Постанова 4824 № 753/8874/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 липня 2026 року місто Київ справа №753/8874/24 провадження № 22-ц/824/888/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року,ухвалене у складі судді Трусової Т. О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в загальному розмірі 60 984 грн. Позов обґрунтовано тим, що 23.10.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77856322. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 до договору факторингу № 14/06/21 до позивача перейшло право вимоги до відповідачки, тобто позивач набув права грошової вимоги за договором позики № 77856322 від 23.10.2021 в сумі 60 984,00 грн, з яких: 18 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 42 984 грн - заборгованість за відсотками. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2025 задоволені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 60 984 грн та судовий збір в сумі 3 028 грн, а усього стягнуто 64 012 гривень. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. 27.04.2025 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в який просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 77856322 від 23.10.2021 від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». З наданої копії договору позики № 77856322 вбачається, що він укладений між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 23.12.2021, натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», укладений 14.06.2021, додаткова угода № 2- 28.07.2021, додаткова угода № 12 - 27.10.2023, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , а відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу від 14.06.2021. Також просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6500 грн. та 5000 грн. відповідно. У відзиві на апеляційну скаргу позивач виклав свої заперечення проти її задоволення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.07.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 23.10.2021 відповідачкою було акцептовано пропозицію фінансової установи (компаній) щодо укладення електронного договору позики, на виконання вимог частини четвертої статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» повідомила про себе інформацію, необхідну для його укладення, та здійснила підписання цього договору електронним підписом. ОСОБА_1 є боржником у зобов`язанні, що виникло на підставі укладеного нею з первісним кредитором договору позики, який не був виконаний нею у встановлений строк, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до неї на суму заборгованості в загальному розмірі 60 984 грн., що включає: заборгованість за договором № 77856322 від 23.10.2021 в розмірі 60 984 грн. (18 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42 984 грн - заборгованість за відсотками). Підписання ОСОБА_1 договору, який містять усі істотні умови, передбачені законодавством для кредитного договору, зокрема, сума кредиту, розмір процентів, строки і порядок погашення кредиту, є доказом ознайомлення її з його предметом та усіма умовами. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором Установлено, що 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 та додаткові угоди, а саме: № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 28.07.2021; № 12 до цього договору від 27.10.2023; акту прийому - передачі реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021. Згідно з п. 1.2 договору факторингу № 14/06/21 перехід права вимоги заборгованостівідбувається в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі відповідного Реєстру боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників, зазначених у цьому реєстрі. Акт прийому - передачі реєстру боржників підписаний позивачем і первісним кредитором 27.10.2023, а кредитний договір ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» датований 23.10.2021, тобто до моменту переходу до позивача права вимоги. До позовної заяви долучено витяг з реєстру боржників із зазначенням інформації щодо боржника ОСОБА_1 за договором позики № 77856322 на суму тіла кредиту 18000 грн., відсотків на суму 42984, що в загальному складає 60984грн. Проте позивачем не надано копію Реєстру боржників з підписами та печатками як ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» так і позивача, де зазначено інформацію щодо боржника ОСОБА_1 та договору № 77856322. Сам по собі витяг з реєстру боржників без надання копії оригіналу (перша, остання та відповідна сторінка на якій зазначено відомості щодо договору № 77856322) не може вважатись достатнім та належним доказом про перехід права вимоги позивача до боржника, оскільки суд позбавлений можливості встановити, що саме цей кредитний договір зазначений первинним кредитором у Реєстрі боржників. Крім того, позивачем у наданому позивачем договорі позики № 77856322 від 23.10.2021 вказано, що «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надає кредит у розмірі 18 000,00 грн. У разі заміни первісного кредитора у зобов?язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов?язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц суд виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо видачі кредиту та заборгованості за кредитним договором. Проте, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору (розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивачем не заявлено до суду клопотання про витребування доказів у банківській установі. У відповіді на відзив позивач вказав, що оскільки у справі є кредитний договір, а його умовами передбачено надання кредитних коштів у відповідній сумі, позивач не є первісним кредитом, відтак цього достатньо на підтвердження позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». З урахуванням відсутності доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відсутні, відтак висновок суду про задоволення позовних вимог є помилковим. Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила стягнути на її користь витрати на професійну (правничу) допомогу в суді першої та апеляційної інстанції. До відзиву на позовну заяву представник відповідача адвокат Калінін С.К. надав копію договору про надання професійну (правничу) допомогу від 24.05.2024 № б/н/24, додаток 1 до цього договору, додаток 2 -Акт виконаних робіт з переліком послуг (усна консультація - 500 грн., вивчення на аналіз позовної заяви - 1000 грн., складання та подання відзиву - 5000 грн.), платіжну інструкцію на суму 6500 грн. У відповіді на відзив позивач вважав, що така сума заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та неспівмірною зі складністю справи. До апеляційної скарги представник відповідача адвокат Калінін С.К. надав копію договору про надання професійної (правничої) допомоги від 07.04.2025 № б/н/25, додаток 1 до цього договору, додаток 2 -Акт виконаних робіт з переліком послуг (складання та подання апеляційної скарги - 5000 грн.). У відповіді на апеляційну скаргу позивач також заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на критерій реальності адвокатських витрат. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Крім цього, суд враховує те, що правова позиція сторони відповідача у справі у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. З урахування наведеного, колегія судді дійшла висновку що загальна сума 5000 грн. витрат на надання професійної (правничої) допомоги в суді першої та апеляційної інстанції буде співмірною наданим відповідачу послугам та відповідатиме складності справи, оскільки усна консультація вивчення на аналіз позовної заяви та складання та подання відзиву на позов охоплюється однією послугою - складання та подання відзиву на позов, а подання апеляційної скарги відповідає позиції, викладеній у відзиві. Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем,задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,40 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус