Постанова КГС ВС № 921/476/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Київ cправа № 921/476/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" - Марчук Г.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" - Петровський Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (колегія суддів у складі: головуючий - Желік М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2026 (суддя Хома С.О.) у справі №921/476/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.СМАРТ ТРЕЙДИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2024 відкрито провадження у справі №921/476/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (далі - ТОВ "БМБУД", Боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном Боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича.

2. Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника оприлюднено 10.10.2024 із зазначенням граничного строку для подання заяв кредиторів з вимогами до Боржника до 08.11.2024 включно.

3. ТОВ "ТІЕРРА" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. 22.12.2025 звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання грошових вимог до Боржника на загальну суму 16963325,07 грн, з яких: - 4844,80 грн судового збору за подання заяви - вимоги першої черги; - 16958480,27 грн заборгованості з оплати поставлених товарів і наданих послуг перевезення - вимоги четвертої черги.

4. Заяву обґрунтовано тим, що постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024 у справі №921/110/23 ТОВ "ТІЕРРА" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

5. Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор за результатами аналізу руху коштів на банківських рахунках ТОВ "ТІЕРРА" встановив, що між цим товариством і Боржником існували договірні відносини щодо поставки товарів та надання послуг перевезення, зокрема за договорами поставки від 01.06.2020 №06/01, від 31.08.2021 №31/08/21 і договором перевезення від 16.03.2020. На підтвердження укладення та виконання зазначених договорів заявник послався на призначення платежів у банківських виписках з рахунків ТОВ "ТІЕРРА".

6. За твердженням заявника, згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних у період з 01.06.2020 до 22.06.2022 ТОВ "ТІЕРРА" поставило Боржнику товари та надало послуги на загальну суму 321826217,47 грн. Водночас із банківських виписок убачається, що Боржник перерахував на користь ТОВ "ТІЕРРА" 304867737,20 грн. Різницю між вартістю поставлених товарів і наданих послуг та сумою отриманих платежів у розмірі 16958480,27 грн заявник визначив як непогашену заборгованість Боржника. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 у справі №921/110/23 припинено повноваження керівника ТОВ "ТІЕРРА" ОСОБА_1 , виконання обов`язків керівника покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Демчана О.І., зобов`язано ОСОБА_1 передати арбітражному керуючому за актом приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію товариства, його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності.

8. На виконання зазначеної ухвали видано наказ, який арбітражний керуючий направив державному виконавцю. Однак за результатами проведених виконавчих дій колишній керівник ТОВ "ТІЕРРА" вимог судового рішення не виконав і документацію товариства арбітражному керуючому не передав.

9. Арбітражний керуючий Демчан О.І. 17.10.2024 звернувся до Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України, за фактом умисного невиконання судового рішення. На час звернення із заявою про визнання грошових вимог відповідне кримінальне провадження тривало, а документація ТОВ "ТІЕРРА" ліквідатору передана не була.

10. Під час здійснення ліквідаційної процедури ТОВ "ТІЕРРА" ліквідатор на підставі відомостей про рух коштів на банківських рахунках банкрута встановив, що між ТОВ "ТІЕРРА" і ТОВ "БМБУД" існували господарські відносини з поставки товарів і надання послуг перевезення.

11. У призначеннях платежів, здійснених ТОВ "БМБУД" на користь ТОВ "ТІЕРРА", містилися посилання, зокрема, на договір поставки від 01.06.2020 №06/01, договір поставки від 31.08.2021 №31/08/21 та договір перевезення від 16.03.2020 №16/03/20.

12. З відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ліквідатор встановив, що протягом періоду з 01.06.2020 до 22.06.2022 було зареєстровано податкові накладні, продавцем за якими зазначено ТОВ "ТІЕРРА", а покупцем - ТОВ "БМБУД", на загальну суму 321826217,47 грн.

13. За результатами дослідження виписок за всіма банківськими рахунками ТОВ "ТІЕРРА", відкритими у відповідний період в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), Акціонерному товаристві "РВС Банк" (далі - АТ "РВС Банк") та Акціонерному товаристві "Комерційний індустріальний банк" (далі - АТ "КОМІНБАНК"), ліквідатор установив, що ТОВ "БМБУД" перерахувало на користь ТОВ "ТІЕРРА" загалом 304867737,20 грн. Різницю між загальною сумою зареєстрованих податкових накладних і сумою отриманих платежів у розмірі 16958480,27 грн ліквідатор визначив як непогашену заборгованість ТОВ "БМБУД".

14. До заяви про визнання грошових вимог ТОВ "ТІЕРРА" додало: копії банківських виписок за рахунками товариства у вказаних банківських установах щодо операцій із ТОВ "БМБУД"; відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, продавцем за якими зазначено ТОВ "ТІЕРРА", а покупцем - ТОВ "БМБУД"; копії окремих податкових накладних, за якими здійснювалося коригування поставок.

15. Водночас до заяви не було додано договорів поставки та перевезення, видаткових накладних, актів надання послуг, а також розрахунку заборгованості окремо за кожним договором та відповідними первинними документами.

16. Ухвалою від 29.12.2025 Господарський суд Тернопільської області витребував у ТОВ "ТІЕРРА" копії договорів, на які заявник посилався як на підставу виникнення грошових вимог, видаткових накладних, актів надання послуг і податкових накладних, а також обґрунтований розрахунок заборгованості окремо за кожним договором із зазначенням відповідних накладних та актів, строків і сум оплати, залишку боргу та заборгованості наростаючим підсумком. Для подання цих документів суд установив п`ятиденний строк із дня отримання ухвали. 17. 05.01.2026 господарський суд першої інстанції на виконання вимог зазначеної ухвали отримав від ТОВ "ТІЕРРА" копії податкових накладних, отриманих із Єдиного реєстру податкових накладних. Договорів, видаткових накладних, актів надання послуг і деталізованого розрахунку заборгованості заявник не подав.

18. Одночасно ТОВ "ТІЕРРА" звернулося до господарського суду з клопотанням про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та просило витребувати у ТОВ "БМБУД" копії договорів поставки й перевезення, а також складених на їх виконання видаткових накладних та актів надання послуг.

19. Неможливість самостійно подати зазначені документи ліквідатор обґрунтовував їх непереданням колишнім керівником ТОВ "ТІЕРРА", незважаючи на судове рішення, відкриття виконавчого та кримінального проваджень. Несвоєчасне подання клопотання про витребування доказів ліквідатор пояснював тим, що про потребу в наданні відповідних документів він дізнався після отримання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2025.

20. Апеляційний господарський суд також установив, що до звернення з клопотанням про витребування доказів ліквідатор не звертався безпосередньо до ТОВ "БМБУД" із вимогою надати відповідні договори та первинні документи, не направляв адвокатського запиту і не подав інших доказів вжиття заходів для самостійного одержання цих документів від Боржника.

21. Розпорядник майна ТОВ "БМБУД" арбітражний керуючий Різник О.Ю. у повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог визнав вимоги ТОВ "ТІЕРРА" обґрунтованими у заявленому розмірі та зазначив про їх включення до реєстру вимог кредиторів без права вирішального голосу. ТОВ "БМБУД" проти визнання заявлених вимог заперечило, посилаючись на відсутність договорів, первинних документів і деталізованого розрахунку заборгованості. Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

22. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ТІЕРРА" про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та клопотання про витребування доказів у ТОВ "БМБУД"; відхилено грошові вимоги ТОВ "ТІЕРРА" до ТОВ "БМБУД" у розмірі 16958480,27 грн.

23. Відмовляючи у задоволенні клопотань про поновлення строку та витребування доказів, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у справах про банкрутство обов`язок доведення обґрунтованості грошових вимог належними, достатніми та допустимими доказами покладений саме на кредитора. Провадження у справі про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, а процесуальний інструментарій на стадії розгляду конкурсних вимог кредиторів є обмеженим.

24. Місцевий господарський суд зазначив, що під час розгляду грошових вимог господарський суд не вирішує спір по суті, а встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання Боржника шляхом дослідження поданих кредитором первинних документів. З огляду на це суд дійшов висновку, що подання кредитором клопотань про витребування доказів та поновлення строку на подання такого клопотання не передбачено під час розгляду заяви про визнання грошових вимог до Боржника.

25. Відхиляючи грошові вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що заявник не надав цивільно-правових договорів і первинних документів, які підтверджували б підстави виникнення та розмір заявленої заборгованості. Надані банківські виписки, відомості з Єдиного реєстру податкових накладних та копії податкових накладних суд визнав недостатніми для встановлення наявності у ТОВ "БМБУД" грошового зобов`язання в заявленому розмірі.

26. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2026 залишено без змін.

27. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду заяви про визнання грошових вимог кредитор не має права подавати клопотання про витребування доказів та поновлення процесуального строку. Апеляційний господарський суд зазначив, що норми Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) застосовуються для вирішення процесуальних питань, не врегульованих Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а тому господарський суд першої інстанції мав розглянути подані кредитором клопотання по суті.

28. Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки подані ТОВ "ТІЕРРА" клопотання не підлягали задоволенню.

29. Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що ліквідатор не довів поважності причин неподання клопотання про витребування доказів одночасно із заявою про визнання грошових вимог. Посилання ліквідатора на те, що про потребу в поданні відповідних доказів він дізнався після отримання ухвали суду від 29.12.2025, свідчить не про наявність об`єктивних причин несвоєчасного подання клопотання, а про суб`єктивну процесуальну поведінку заявника.

30. Апеляційний господарський суд також установив, що клопотання про витребування доказів не відповідало вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, оскільки ліквідатор не зазначив заходів, яких він ужив для самостійного отримання відповідних документів від ТОВ "БМБУД", та не подав доказів вжиття таких заходів. Вжиття ліквідатором заходів для отримання документації ТОВ "ТІЕРРА" від колишнього керівника не підтверджує вжиття заходів для одержання документів від контрагента - ТОВ "БМБУД".

31. Погоджуючись із відхиленням грошових вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що з наданих кредитором банківських виписок і податкових накладних неможливо встановити розмір заборгованості, підстави її виникнення та строк виконання відповідних зобов`язань. Оскільки кредитор не надав договорів, видаткових накладних, актів надання послуг та деталізованого розрахунку заборгованості, суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок місцевого господарського суду про недоведеність заявлених грошових вимог. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

32. ТОВ "ТІЕРРА" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

33. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.

34. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 81 ГПК України у питанні, чи є визначення судом в ухвалі про прийняття заяви до розгляду конкретного переліку документів, які заявник повинен подати, обставиною, що свідчить про обґрунтовану неможливість подання клопотання про витребування цих доказів у встановлений строк з причин, які не залежали від заявника.

35. Скаржник стверджує, що, звертаючись із заявою про визнання грошових вимог, він подав усі наявні у ліквідатора докази, а саме банківські виписки та відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, які вважав достатніми для підтвердження заборгованості. Про необхідність подання договорів, видаткових накладних, актів надання послуг і деталізованого розрахунку заборгованості ТОВ "ТІЕРРА", за його доводами, дізналося лише після отримання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2025.

36. За твердженням скаржника, до постановлення зазначеної ухвали ліквідатор не знав і не міг знати, які саме додаткові документи суд визнає необхідними для розгляду грошових вимог. Тому неподання клопотання про витребування доказів одночасно із заявою про визнання грошових вимог було зумовлене причинами, що не залежали від ліквідатора, а висновок апеляційного господарського суду про суб`єктивний характер такої процесуальної поведінки є помилковим.

37. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на застосування господарськими судами попередніх інстанцій п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.11.2019 у справі №910/16567/18, відповідно до яких суд під час вирішення питання про витребування доказів повинен з`ясувати, чи може учасник справи одержати та подати ці докази самостійно.

38. Скаржник зазначає, що ліквідатор ужив усіх можливих заходів для отримання документації ТОВ "ТІЕРРА" від посадових осіб товариства, зокрема ініціював примусове виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 у справі №921/110/23 про передання документації та звернувся до правоохоронних органів із заявою про умисне невиконання судового рішення, за якою відкрито кримінальне провадження.

39. Водночас скаржник стверджує, що ТОВ "ТІЕРРА" фактично перебувало під контролем ТОВ "БМБУД", а посадові особи обох товариств протидіяли проведенню процедур їх банкрутства та приховували документи, зокрема щодо господарських операцій між цими товариствами. За таких обставин звернення безпосередньо до ТОВ "БМБУД" із проханням надати документи, на думку скаржника, було безперспективним, а неможливість їх самостійного одержання - об`єктивною.

40. Скаржник також зауважує, що ТОВ "БМБУД" не заперечило факту існування господарських відносин із ТОВ "ТІЕРРА", не спростувало обсягів поставлених товарів, наданих послуг і здійснених платежів та не надало господарському суду документів, які підтверджували б відсутність заявленої заборгованості.

41. Крім того, скаржник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 у справі №910/18493/19, відповідно до якого необґрунтована відмова у задоволенні конкретного та доречного клопотання про витребування доказів, які учасник справи з об`єктивних причин не може отримати самостійно, свідчить про порушення вимог ст. 236 ГПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд.

42. Щодо обґрунтованості грошових вимог скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі №910/1376/16, від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 та від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

43. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/1376/16, скаржник зазначає, що виписки з банківських рахунків, у яких відображено рух коштів із посиланням на відповідні договори, є належними доказами існування цивільно-правових відносин між сторонами.

44. За доводами скаржника, надані банківські виписки підтверджують, що протягом періоду з 01.06.2020 до 22.06.2022 ТОВ "БМБУД" систематично перераховувало ТОВ "ТІЕРРА" кошти за договорами поставки та перевезення, зазначеними у призначеннях платежів, на загальну суму 304867737,20 грн. Це, на думку скаржника, підтверджує існування між сторонами відповідних договірних відносин.

45. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 та від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, скаржник стверджує, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні можуть бути належними та допустимими доказами реального здійснення господарських операцій, якщо поведінка сторін, зокрема формування покупцем податкового кредиту, засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

46. Скаржник указує, що до матеріалів справи додано копії зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, продавцем за якими зазначено ТОВ "ТІЕРРА", а покупцем - ТОВ "БМБУД", щодо поставки товарів і надання послуг на загальну суму 321826217,47 грн з урахуванням коригувань. За його твердженням, факт реєстрації цих податкових накладних, а також підписання ТОВ "БМБУД" документів щодо їх коригування підтверджують реальність відповідних господарських операцій.

47. Різницю між загальною вартістю поставлених товарів і наданих послуг за податковими накладними та сумою отриманих від ТОВ "БМБУД" платежів скаржник вважає належним підтвердженням існування заборгованості в розмірі 16958480,27 грн.

48. На переконання скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не оцінили банківські виписки та податкові накладні у сукупності, не врахували відсутності доказів, які спростовували б існування заявленої заборгованості, та відхилили грошові вимоги лише через ненадання договорів, видаткових накладних і актів надання послуг.

49. Скаржник вважає, що наведені порушення призвели до необґрунтованого відхилення клопотання про витребування доказів та недослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

50. ТОВ "БМБУД" подало відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

51. Боржник зазначає, що відповідно до ст. 45 КУзПБ обов`язок подати документи, які підтверджують підстави виникнення та розмір грошових вимог, покладено на кредитора. Проте ТОВ "ТІЕРРА" надало лише банківські виписки та податкові накладні, не подавши договорів, видаткових накладних, актів надання послуг і розрахунку заборгованості за кожним договором.

52. За доводами Боржника, ТОВ "ТІЕРРА" подало клопотання про витребування доказів із пропуском установленого строку, не повідомило про неможливість подання відповідних документів одночасно із заявою про визнання грошових вимог та не довело поважності причин пропуску строку. Посилання на те, що про потребу в документах ліквідатор дізнався з ухвали суду від 29.12.2025, свідчить про неналежну підготовку заяви, а не про наявність об`єктивних перешкод.

53. ТОВ "БМБУД" також стверджує, що клопотання не відповідало вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, оскільки кредитор не зазначив заходів, яких ужив для самостійного отримання документів безпосередньо від Боржника, та не подав доказів направлення відповідних запитів чи звернень. Непередача документації колишнім керівником ТОВ "ТІЕРРА" сама собою не підтверджує неможливості одержати документи з інших джерел.

54. На переконання Боржника, витребування доказів господарським судом не може використовуватися для формування доказової бази замість кредитора. Поданим клопотанням ТОВ "ТІЕРРА" фактично намагається перекласти обов`язок доказування своїх вимог на суд і Боржника, що не відповідає підвищеному стандарту доказування у справах про банкрутство.

55. Щодо суті вимог ТОВ "БМБУД" зазначає, що банківські виписки підтверджують лише рух коштів, але не дають змоги встановити зміст господарських операцій та обсяг зобов`язань сторін. Податкові накладні були складені й зареєстровані самим ТОВ "ТІЕРРА" як постачальником та не підтверджують визнання відповідних операцій Боржником або формування ним податкового кредиту.

56. Боржник також указує, що заявлена сума 16958480,27 грн не конкретизована: кредитор не визначив, за якими договорами та первинними документами виник борг, строки його погашення і заборгованість за кожною окремою операцією.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

57. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

58. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за результатами розгляду заяви ТОВ "ТІЕРРА" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 16958480,27 грн, а також питання дотримання заявником порядку і строку подання клопотання про витребування доказів, якими такі вимоги обґрунтовуються. Відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ у касаційному порядку можуть бути переглянуті постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду ухвал щодо грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання. Оскільки оскаржувана постанова прийнята за результатами перегляду саме такої ухвали, вона підлягає касаційному перегляду.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України та іншими законами України.

60. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. У заяві мають бути зазначені розмір вимог, обставини, на яких вони ґрунтуються, та їх обґрунтування (ч. 1, ч. 3 ст. 45 КУзПБ).

61. Подання заяви після закінчення встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку не звільняє кредитора від обов`язку належно підтвердити існування, розмір, підставу та момент виникнення заявленого грошового зобов`язання.

62. За визначенням, наведеним у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

63. Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

64. Виходячи з принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, та несе ризик наслідків, пов`язаних із недоведенням обґрунтованості таких вимог.

65. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

66. За усталеною практикою Верховного Суду господарський суд під час розгляду грошових вимог самостійно перевіряє кожну заявлену вимогу, її відповідність закону та за результатами розгляду визнає або відхиляє її повністю чи частково (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

67. Під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог господарський суд у межах справи про банкрутство встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання на підставі дослідження поданих доказів, зокрема первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.

68. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

69. У постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 Верховний Суд наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

70. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє кредитора-заявника від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

71. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів ст.ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

72. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.04.2019 у справі №910/21939/15.

73. Частиною 4 ст. 80 ГПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

74. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

75. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

76. За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

77. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотань ТОВ "ТІЕРРА", виходив, зокрема, з того, що вирішення клопотань про поновлення строку та витребування доказів не передбачене під час розгляду заяви кредитора у справі про банкрутство.

78. Верховний Суд вважає такий висновок помилковим, оскільки положення КУзПБ не виключають застосування передбачених ГПК України процесуальних механізмів подання та витребування доказів під час розгляду кредиторських вимог. Тому кредитор, який об`єктивно не може самостійно отримати необхідні документи, вправі звернутися з клопотанням у порядку ст. 81 ГПК України.

79. Апеляційний господарський суд обґрунтовано виправив зазначений висновок місцевого суду, але встановив, що допущене порушення не призвело до неправильного вирішення питання про грошові вимоги, оскільки клопотання ТОВ "ТІЕРРА" було подано несвоєчасно та не відповідало вимогам пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України.

80. Стосовно доводу скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 81 ГПК України, Верховний Суд виходить з такого.

81. У постанові від 08.04.2025 у справі №903/1199/23 Верховний Суд зазначив, що неможливість подання доказів у встановлений строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована. Прийняття доказів із порушенням установленого строку допускається за наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, а обов`язок доведення таких обставин покладений на учасника справи. Якщо кредитору було відомо про неможливість подання певних доказів у встановлений КУзПБ строк, він повинен повідомити про це господарський суд у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України. Невчинення кредитором такої процесуальної дії не дозволяє оцінити неподання доказів як наслідок обставин, що об`єктивно не залежали від нього.

82. Вирішення питання про те, чи свідчить визначення господарським судом в ухвалі про прийняття заяви до розгляду конкретного переліку документів про неможливість своєчасного подання клопотання про їх витребування, залежить від обставин кожної справи. Господарський суд повинен ураховувати, зокрема, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про відсутність відповідних доказів та їх значення для підтвердження заявлених вимог; чи повідомив він своєчасно господарський суд про неможливість їх подання; яких заходів ужив для самостійного отримання доказів; чи існували об`єктивні перешкоди для вчинення таких дій, а також чи була необхідність витребування доказів зумовлена новими обставинами, які кредитор не міг передбачити на момент звернення до господарського суду.

83. Ураховуючи особливості розгляду грошових вимог у справі про банкрутство та застосування підвищеного стандарту доказування, Верховний Суд дійшов висновку, що визначення господарським судом в ухвалі про прийняття заяви кредитора переліку документів, необхідних для перевірки грошових вимог, може враховуватися разом з іншими обставинами під час вирішення питання про своєчасність клопотання про витребування доказів. Водночас така ухвала сама по собі не свідчить про неможливість своєчасного подання цього клопотання з причин, що не залежали від кредитора, якщо відповідні документи стосуються обставин, якими кредитор від початку обґрунтовував свої вимоги, а про їх відсутність та доказове значення йому було або мало бути відомо на момент звернення до господарського суду.

84. Як установили господарські суди, на момент подання заяви з грошовими вимогами ТОВ "ТІЕРРА" було відомо про відсутність у нього договорів, видаткових накладних, актів та інших первинних документів, оскільки колишній керівник товариства не передав ліквідатору документацію ТОВ "ТІЕРРА".

85. Незважаючи на це, разом із заявою кредитор не подав клопотання про витребування таких документів, не повідомив господарський суд у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України про неможливість їх подання, а також не зазначив заходів, ужитих для отримання цих документів безпосередньо від ТОВ "БМБУД".

86. Звернення ліквідатора ТОВ "ТІЕРРА" до колишнього керівника цього товариства, вчинення виконавчих дій та звернення до правоохоронних органів підтверджують заходи щодо отримання документації від колишнього керівництва кредитора. Водночас вони не підтверджують ужиття заходів для отримання зазначених у клопотанні договорів та первинних документів безпосередньо від ТОВ "БМБУД", у володінні якого, за твердженням самого заявника, перебувають їх примірники.

87. Апеляційний господарський суд установив, що заявник не навів і не довів обставин, які об`єктивно унеможливлювали направлення ТОВ "БМБУД" письмового запиту. Саме по собі припущення заявника про безрезультатність такого звернення через пов`язаність чи заінтересованість відповідних осіб, за відсутності його належного обґрунтування та підтвердження, не доводить причин неможливості самостійного отримання документів у розумінні пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України.

88. Верховний Суд також ураховує висновки, викладені у постанові від 09.07.2026 у справі №920/1471/24. У тій справі кредитор уже в заяві з грошовими вимогами повідомив про неможливість подання документів через їх непередання попереднім керівництвом, самостійно направив боржнику письмовий запит, а місцевий господарський суд за клопотанням кредитора постановив ухвалу про витребування доказів.

89. За таких обставин у справі №920/1471/24 Верховний Суд виходив із того, що до вирішення заяви по суті господарський суд мав перевірити виконання раніше постановленої ухвали про витребування доказів та визначити процесуальні наслідки її невиконання. Натомість у справі, що переглядається, ТОВ "ТІЕРРА" не повідомило про неможливість подання документів разом із заявою, не зверталося до ТОВ "БМБУД" з вимогою надати їх та подало клопотання про витребування доказів лише після постановлення ухвали від 29.12.2025. Отже, обставини цих справ не є подібними за юридично значущими ознаками.

90. Стосовно достатності поданих кредитором доказів Верховний Суд зазначає, що банківські виписки та податкові накладні можуть враховуватися господарським судом під час установлення господарських операцій і не повинні відхилятися лише через відсутність договору або окремих первинних документів. Водночас достатність таких доказів оцінюється в кожній справі з урахуванням предмета доказування та сукупності встановлених обставин.

91. Подані банківські виписки підтверджують перерахування ТОВ "БМБУД" коштів на користь ТОВ "ТІЕРРА" та можуть свідчити про існування між сторонами господарських відносин. Однак самі по собі вони не підтверджують обсяг поставлених товарів чи наданих послуг, неоплачену їх частину, строк виконання грошового зобов`язання та наявність простроченої заборгованості саме в сумі 16958480,27 грн.

92. Податкові накладні також можуть бути доказами здійснення господарської операції. За загальним правилом, установленим п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг є дата події, що сталася раніше: зарахування коштів як оплати товарів/послуг або відвантаження товарів, а для послуг - оформлення документа, що засвідчує факт їх постачання. Отже, реєстрація податкової накладної може бути пов`язана як із фактичним постачанням, так і з попередньою оплатою. Тому арифметична різниця між загальною сумою зареєстрованих податкових накладних та загальною сумою отриманих коштів без співвіднесення конкретних платежів із конкретними господарськими операціями не доводить розміру непогашеної заборгованості.

93. Як установили господарські суди, ТОВ "ТІЕРРА" не надало розрахунку за кожним договором і кожною господарською операцією, не визначило, які саме поставки залишилися неоплаченими, не зазначило строків їх оплати, а також не довело, що всі податкові накладні, включені до розрахунку, відображені ТОВ "БМБУД" у податковому обліку як податковий кредит.

94. Посилання скаржника на те, що ТОВ "БМБУД" не заперечувало існування господарських відносин і не подало доказів відсутності заборгованості, наведених висновків не спростовує. Неоспорювання боржником окремих обставин саме по собі не звільняє кредитора від обов`язку довести підставу, розмір і строк виконання заявленого грошового зобов`язання, оскільки у справі про банкрутство обґрунтованість кредиторських вимог перевіряється господарським судом незалежно від позиції боржника.

95. Посилання скаржника на підписання ТОВ "БМБУД" документів щодо коригування податкових накладних також не спростовує висновку про недоведеність вимог, оскільки заявник не співвідніс такі документи з конкретними поставками, платежами та строками оплати. Тому вони не підтверджують залишку непогашеного зобов`язання саме в сумі 16958480,27 грн.

96. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів, задоволення цього клопотання та визнання заявлених ТОВ "ТІЕРРА" грошових вимог. Помилковий висновок господарського суду першої інстанції про неможливість застосування передбаченого ст. 81 ГПК України механізму витребування доказів під час розгляду кредиторських вимог був виправлений апеляційним господарським судом і не вплинув на правильність результату розгляду заяви.

97. Верховний Суд ураховує, що відсутність договорів, актів та видаткових накладних сама по собі не виключає можливості підтвердження кредиторських вимог іншими належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами. Водночас за встановленими господарськими судами обставинами сукупність поданих ТОВ "ТІЕРРА" доказів не дає змоги встановити підставу виникнення зобов`язання, його зміст, розмір, строк виконання та залишок непогашеної заборгованості.

98. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки скаржник виокремив висновки з контексту зазначених у касаційній скарзі постанов без урахування предмета і підстав спору, досліджених доказів та встановлених фактичних обставин.

99. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/1376/16 відхиляється, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду з такими реквізитами не виявлено. За відсутності тексту цього судового рішення неможливо встановити зміст викладеного в ньому правового висновку, фактичні обставини справи та подібність правовідносин зі справою, що переглядається. Отже, посилання на це судове рішення не підтверджує заявленої скаржником підстави касаційного оскарження.

100. Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, не спростовують висновків господарських судів у справі, що переглядається. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що податкова накладна, виписана однією стороною договору на користь іншої, може бути доказом вчинення правочину, оскільки така поведінка сторін може засвідчувати їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Водночас у справі №910/23097/17 вирішувалося питання про можливість підтвердження податковими накладними факту укладення оспорюваного правочину, а не про їх достатність для встановлення підстави, точного розміру та строку виконання грошового зобов`язання. Крім того, судові рішення у тій справі були скасовані у зв`язку з ненаданням господарськими судами оцінки поданим податковим накладним та іншим доказам. Натомість у справі, що переглядається, господарські суди дослідили подані ТОВ "ТІЕРРА" податкові накладні, однак установили, що в сукупності з іншими доказами вони не підтверджують заявленої кредитором заборгованості в сумі 16958480,27 грн.

101. Висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, також не спростовують висновків господарських судів у справі, що переглядається. У зазначеній постанові об`єднана палата конкретизувала, що податкова накладна залежно від установлених обставин може бути допустимим доказом постачання товару покупцю та його прийняття останнім, якщо сторона, яка заперечує факт постачання, вчинила юридично значущі дії щодо відповідної господарської операції, зокрема відобразила її у податковому та бухгалтерському обліку і сформувала податковий кредит. Оцінюючи податкові накладні, господарські суди повинні враховувати їх у сукупності з іншими доказами, а також фактичні дії постачальника і покупця. У справі, що переглядається, господарські суди не встановили, а ТОВ "ТІЕРРА" допустимими доказами не підтвердило відображення ТОВ "БМБУД" господарських операцій, за якими заявлено кредиторські вимоги, у своєму податковому та бухгалтерському обліку чи формування податкового кредиту за цими операціями. Тому сам факт складення та реєстрації ТОВ "ТІЕРРА" податкових накладних не є достатнім для підтвердження факту прийняття ТОВ "БМБУД" товару та розміру непогашеного грошового зобов`язання.

102. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2019 у справі №910/16567/18, не свідчать про неправильне застосування апеляційним господарським судом ст. 81 ГПК України у справі, що переглядається. У справі №910/16567/18 господарський суд першої інстанції, відмовляючи у витребуванні доказів, формально послався на відсутність доказів ужиття позивачем заходів для їх самостійного отримання, однак не з`ясував, чи мав позивач реальну можливість отримати такі докази. Крім того, господарські суди не надали оцінки наявним у матеріалах справи актам, відомостям і листуванню, що в сукупності з іншими порушеннями стало підставою для направлення справи на новий розгляд. Натомість у справі, що переглядається, апеляційний господарський суд розглянув клопотання ТОВ "ТІЕРРА" по суті та встановив, що заявник не зазначив заходів, ужитих для отримання документів безпосередньо від ТОВ "БМБУД", не надав доказів ужиття таких заходів і не обґрунтував неможливості самостійного звернення до боржника, зокрема шляхом направлення письмового запиту.

103. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2021 у справі №910/18493/19, також не свідчать про допущення апеляційним господарським судом процесуального порушення у справі, що переглядається. У справі №910/18493/19 господарський суд апеляційної інстанції залишив без будь-якого процесуального реагування конкретне і доречне клопотання про поновлення строку та витребування доказів, частина яких містила банківську таємницю і з об`єктивних причин не могла бути самостійно отримана заявником. Натомість у справі №921/476/24 апеляційний господарський суд розглянув клопотання ТОВ "ТІЕРРА" по суті, перевірив наведені заявником причини пропуску строку та встановив, що заявник не довів їх об`єктивного характеру, не зазначив заходів, ужитих для самостійного отримання документів від ТОВ "БМБУД", і не обґрунтував неможливості вжиття таких заходів. Отже, обставини, з якими Верховний Суд у справі №910/18493/19 пов`язував порушення ст.ст. 81, 236 ГПК України, у справі, що переглядається, відсутні.

104. Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду не підтверджують застосування господарськими судами норм права всупереч сформульованим у них висновкам, оскільки судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та іншої сукупності доказів.

105. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд уже викладав висновок щодо порушеного в касаційній скарзі питання застосування норми права і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

106. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України касаційне провадження підлягає закриттю, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу встановлено, що висновок Верховного Суду, на який посилається скаржник, стосується правовідносин, які не є подібними.

107. Висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 та від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, не були застосовані апеляційним господарським судом усупереч їх змісту. Висновки у справах №910/16567/18 та №910/18493/19 сформульовано за іншого фактичного й процесуального контексту, який не є подібним до обставин цієї справи.

108. Доводи касаційної скарги в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не підтверджують наявності передбачених ч. 3 ст. 310 цього Кодексу підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Верховний Суд враховує, що апеляційний господарський суд виправив допущену господарським судом першої інстанції помилку в застосуванні норм процесуального права та правильно встановив, що ця помилка не призвела до неправильного вирішення заяви по суті.

109. З огляду на викладене касаційне провадження в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підлягає закриттю, касаційна скарга в іншій частині підстав касаційного оскарження - залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

110. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд на підставі пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави касаційного оскарження

111. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

112. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги в частині інших підстав касаційного оскарження без задоволення, а постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2026 - без змін. Судові витрати

113. З огляду на закриття касаційного провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги в іншій частині без задоволення судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в частині інших підстав касаційного оскарження залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2026 у справі №921/476/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Картере Судді В. Пєсков В. Погребняк