Постанова 4855 № 640/7583/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7583/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С., Васильченко І.П., Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Віаланд» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство «Віаланд» звернулось до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2019 позовні вимог задоволено. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 заяву представника Дочірнього підприємства «Віаланд» про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Присуджено на користь Дочірнього підприємства «Віаланд» за рахунок Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12750,00 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019, Кабінет Міністрів України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 132, 134 КАС України, що призвело до неправильного розгляду/вирішення заяви. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила скасувати додаткове рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили залишити додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва без змін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що надані стороною позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу свідчать про можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судових витрат на професійну правничу допомогу в частині, а саме, в розмірі 12750,00 грн. З огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Положеннями ст. 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Крім того, Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу. Таким чином, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, ч. 3 ст. 132 передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 КАС України) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст. 134 КАС України) У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України). Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились. (ч. 9 ст. 139 КАС України) Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, разом із заявою від 04.10.2019 представником позивача для підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надано копії договору про надання правничої допомоги № 83 від 27.03.2019, додатки № 1, 2 до договору про надання правничої допомоги № 83 від 27.03.2019, рахунок-фактуру № 28 від 01.04.2019, акт виконаних робіт від 02.05.2019, платіжне доручення № 1228 від 01.04.2019. (а.с. 52-62 т. 1) Згідно змісту п. 5 договору про надання правої допомоги, клієнт зобов`язується оплатити виконавцю винагороду за надання правничої допомоги у вигляді консультацій, аналізу наданих клієнтом документів, що стосуються визнання постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» протиправною та нечинною, складання запитів та порівняльної таблиці, складання та виготовлення позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у відповідності до виставлених рахунків, але не менше 20000,00 грн., за кожному судовому засіданні - 1500,00 грн. та виконані інші роботи згідно договору у розмірі 500 (п`ятсот) гривень за кожну годину. Так, відповідно до наданих стороною позивача доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката, виконавцем (представником позивача) було надано Дочірньому підприємству «Віаланд» правову допомогу у вигляді: усних консультацій та роз`яснень на суму 1750, 00 грн. за тарифом 500,00 грн./год., складання запиту на інформацію № 3 від 01.04.2019 до Державної регуляторної служби України на суму 1000,00 грн., підготовки порівняльної таблиці на суму 3000,00 грн., складання та виготовлення заяви про забезпечення позову до Окружного адміністративного суду міста Києва на суму 5000,00 грн. за тарифом 1000,00 грн./год., складання та виготовлення позовної заяви з додатками в трьох екземплярах до Окружного адміністративного суду міста Києва у сумі 10000, 00 грн. за тарифом 1000,00 грн./год. Дочірнім підприємством «Віаланд» було сплачено на рахунок Рибченко Н.М. витрати на правову допомогу у сумі 20750,00 грн., згідно платіжного доручення № 1228 від 01.04.2019 із відміткою банку про його виконання, яке, також, містить прив`язку до договору про надання правової допомоги у даній справі. Таким чином, розглянувши заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, наданих послуг з реальними показниками та складністю справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, а саме, у розмірі, 12750,00 грн. Отже, зважаючи на надані стороною позивача документи, що підтверджують реальність понесення товариством витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для часткового задоволення заяви про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 640/7583/19. Проаналізувавши розрахунок та наявні в матеріалах справи докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при ухваленні додаткового рішення та розподілу судових витрат, у повній мірі було досліджено подані документи та враховано тільки ті дії, що реально потребували залучення адвокатської допомоги, з одночасним здійсненням судом обгрунтованого розрахунку необхідного часу та витрачених коштів для надання певного виду допомоги. У апеляційній скарзі Кабінет Міністрів України вказує на відсутність у представника позивача - адвоката Рибченко Н.М., статусу адвоката, враховуючи обставину видачі їй свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю органом, керівником якого була особа, адвокатську діяльність якої було зупинено. Колегія суддів звертає увагу на те, що 08.02.2018 представник позивача Рибченко Н.М. отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6055. Таким чином, посилання апелянта на невстановлений статус представника позивача та порушення законодавства в частині набуття нею статусу адвоката не є предметом розгляду в даній справі та не підлягає поставленню під сумнів, за відсутності належних доказів, якими встановлено надання недостовірної інформації. Інші ж доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Апелянтом так і не було спростовано обгрунтованість розміру присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а лише здійснено посилання на неспівмірність таких витрат, проте без належних доказів в контексті того, в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції під час вирішення заяви. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції при прийнятті додаткового рішення, з огляду на що, колегія суддів вважає, що апелянтом не було обгрунтовано підстав, визначених ст. 317 КАС України, для скасування судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко Повний текст постанови складено 12.02.2020.