 4 березня 2020 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк