Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9291/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9291/25 пров. № А/857/39924/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК УА» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в справі № 380/9291/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК УА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасувати рішення,- суддя в 1-й інстанції Потабенко В.А., час ухвалення рішення 28 серпня 2025 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 28.08.2025 року, в с т а н о в и в: У травні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК УА» (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155, прийняту Львівською митницею. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025, прийняте Львівською митницею. Надалі представник позивача подав до суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 12200,00 грн та витрати з перекладу документів на суму 880,00 грн. Відповідач до суду подав заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій зазначав, що визначена вартість послуг на надання професійної правничої допомоги є неспівмірною та завищеною. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» 3000 (три тисячі) гривень рівно витрат на професійну правову допомогу та 880 (вісімсот вісімдесят) гривень рівно витрат, пов`язаних із розглядом справи (переклад документів). Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення вимог заяви повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що через неправомірні дії відповідача, позивач був змушений звертатися за захистом своїх прав до суду та поніс додаткові витрати на адвокати для належного захисту своїх прав та інтересів. Вважає, що суд не врахував, що витрати адвоката включають: - аналіз документів та судової практики для подання позовної заяви в спорі з Львівською митницею про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155;- складання позовної заяви щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155;- складання відповіді на відзив Львівської митниці на позовну заяву ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155 (справа №380/9291/25). Крім цього, рішення про коригування митної вартості місило 2 епізоди (зауваження) та митним органом було застосовано метод визначення митної вартості відмінний від того, який було заявлено позивачем, що, також було проаналізовано, однак судом зазначено лише про один епізод, що не відповідає дійсності. Також, адвокатом було опрацьовано 46 документів, які наявні в матеріалах справи, що також упущено судом при винесенні додаткового судового рішення. Надання правових послуг, їх тривалість та вартість підтверджується актом наданих послуг від 30.05.2025 року. Сторони домовились, що гонорар - оплата за правові послуги встановлюється у фіксованому розмірі 12000,00 гривень. Понесені позивачем витрати є фактичними та підтверджуються актом приймання передачі від 30.05.2025; договором про надання правових послуг 04/10/23 від 11.10.2023 з додатковою угодою №1; рахунком на оплату №5/05 від 30.05.2025 та платіжною інструкцією № 1771 від 30.05.2025. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Частина п`ята статті 134 КАС України установлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 30 Закону № 5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, у постановах від 16 травня 2023 року у справі № 340/8992/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 340/9011/21 та від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 Верховний Суд виснував, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Як вбачається з п.3.2. договору про надання правових послуг 04/10/23 від 11 жовтня 2023 року укладеного ОСОБА_1 (адвокатом) та ТзОВ «ХІММЕЛТЕК -УА», розмір гонорару та оплати за надані послуги проводяться на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг у розмірі, визначеному за домовленістю сторін. В свою чергу в акті приймання передачі наданих послуг від 30.05.2025 сторони домовились, що гонорар - оплата за правові послуги встановлюється у фіксованому розмірі 12200,00 грн. Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Верховний Суд у постанові 28 січня 2025 року у справі № 910/173/23 зауважив, що за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені законодавством України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони). Водночас з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені законодавством України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційна скарга позивача містить посилання на платіжну інструкцію № 1771 від 30.05.2025 як на підтвердження реальності понесених витрат. Однак матеріали адміністративної справи не містять такого платіжного документа, відтак доводи апелянта є необґрунтованими. Згідно з п.3.3. договору про надання правових послуг 04/10/23 від 11 жовтня 2023 року, оплата здійснюється безготівковим розрахунком. Виписаний адвокатом рахунок на оплату №5/05 від 30.05.2025 року не підтверджує фактичну сплату коштів за договором. Попри те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року), колегія суддів вказує, що не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Актом приймання передачі наданих послуг від 30.05.2025 за договором №04/10/23 від 11.10.2023, підтверджуються наступні адвокатські послуги: - аналіз документів та судової практики для подання позовної заяви в спорі з Львівською митницею про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155; - складання позовної заяви щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155; - складання відповіді на відзив Львівської митниці на позовну заяву ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900084/2 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000155 (справа №380/9291/25). Суд зазначає про фактичне дублювання вказаних адвокатом послуг, позаяк дії з аналізу документів та судової практики охоплюються власне складанням позовної заяви. На переконання суду, в спірному випадку вбачається штучне подвоєння заявлених адвокатських послуг. Також з наведеного, не вбачається за можливе встановити вартість (оцінку) кожної наданої послуги. Колегія суддів зазначає, що відповідь на відзив була подана позивачем на власний розсуд та більшою мірою вторує аргументам позовної заяви, з наголосом про те, що відповідачем не спростовано юридичну позицію позивача. Значні частини тексту позовної заяви та відповіді на відзив є цілком ідентичними. Тим не менш, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Тож, колегія суддів враховує, що розгляд справи, не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, дана справа є справою незначної складності, «типова» справа щодо коригування митної вартості товару, підготовка та написання позовної заяви професійним/ кваліфікованим адвокатом не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків судів про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, спірним був лише один епізод щодо коригування митної вартості товару (одне рішення, в незалежності від кількості аргументів митниці про коригування, що не врахувала представник позивача), а тому, на переконання суду, розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Суд вказує, що судових засідань в даній справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не зумовило значних затрат часу на надання професійної правничої допомоги. При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Посилання апелянта на «опрацювання адвокатом 46 документів» є безпідставними, оскільки не підтверджується ні актом приймання передачі наданих послуг від 30.05.2025 за договором №04/10/23 від 11.10.2023, ні іншими доказами. Водночас наявність впливу на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, опрацювання адвокатом саме такої кількості документів, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказані заявником витрати, не можна вважати такими, що є "неминучими" та не відповідають критерію співмірності. З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції вважає, що підставним є присудження на користь позивача за рахунок відповідача, витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК УА» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК УА» залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в справі № 380/9291/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.