Постанова Херсонський апеляційний суд № 954/3562/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 15 липня 2026 року м. Херсон Справа номер: 954/3562/25 Номер провадження: 22-ц/819/1108/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів Базіль Л.В., Приходько Л.А. секретар Андреєва В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", від імені якого діє Марченко Альона Олександрівнана заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Олійник В.М.в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та ухвалених рішень суду першої інстанції. У грудні 2025 року ТОВ «ФК ЄАПБ» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.09.2018 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір NZ06.00304.004300202 від 5 вересня 2018 року. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК ЄАПБ» уклалено Договір факторингу № 07072023. Відповідно до Реєстру прав вимоги №4 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 127356,54 грн з яких: 44844,67 грн сума заборгованості за основним боргом; 82511,87 грн заборгованість за відсотками. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Договором. Однак, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий кредит в строки, визначені договором. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором NZ06.00304.004300202 від 5 вересня 2018 року в розмірі 127356,54 грн. та судові витрати в розмірі 3028,00 грн. Заочним рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 травня 2026 рокув задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем Акціонерним Товариством «Ідея Банк» були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договорами позики, а відповідач ці кошти отримав. Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеними кредитними договорами позивачем суду не надано. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «ФК ЄАПБ» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що позовні вимоги були обґрунтовані належними та допустимими доказами, зокрема виписками з банківського рахунку про рух коштів і часткове погашення кредитної заборгованості відповідачем. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 05.09.2018 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір NZ06.00304.004300202 від 5 вересня 2018 року. За умовами вказаного договору сторони погодили наступні умови: п. 1.1 За цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 49830,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього Договору; п.1.2 Кредит надається строком на 36 місяців; п.1.4 Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 9,5% та з урахуванням змінної частини становить 21,99%. Указані умови кредитування також відображені в додатку №1 до договору, графіку розрахунку. Додано паспорт споживчого кредиту, анкету, заяву на укладення договору про використання аналога власноручного підпису. Позивач надав довідку розрахунок, за якою відповідач має борг в сумі 127356,54 грн з яких: 44844,67 грн сума заборгованості за основним боргом; 82511,87 грн заборгованість за відсотками. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК ЄАПБ» уклалено Договір факторингу № 07072023. Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору. Позиція апеляційного суду Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. У частині першій статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором NZ06.00304.004300202 від 5 вересня 2018 року, позивачем було надано ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту та виписку з 05.09.2018 року по 07.07.2023 року, згідно якої 05.09.2018 року ОСОБА_1 перераховано на рахунок НОМЕР_1 суму в розмірі 49830,00 з призначення платежу: «Видача кредиту згідно кредитного договору № Z06.00304.004300202 від 05.09.2018». У зазначеній виписці відображено рух коштів за договором, а також платежі, які здійснювалися відповідачем на виконання його кредитних зобов`язань. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, та п.62 положення Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 7 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові по справі №461/10303/15 від 03.04.2019р. Крім цього сплата позичальником боргу за кредитним договором, що підтверджується виписками доданими до матеріалів справи свідчить про отримання коштів Відповідачем, оскільки банківська виписка з особового рахунку клієнта банку слугує документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів. Таким чином, позивачем доведено, що кредитні кошти позичальник отримував і відповідно до Виписки по особовому рахунку частково погашав кредит. Зазначена обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, який при розгляді справи не дослідив зазначені документи, що призвело до неправильного вирішення справи. Слід зазначити, що відповідачкою, повідомлення якої про час та місце розгляду справи здійснювалося у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади, не надано жодних заперечень проти позовних вимог Банку, а також доказів виконання зобов`язань по кредитному договору. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). У даній справі, позивачем надано детальний розрахунок заборгованості із зазначенням сум та дат погашення кредиту відповідачкою, який підтверджений, залишком суми заборгованості, а також нарахованих процентів відповідно до умов договору, а тому заявлена позивачем остаточна сума заборгованості є такою, що не спростована відповідачкою, а висновки суду про недостатність доказів для визначення заборгованості за кредитним договором є помилковими. Матеріали справи містять графік погашення кредиту, який був погоджений сторонами при укладенні кредитного договору. Відповідачкою не подано до суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ними кредитних зобов`язань - квитанцій, платіжних доручень, тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Оскільки факторинг визначено п.3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За умовами договору факторингу, який укладено між фінансовими установами за обставинами даної справи визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. До договору факторингу додано реєстр прав вимог, згідно якого вбачається, що АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК ЄАПБ»право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № NZ06.00304.004300202 від 5 вересня 2018 року. Аналізуючи обставини справи в сукупності і взаємозв`язку із нормами права, якими вони врегульовані, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вимоги ТОВ «ФК ЄАПБ» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 усієї суми заборгованості у розмірі 127 356,54 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення в повному обсязі. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви АТ «Таскомбанк» було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 3633,60 грн. Вказані суми, які в сукупності становлять 6661, 60 грн., підлягають стягненню на користь позивача з відповідачки. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"задовольнити. Заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 127 356,54 грн, заборгованості по кредитному договору, а також 6661, 60 грн. судових витрат по оплаті судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий С.В. Радченко Судді Л.В. Базіль Л.А. Приходько