Постанова 4805 № 277/181/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №277/181/20 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В. Категорія 18 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Ковальської Я.В. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у цивільній справі № 277/181/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі-Банк) звернувся до суду з позовом. Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 31.01.2011 року в сумі 51205,58 грн. та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 31.01.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір. Відповідно до умов зазначеного договору позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі. Останній, в свою чергу, своєчасно не повертає АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти, своєчасно не сплачує відсотки за його користування та ухиляється від виконання зобов`язань по кредитному договору. Станом на 15.12.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 51 205,58 грн., яка складається з наступного: 33 718,46 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 33 718,46 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 6066,32 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 8 506,25 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії, а також 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2 414,55 грн. штраф (процентна складова). Заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. У поданій апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилався на те, що відсутність заборгованості за поточним тілом кредиту є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині нарахувань щодо відсотків та неустойки, що не відповідає дійсності, оскільки суд безпідставно ототожнив суму фактично отриманих коштів, заборгованість за тілом та простроченим тілом кредиту. Вказує, що кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами. Тому на думку апелянта, сума заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості. З розрахунку заборгованості та виписки за картковими розрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості. Тому розрахунок заборгованості та виписка по рахункам відповідача є належними та допустимими доказами по справі. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Обгрунтовуючи заявлені в даній справі вимоги, банк посилався на те, що у анкеті-заяві зазначено, що відповідач висловив свою згоду, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До позовної заяви Банком надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору з ОСОБА_1 , яка підписана позичальником 31 січня 2011 року. Вказана довідка містить домовленість сторін про тип кредитної карти «Універсальна 55 днів пільгового періоду», базову процентну ставку в місяць 2,5%, розмір щомісячних платежів у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також, цією довідкою визначено розмір неустойки (штрафу та пені) за порушення виконання зобов`язання. Зокрема, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але неменше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше. Штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів визначено у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.16). Згідно з наданого Банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 15.12.2019 року становила 51 205,58 грн., з яких: 33 718,46 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 33 718,46 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 6066,32 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 8 506,25 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 2 414,55 грн. штраф (процентна складова)( а.с.7-14). Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що законних підстав для задоволення позову не було. При цьому судом враховано, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенею, штрафами. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані відповідачем ОСОБА_1 . В даному випадку правовідносини між сторонами регулюються лише заявою відповідача, яка не містить суми отриманого кредиту (кредитного ліміту), процентів за користування кредитом, строку виконання кредитного договору та інших відомостей. Довідка про умови кредитування також не підтверджує розміру кредитного ліміту. Умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, які затверджені наказом позивача, які не підписано відповідачем, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 31.01.2011 року. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про суму кредиту, розмір та порядок нарахування процентів, про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання тощо. В довідці про умови кредитування також відсутні відомості про розмір погодженого сторонами кредитного ліміту. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 31.01.2011 року. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, наданий банком до матеріалів справи розрахунок суми боргу та роздруківка про рух коштів по рахунку також не містить розміру кредитного ліміту, який був встановлений позивачем та який є базою нарахування боргу у зв`язку невиконанням умов, що передбачені в анкеті-заяві. Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено на підставі належних та допустимих доказів розмір отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів від банку, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість. Разом з тим, статтею 12 ЦПК Українивизначено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 06 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: