Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/476/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/476/24 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В. Галушко Н.А. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.05.2026 (вх. №01-05/1374/26 від 05.05.2026) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 (суддя Хома С.О., повну ухвалу складено 21.04.2026), постановлену за результатами розгляду заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських (грошових) вимог у справі №921/476/24 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ», 04053, м. Київ, Бехтерівський провулок, 4Б, офіс 31, код ЄДРПОУ 38960764 до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД», 47734, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Настасів, вул.Плебанівка, будинок 712/9, код ЄДРПОУ 41037833 про: відкриття провадження у справі про банкрутство (в порядку Книги третьої Кодексу України з процедур банкрутства) за участю представників: від апелянта: Шкільний П.М. - представник (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів) від інших учасників: не з`явились Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 у справі №921/476/24 відхилено кредиторські грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД у розмірі 58 903,52 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 у справі та прийняти нове рішення, яким заяву №4262/6/19-00-13-14-04 від 16.02.2026 (вх. №1982 від 13.03.2026) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських (грошових) вимог до ТзОВ БМБУД визнати в повному обсязі. Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, поновлено Головному управлінню ДПС у Тернопільській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 у справі №921/476/24, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.06.2026, призначено розгляд справи на 17.06.2026. В судовому засіданні 17.06.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, надав суду пояснення щодо викладених у скарзі доводів, просив оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати заявлені грошові вимоги до боржника. Інші учасники справи явки в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на таке. Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/476/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД (47734, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Настасів, вул.Плебанівка, будинок 712/9, код ЄДРПОУ 41037833) на стадії процедури розпорядження майном боржника. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2024 відкрито провадження у справі №921/476/24 про банкрутство ТзОВ БМБУД, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю. На офіційному вебпорталі судової влади України 10.10.2024 опубліковано повідомлення №74270 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ БМБУД, із встановленням строку подання заяв кредиторів з вимогами до боржника до 08.11.2024 (включно). Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2025 за результатами попереднього засідання визначено склад та розмір кредиторських вимог до боржника, зокрема зобов`язано розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в розмірі 3 373 347 грн 06 коп, з правом вирішального голосу, з яких - 6 056 грн судового збору підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів; - 603 012,58 грн. заборгованості по сплаті Єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів; - 1 358 641,52 грн. заборгованості по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) та 323 628,40 грн. заборгованості по сплаті податку на прибуток підприємств, які сплачують інші підприємства, підлягають внесенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів; - 1 082 008,56 грн. штрафних санкцій підлягають внесенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів. 13.03.2026 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських (грошових) вимог, в якій просило визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 58 903,52 грн та визнати понесені витрати за подання цієї заяви в розмірі судового збору 6 656,00 грн. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2026 заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських (грошових) вимог прийнято до розгляду та призначено до розгляду. 25.03.2026 розпорядник майна арбітражний керуючий Різник О.Ю. подав суду повідомлення про розгляд кредиторських вимог, в якому повідомив суд, що не визнає заявлених вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області, у зв`язку з тим, що нарахування пені на підставі статті 129 Податкового кодексу України, згідно з доданими до заяви документами здійснено 27.11.2025, тобто пеня на зобов`язання, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, нарахована під час дії мораторію, запровадженого 08.10.2024. 06.04.2026 боржник подав суду заперечення щодо вимог кредитора, в якому зазначив, що заявлені кредитором вимоги складаються виключно з пені, яка нарахована 27.11.2025 на суми податкових зобов`язань, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, при цьому обставина того, що така пеня розрахована за період, який передував відкриттю провадження у справі, не має правового значення, оскільки пеня є фінансовою санкцією, що виникає саме в момент її нарахування, а не за період, за який вона обчислюється. На переконання боржника, формування заявлених кредитором вимог у листопаді 2025 року свідчить про їх виникнення під час дії мораторію, що прямо заборонено законом та виключає можливість їх включення до реєстру вимог кредиторів. Також боржник просив врахувати правові висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 14.05.2025 у справі № 907/491/17, відповідно до якої після відкриття провадження у справі про банкрутство штрафні санкції, у тому числі пеня, не нараховуються. 08.04.2026 Головне управління ДПС у Тернопільскій області подало додаткові пояснення, у яких просив врахувати таке: - податкова вимога від 06.04.2023 року №0001632-1302-1900 винесена у зв`язку з наявністю в боржника податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 50 338,00 грн та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 152 976,37 грн.; - заборгованість по податку на прибуток в розмірі 50 338,00 грн виникла внаслідок несплати узгодженого самостійно задекларованого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкової декларації вiд 28.02.2023 №9308955362 на суму 50 338,00 грн; - заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 152 976,37 грн. виникла внаслідок несплати самостійно задекларованого узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкової декларації вiд 20.03.2023 №9054772284 на суму 153 021,00 грн, з врахуванням наявної на той момент переплати, сума становить - 152 976,37 грн; - пеня по податку на додану вартість в сумі 57 044,23 грн нарахована у зв`язку з несплатою грошових (податкових) зобов`язань, визначених у : податковій декларації №9377036068 вiд 22.01.2024 на суму 318 348,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 12 753,99 грн за період з 30.04.2024 по 08.10.2024; податковій декларації №9034336482 вiд 20.02.2024 на суму 66 853,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 3 123,46 грн за період з 31.05.2024 по 08.10.2024; податковій декларації №9064699974 вiд 20.03.2024 на суму 101 504,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 3 605,33 грн за період 01.07.2024 року по 08.10.2024; податковій декларації №9100942547 вiд 22.04.2024 на суму 77 586 ,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 1 956,61 грн за період з 30.07.2024 по 08.10.2024; податковій декларації №9135463976 вiд 20.05.2024 на суму 93 337,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 1 359,25 грн за період з 29.08.2024 по 08.10.2024; податковій декларації №9168845774 вiд 20.06.2024 на суму 82 339,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 263,21 грн за період з 30.09.2024 по 08.10.2024; податкового повiдомлення-рiшення №00028830405 вiд 26.03.2024 на суму - 905 998,57 грн на загальну суму - 33982,38 грн за період 13.07.2024 по 08.10.2024; - пеня по податку на прибуток в розмірі 1 859,29 грн нарахована у зв`язку з несплатою грошового (податкового) зобов`язання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9122508847 вiд 09.05.2024 на суму 102 639,40 грн.; - вказані податкові декларації та податкове повідомлення-рішення міститься в додатках до заяви ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських вимог №21913/6/19-00-13-14 від 28.10.2024; - нарахування пені на несплачені станом на день постановлення ухвали грошових (податкових) зобов`язань, передбачено пунктом 3 розділу 5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року № 5, адже, остаточний розрахунок боргу (заборгованості) станом на день постановлення ухвали складається, зокрема, з пені, нарахованої на несплачені станом на день постановлення ухвали грошові (податкові) зобов`язання. Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу про відхилення заявлених вимог, керувався такими висновками: - податкові зобов`язання ТОВ «БМБУД» щодо сплати податку податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) та податку на прибуток підприємств та згідно поданих податкових декларацій виникли у період з січня 2024 року до липня 2024 року; - лише 27.11.2025, тобто більше ніж через рік після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію Головним управлінням ДПС у Тернопільській області нараховано пеню за невиконання податкових зобов`язань; - штрафні санкції за невчасне виконання зобов`язань, строк виконання яких настав до відкриття провадження у справі про банкрутство (по податкових деклараціях зареєстрованих в період з січня 2024 року до серпня 2024 року) не відносяться до переліку вимог, визначеного ч. 5 ст. 41 КУзПБ, на які дія мораторію не поширюється; - ці штрафні санкції не можуть вважатися поточними вимогами, адже право на їх застосування виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, натомість нараховані вони були, всупереч забороні застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, вже після відкриття провадження у справі про банкрутство та під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до положень ч. 3 ст. 41 КУзПБ є неправомірним; - відсутність законодавчої заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника на будь-яких стадіях провадження у справі про банкрутство та, відповідно, фактичне проведення такої перевірки, автоматично не свідчить про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо застосування до боржника штрафних санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; - нарахована Головним управлінням ДПС у Тернопільській області до ТзОВ «БМБУД» пеня за невиконання податкових зобов`язань за податковими накладними зареєстрованими у період січня 2024 року до серпня 2024 року, хоча й має грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням та є заходом відповідальності (штрафною санкцією) за порушення податкового зобов`язання, на які поширюється дія мораторію, відтак вказані вимоги не можуть вважатися поточними; - подібні за змістом висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 921/184/16-г/10, в якій суд дійшов висновку про те, що оскільки спірні вимоги нараховані за порушення податкових зобов`язань не є основним зобов`язанням, яке виникло упродовж дії процедури розпорядження майном та є санкцією за несвоєчасне виконання зобов`язання, термін виконання якого настав до дня порушення провадження у справі про банкрутство, висновки попередніх судових інстанцій про відхилення таких вимог є правомірними. Узагальнені доводи апелянта (кредитора). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами: - відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 станом на дату постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП банкрута здійснюється остаточний розрахунок податкового боргу (сум заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, на які поширюється дія мораторію) та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості); - остаточний розрахунок боргу (заборгованості) станом на день постановлення ухвали складається із: суми несплачених податкових зобов`язань (основного платежу); суми несплачених штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); суми несплаченої пені; суми несплачених процентів за користування розстроченням (відстроченням); пені, нарахованої на несплачені станом на день постановлення ухвали грошові (податкові) зобов`язання; - таким чином, в інтегрованій картці боржника проведено нарахування пені на загальну суму - 58 903,52 грн, в т.ч.: по податку на додану вартість 57 044,23 грн, по податку на прибуток 1 859,29 грн; - відмовляючи у задоволенні заяви контролюючого органу, суд першої інстанції зазначив, що штрафні санкції за невчасне виконання зобов`язань, строк виконання яких настав до відкриття провадження у справі про банкрутство (по податкових деклараціях зареєстрованих в період з січня 2024 року до серпня 2024 року) не відносяться до переліку вимог, визначеного ч. 5 ст. 41 КУзПБ, на які дія мораторію не поширюється, однак такий висновок є помилковим та ґрунтується на неправильному визначенні моменту виникнення заявлених контролюючим органом вимог, оскільки, положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків; - пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування), відтак право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку, тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені; подібний правовий висновок викладений, в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №920/604/23 та від 27.06.2024 у справі №160/538/23; - висновки суду першої інстанції про неправомірність нарахування пені не узгоджуються із положеннями пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, відповідно до якої України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню за наявності вичерпного переліку підстав; - заявлена пеня нарахована в межах 1095- денного строку, визначеного п.129.9.1 ст.129 Податкового кодексу України; - заявлена Головним управлінням ДПС пеня нарахована за період, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію (08.10.2024) та нарахована за несплату податкових зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство; - суд першої інстанції безпідставно пов`язав момент виникнення вимог із датою їх технічного відображення (27.11.2025) в інтегрованій картці платника, тоді як така обставина не змінює правової природи пені та не свідчить про її виникнення у період дії мораторію; - суд першої інстанції фактично ототожнив період нарахування пені та дату її відображення в інтегрованій картці платника податків, що призвело до неправильного застосування частини третьої статті 41 КУзПБ, водночас за змістом вказаної норми забороняється саме нарахування пені за період дії мораторію, а не її технічне відображення після завершення такого періоду, отже, висновок суду про те, що спірні вимоги виникли під час дії мораторію та не підлягають визнанню, є необґрунтованим. Боржник, розпорядник майна боржника та інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, подана після спливу тридцятиденного строку, встановленого у ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ. Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ). За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ). Відповідно до ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст.45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, в силу наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково). З матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Тернопільській області є кредитором у справі про банкрутство, вимоги якого внесено до реєстру вимог кредиторів боржника за результатами попереднього засідання суду. Після спливу строку, встановленого у ч.1 ст.45 КУзПБ кредитор звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, які складаються з пені, нарахованої на грошові зобов`язання, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, та за період до відкриття провадження у справі. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 14.1.162. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (пункт 131.1 статті 131 Податкового кодексу України). Відповідно до п.129.1. ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Відповідно до п.п.129.3.3. п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування). Право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку. Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №160/538/23. З матеріалів заяви про визнання кредиторських вимог встановлено, що пеня по податку на додану вартість в сумі 57 044,23 грн нарахована у зв`язку з несплатою грошових (податкових) зобов`язань, визначених у: - податковій декларації №9377036068 вiд 22.01.2024 на суму 318 348,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 12 753,99 грн за період з 30.04.2024 до 08.10.2024; - податковій декларації №9034336482 вiд 20.02.2024 на суму 66 853,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 3 123,46 грн за період з 31.05.2024 до 08.10.2024; - податковій декларації №9064699974 вiд 20.03.2024 на суму 101 504,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 3 605,33 грн за період 01.07.2024 до 08.10.2024; - податковій декларації №9100942547 вiд 22.04.2024 на суму 77 586 ,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 1 956,61 грн за період з 30.07.2024 до 08.10.2024; - податковій декларації №9135463976 вiд 20.05.2024 на суму 93 337,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 1 359,25 грн за період з 29.08.2024 до 08.10.2024; - податковій декларації №9168845774 вiд 20.06.2024 на суму 82 339,00 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 263,21 грн за період з 30.09.2024 до 08.10.2024; - податкового повiдомлення-рiшення №00028830405 вiд 26.03.2024 на суму - 905 998,57 грн на загальну суму - 33982,38 грн за період 13.07.2024 до 08.10.2024. Пеня по податку на прибуток в розмірі 1 859,29 грн нарахована у зв`язку з несплатою грошового (податкового) зобов`язання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9122508847 вiд 09.05.2024 на суму 102 639,40 грн. З матеріалів заяви кредитора також встановлено, що податкова вимога №0001632-1302-1900 з детальним розрахунком податкового боргу, що складається з пені в розмірі 50 338,00 грн по податку на прибуток підприємств та 203 314,37 грн по податку на додану вартість, датована 06.04.2023 та вручена боржнику 12.04.2023. Відповідно до інтегрованої картки платника податків залишок пені по податковому боргу на прибуток станом на 08.10.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) становить 1859,29 грн, по податку на додану вартість станом на 08.10.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) становить 57044,2 грн. Таким чином, зазначені суми пені відображено в інтегрованій картці платника податків 27.11.2025, проте заборгованість виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію. При цьому, відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року № 5 (далі по тексту - Порядок № 5) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікованих даних платника та призначена для хронологічного, систематичного та комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС. Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 розд. II Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку № 5 станом на дату постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП банкрута здійснюється остаточний розрахунок податкового боргу (сум заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, на які поширюється дія мораторію) та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості). Відповідно до частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (абзац четвертий частини третьої статті 41 КУзПБ). Враховуючи наведені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заявлені податковим органом грошові вимоги до боржника є конкурсними, підтверджені документально та підлягають внесенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог ст.64 КУзПБ. При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №921/184/16-г/10, на правові висновки у якій покликається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі розглядалось питання застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо розмежування конкурсних та поточних вимог податкового органу, і Верховний Суд вказав, що спірні грошові вимоги мають характер конкурсних, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, не є самостійними поточними вимогами кредитора, є штрафними санкціями, які нараховані за невчасну сплату боржником самостійно узгодженої суми податкового зобов`язання за вересень 2016 року. У постанові Верховного Суду, від 14.05.2025 у справі №907/491/17, на правові висновки у якій покликався боржник під час розгляду заяви кредитора в суді першої інстанції, зазначено, що суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість грошових вимог податкового органу до боржника лише на суму 1 901 056,88 грн штрафів та пені, що нараховані до дати відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів на податкові зобов`язання, та про включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів з урахуванням встановленої законом черговості, а також правомірно відмовили у задоволенні грошових вимог в іншій частині. Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 у справі №921/476/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання грошових вимог до боржника задоволити, визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області до боржника в розмірі 58 903,53 грн., які підлягають внесенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів, а понесені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області судові витрати за подання заяви про визнання кредиторських вимог та подання апеляційної скарги в загальному розмірі 13 323,20 грн. підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.05.2026 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2026 у справі №921/476/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання грошових вимог до боржника задоволити.

3. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області (ідентифікаційний код 44143637) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» (ідентифікаційний код 41037833) в розмірі 58 903,53 грн., які підлягають внесенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

4. Понесені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області судові витрати за подання заяви про визнання кредиторських вимог та подання апеляційної скарги в загальному розмірі 13 323,20 грн. підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повну постанову складено 26.06.2026. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Орищин Г.В.