Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/7283/26

справа № 991/7283/26 провадження №11-сс/991/419/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м.Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2026 року про відмову в задоволенні скарги, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання його заяви від 02 червня 2026 року №1-02/0626/зкп. Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив із того, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.367, 382 КК, не належать до підслідності НАБУ та предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК, скаржник не навів реальних ознак його складу, зокрема достатніх фактичних даних про ймовірність вчинення такого кримінального правопорушення та розмір шкоди, необхідний для віднесення його до підслідності НАБУ за критеріями п.1-3 ч.5 ст.216 КПК. За висновком слідчого судді, викладені у заяві та скарзі доводи мають характер суб`єктивних припущень і не зумовлюють обов`язку уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу і зобов`язати уповноважену особу Львівського територіального управління НАБУ внести відомості до ЄРДР за його заявою від 02 червня 2026 року №1-02/0626/зкп. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 посилався на істотне порушення його процесуальних прав під час розгляду скарги слідчим суддею. Зазначав, що разом зі скаргою через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, однак слідчий суддя не забезпечив такого підключення. На думку апелянта, висновок слідчого судді про те, що він не прибув у судове засідання та подав заяву про розгляд скарги без його участі, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, оскільки заяви про розгляд скарги без його участі він не подавав. Вважав, що слідчий суддя фактично вийшов за межі повноважень, передбачених ст.214, 303 КПК, оскільки здійснив оцінку об`єктивної та суб`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК, хоча на стадії вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР суд має перевіряти лише наявність у заяві відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не встановлювати чи доводити всі елементи його складу. Також ОСОБА_5 не погоджувався з висновком слідчого судді щодо відсутності даних про розмір шкоди, необхідний для підслідності НАБУ. Зазначав, що у заяві про кримінальне правопорушення повідомляв про тривале, з 2018 року, використання майна, належного Національній академії наук України, без сплати орендної плати, а також про несплату податків в особливо великих розмірах. На переконання апелянта, остаточний розмір шкоди має встановлюватися під час досудового розслідування шляхом проведення відповідних процесуальних дій та експертиз, а не покладатися на заявника як обов`язкова умова подання заяви про кримінальне правопорушення. Стверджував, що слідчий суддя висунув до заяви про кримінальне правопорушення вимоги, які фактично відповідають вимогам до обвинувального акта, а також безпідставно проігнорував наведені ним обставини щодо розшуку суб`єкта господарювання податковим органом, несплати податків, використання державної нерухомості та бездіяльності правоохоронних органів. Позиції учасників судового провадження. ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив. З урахуванням того, що КПК не передбачає обов`язкової участі прокурора під час апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, а також беручи до уваги скорочені строки розгляду таких скарг (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК визнала можливим здійснити апеляційний розгляд за відсутності прокурора. Мотиви суду. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження та правильність висновків слідчого судді, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні. Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування без проведення дослідчої перевірки. Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК). Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви. До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК). Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення: яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, у чому полягало, які особи причетні до його вчинення тощо. Ці обставини можуть бути неповними в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин, але водночас достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Офісу Генерального прокурора від 17 серпня 2023 року №231. Згідно з цим Положенням до Реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК. Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №761/20985/18, провадження №51-8007км18, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин. Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цього провадження, колегія суддів враховує, що у заяві від 02 червня 2026 року ОСОБА_5 просив внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення прокурором ОСОБА_6 та службовими особами Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) кримінальних правопорушень, передбачених ст.364, 367, 382 КК. Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_5 пов`язував можливе вчинення зазначених кримінальних правопорушень із невиконанням, на його переконання, ухвал слідчих суддів, ненаданням йому інформації про хід кримінальних проваджень, відсутністю належних слідчих дій, відводами слідчих ДБР, а також із твердженнями про бездіяльність правоохоронних органів щодо обставин несплати податків і використання майна, належного Національній академії наук України, без сплати орендної плати. Разом з тим слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що сам по собі опис попередніх звернень заявника до правоохоронних органів, ухвал слідчих суддів, процесуального руху інших кримінальних проваджень, незгоди заявника з повнотою чи ефективністю досудового розслідування, а також твердження про невиконання окремих процесуальних обов`язків не є достатніми для висновку про наявність у заяві відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР. Визначальним у цьому випадку є не те, що заявник не погоджується з діями чи бездіяльністю окремих слідчих, прокурорів або інших службових осіб у межах інших кримінальних проваджень, а те, чи містить його заява конкретні фактичні дані про подію кримінального правопорушення, які дозволяють хоча б попередньо визначити його об`єктивну сторону, спосіб вчинення, причетних осіб, кримінально-правовий зміст описаних дій та напрям досудового розслідування. Натомість наведені у заяві ОСОБА_5 твердження мають характер власної оцінки заявником процесуальної поведінки службових осіб органів досудового розслідування та прокуратури, а також припущень про злочинний характер такої поведінки, однак не містять достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення конкретного кримінального правопорушення. Колегія суддів враховує, що невиконання або неналежне виконання, на думку заявника, окремих процесуальних обов`язків, несвоєчасне надання інформації, нездійснення певних слідчих дій чи незгода особи з організацією досудового розслідування самі по собі не свідчать про вчинення службовими особами кримінального правопорушення. Кримінальне процесуальне законодавство передбачає спеціальні способи перевірки законності відповідних рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, зокрема шляхом їх оскарження у визначеному КПК порядку. Використання механізму, передбаченого ст.214 КПК, не може підміняти собою такі процесуальні способи захисту та слугувати засобом ініціювання нового кримінального провадження лише з підстав незгоди заявника з перебігом чи результатами інших кримінальних проваджень. Для внесення відомостей до ЄРДР у таких випадках заявник має навести не лише твердження про незаконність, бездіяльність чи неналежне виконання службовими особами своїх повноважень, а конкретні фактичні дані, які можуть свідчити про наявність у їхніх діях ознак саме кримінального правопорушення. Таких даних, як правильно встановив слідчий суддя, подана заява не містить. Наведені ОСОБА_5 обставини відображають його суб`єктивне сприйняття процесуальної діяльності правоохоронних органів і прокуратури та можливого зв`язку цієї діяльності з ширшими обставинами щодо несплати податків і використання державного майна, однак не дають можливості визначити конкретний предмет, межі та напрям досудового розслідування. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що викладені у заяві відомості не утворюють того мінімально необхідного фактичного підґрунтя, з яким положення ч.1 ст.214 КПК пов`язують обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. Доводи апеляційної скарги про істотне порушення процесуальних прав ОСОБА_5 під час розгляду скарги слідчим суддею не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилався на те, що разом зі скаргою до слідчого судді подав клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, однак таку участь, за його твердженням, йому не забезпечено. Також апелянт не погоджувався із зазначенням в ухвалі слідчого судді про те, що він подав заяву про розгляд скарги без його участі. Водночас саме по собі посилання апелянта на неналежне забезпечення його участі у судовому засіданні слідчого судді не спростовує правильності висновку про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за його заявою від 02 червня 2026 року. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_5 забезпечено можливість реалізувати право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надати пояснення, підтримати апеляційну скаргу та висловити свої доводи щодо незаконності й необґрунтованості оскаржуваної ухвали. Тому суд апеляційної інстанції мав можливість безпосередньо перевірити наведені ним аргументи, у тому числі щодо змісту заяви про кримінальне правопорушення та необхідності внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Колегія суддів також враховує, що предметом апеляційного перегляду у цьому провадженні є законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Тому можливі недоліки організації участі заявника у судовому засіданні слідчого судді можуть мати істотне значення лише за умови, якщо вони вплинули або могли вплинути на правильність вирішення питання по суті. У цьому випадку доводи апеляційної скарги та пояснення ОСОБА_5 не свідчать про те, що його участь у судовому засіданні слідчого судді могла змінити правову оцінку змісту поданої ним заяви від 02 червня 2026 року, оскільки оцінці підлягав саме зміст цієї заяви та доданих до неї матеріалів, а не подальші пояснення заявника щодо обставин, які не були належним чином конкретизовані у первинному повідомленні про кримінальне правопорушення. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати, що наведені апелянтом доводи щодо його участі в судовому засіданні слідчого судді самі по собі свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали або є безумовною підставою для її скасування. Окремо колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків слідчого судді про відсутність ознак підслідності НАБУ та предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці ст.45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК. Зі змісту ч.5 ст.216 КПК вбачається, що підслідність НАБУ визначається не лише кримінально-правовою кваліфікацією діяння, а й наявністю спеціальних умов, пов`язаних зі статусом особи, яка могла вчинити кримінальне правопорушення, розміром предмета кримінального правопорушення або завданої шкоди, а також іншими критеріями, прямо передбаченими цією нормою. У заяві від 02 червня 2026 року ОСОБА_5 посилався, зокрема, на можливе вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.367, 382 КК. Однак зазначені кримінальні правопорушення не віднесені ч.5 ст.216 КПК до підслідності детективів НАБУ, а тому самі по собі посилання заявника на службову недбалість або невиконання судового рішення не свідчать про наявність бездіяльності саме уповноважених осіб НАБУ, яка могла бути предметом судового контролю слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Щодо посилання заявника на можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК, колегія суддів враховує, що таке кримінальне правопорушення може належати до підслідності НАБУ лише за наявності умов, визначених ч.5 ст.216 КПК. Зокрема, у випадку посилання на розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.364 КК, така шкода має у п`ять тисяч і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, за умови вчинення діяння службовою особою відповідного суб`єкта, визначеного законом. Слідчий суддя обґрунтовано врахував, що у 2026 році такий критерій для кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК, становить не менше 16 640 000 грн. Водночас зі змісту заяви ОСОБА_5 не вбачається конкретних фактичних даних, які б дозволяли хоча б попередньо встановити наявність шкоди саме в такому розмірі, її зв`язок із діями конкретної службової особи та кримінально-правовий зміст відповідного зловживання владою або службовим становищем. Посилання апелянта на те, що остаточний розмір шкоди має встановлюватися під час досудового розслідування шляхом проведення експертиз чи інших процесуальних дій, саме по собі не спростовує правильності висновків слідчого судді. Колегія суддів погоджується, що на стадії звернення із заявою про кримінальне правопорушення заявник не зобов`язаний доводити остаточний розмір шкоди з точністю, необхідною для обвинувального акта або вироку суду. Водночас для виникнення обов`язку уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за заявою, яка обґрунтовується саме критеріями підслідності НАБУ, у ній мають бути наведені хоча б мінімальні фактичні дані, які дозволяють попередньо пов`язати описані обставини з відповідними критеріями ч.5 ст.216 КПК. Натомість наведені ОСОБА_5 твердження про тривале використання майна, належного Національній академії наук України, без сплати орендної плати, несплату податків, розшук суб`єкта господарювання податковим органом та бездіяльність правоохоронних органів не містять достатньої конкретизації розміру шкоди, способу її заподіяння, конкретної службової особи, яка могла вчинити зловживання владою або службовим становищем, а також причинного зв`язку між її діями та відповідними наслідками. Колегія суддів також враховує, що загальні твердження заявника про «особливо великі розміри», системність бездіяльності або тривалість описаних обставин з 2018 року не замінюють необхідності наведення у заяві конкретних фактичних даних, які б дозволяли попередньо перевірити належність повідомлених обставин до підслідності НАБУ та предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо необхідності встановлення остаточного розміру шкоди лише під час досудового розслідування не спростовують того, що первинна заява не містила мінімально необхідних відомостей, які б свідчили про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, підслідного НАБУ та підсудного Вищому антикорупційному суду. Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зі змісту заяви ОСОБА_5 не вбачається достатніх даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ і предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків слідчого судді. Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга містить низку загальних посилань на порушення права заявника на доступ до правосуддя, змагальність кримінального провадження, необхідність ефективного розслідування, а також на те, що відмова у внесенні відомостей до ЄРДР фактично унеможливлює перевірку викладених ним обставин у межах досудового розслідування. Водночас у цьому провадженні ОСОБА_5 мав доступ до судового контролю за бездіяльністю органу досудового розслідування, його скарга була розглянута слідчим суддею, а доводи апеляційної скарги перевірені судом апеляційної інстанції в межах апеляційного перегляду. Саме по собі незадоволення скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР не свідчить про порушення права на доступ до суду, якщо за результатами судового контролю встановлено відсутність правових підстав для зобов`язання уповноваженої особи внести відповідні відомості до ЄРДР. Колегія суддів не ставить під сумнів право особи звертатися до уповноважених органів із заявами чи повідомленнями про кримінальні правопорушення, у тому числі щодо можливих неправомірних дій службових осіб органів досудового розслідування або прокуратури. Водночас реалізація такого права не звільняє заявника від необхідності наведення у відповідному повідомленні хоча б мінімально необхідних фактичних даних, які можуть свідчити про подію саме кримінального правопорушення та дозволяють визначити предмет, межі і напрям досудового розслідування. У цьому провадженні слідчий суддя не вимагав від ОСОБА_5 доведення факту вчинення кримінальних правопорушень, не встановлював винуватість конкретних осіб і не вирішував питання про наявність чи відсутність кримінальної відповідальності. Слідчий суддя перевірив зміст поданої заяви та доданих до неї матеріалів на предмет наявності відомостей, з якими ч.1 ст.214 КПК пов`язує обов`язок внесення інформації до ЄРДР, і обґрунтовано дійшов висновку про відсутність такого мінімально необхідного фактичного підґрунтя. Тому доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя підмінив собою орган досудового розслідування, висунув до заяви вимоги, властиві обвинувальному акту, або передчасно вирішив питання про відсутність складу кримінального правопорушення, колегія суддів вважає непереконливими. Перевірка змісту заяви на предмет наявності у ній відомостей про кримінальне правопорушення не є оцінкою доказів у розумінні ст.94 КПК і не підміняє собою досудове розслідування, а становить необхідний елемент судового контролю, передбаченого п.1 ч.1 ст.303 КПК. Посилання апелянта на те, що наведені ним обставини можуть бути перевірені лише після початку досудового розслідування, не змінює цього висновку. Кримінальний процесуальний закон дійсно не передбачає проведення дослідчої перевірки до внесення відомостей до ЄРДР, однак це не означає, що до ЄРДР підлягає внесенню будь-яке звернення особи незалежно від його фактичного змісту. Обов`язок внесення відомостей виникає у разі отримання заяви або повідомлення саме про кримінальне правопорушення, тобто такого повідомлення, яке містить достатні для початку досудового розслідування відомості про ймовірну кримінально карану подію. Колегія суддів також ураховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення, доводів сторін, положень законодавства, традицій і практики підготовки судових рішень. У цьому провадженні колегія суддів надала оцінку тим доводам апеляційної скарги, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали. Інші аргументи апелянта не потребують детального аналізу, оскільки не впливають на висновок суду про відсутність підстав для скасування ухвали слідчого судді. За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя повно та правильно перевірив обставини, які мали значення для вирішення скарги ОСОБА_5 , належним чином застосував положення ст.214, 303, 306, 307 КПК та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою від 02 червня 2026 року №1-02/0626/зкп. Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін. Під час апеляційного розгляду колегія суддів не встановила порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності викладених у ній висновків. Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2026 року - без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: _______________ _______________ _______________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3