Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/2660/26

справа № 991/2660/26 провадження №11-сс/991/322/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м.Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року про відмову в задоволенні скарги, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення від 17 січня 2026 року. Висновки щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що викладені у заяві ОСОБА_5 обставини не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, а наведені доводи ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті заявником обставин, пов`язаних із кримінальними провадженнями, судовими рішеннями та діями службових осіб, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що мала місце бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати незаконною бездіяльність детективів НАБУ, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_5 від 17 січня 2026 року, зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР за вказаною заявою та розпочати досудове розслідування, а також надати заявнику витяг з ЄРДР у встановленому законом порядку. В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначала, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки подана заява разом із доданими до неї матеріалами містила достатні відомості про можливе вчинення кримінальних правопорушень, зокрема дані щодо осіб, причетних до їх вчинення, способу, обставин, можливих наслідків, а також попередньої правової кваліфікації. Вказувала, що слідчий суддя фактично здійснив оцінку доказів і достовірності викладених у заяві обставин, що, на її думку, виходить за межі повноважень під час розгляду скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Наполягала, що на цій стадії достатнім є саме повідомлення про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а перевірка їх достовірності має здійснюватися вже в межах досудового розслідування. Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу, посилалася на те, що наведені у заяві кримінальні правопорушення належать до підслідності НАБУ, оскільки стосуються можливих корупційних та пов`язаних із ними злочинів, вчинених службовими особами, які за своїм статусом підпадають під юрисдикцію цього органу. Позиції учасників судового провадження. Учасники судового провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини неприбуття суд не повідомили. З урахуванням того, що КПК не передбачає обов`язкової участі сторін під час апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, а також беручи до уваги скорочені строки розгляду таких скарг (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК визнала можливим здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження. Мотиви суду. Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні. Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Як убачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , звернулася до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 17 січня 2026 року. Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, слідчий суддя, оцінюючи наведені у заяві відомості на предмет наявності в них ознак кримінальних правопорушень, дійшов висновку про відсутність достатніх фактичних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, а також про те, що наведені заявником доводи ґрунтуються на його суб`єктивному сприйнятті відповідних подій. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування без проведення дослідчої перевірки. Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК). Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви. До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК). Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин, але водночас достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298. Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК. Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №761/20985/18, провадження №51-8007км18, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин. Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цього провадження, колегія суддів враховує, що у заяві від 17 січня 2026 року ОСОБА_5 просив внести до ЄРДР відомості про можливе створення та діяльність, за його твердженням, злочинної організації, до складу якої входять високопосадовці СБ України, військовослужбовці вищого офіцерського складу, службові особи Міністерства оборони України, прокурори Офісу Генерального прокурора, судді районних судів загальної юрисдикції, керівники підприємств державної і приватної форм власності, зокрема підприємств оборонно-промислового комплексу. За змістом заяви, зазначена злочинна організація, на переконання заявника, діє з метою незаконного збагачення, одержання неправомірної вигоди, заволодіння державними коштами і майном, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, незаконного використання кримінального процесу як інструменту тиску, а також забезпечення каналів постачання продукції оборонно-промислового комплексу до держави-агресора. Разом з тим слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що сам по собі широкий перелік осіб, посад, державних органів, підприємств, можливих напрямів злочинної діяльності та статей КК не є достатнім для висновку про наявність у заяві відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР. Визначальним у цьому випадку є не масштабність викладеної заявником версії та не кількість долучених матеріалів, а наявність конкретних фактичних даних про подію кримінального правопорушення, які дозволяють встановити хоча б попередні межі, предмет і напрям досудового розслідування. Натомість наведені у заяві твердження мають переважно узагальнений характер, описують бачення заявником існування системної злочинної діяльності та її можливих учасників, однак не містять достатньої конкретизації окремих епізодів, часу, місця, способу вчинення конкретних кримінальних правопорушень, а також фактичних даних, які б об`єктивно підтверджували зв`язок названих осіб із такими подіями. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що викладені у заяві відомості не утворюють того мінімально необхідного фактичного підґрунтя, з яким положення ч.1 ст.214 КПК пов`язують обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. Доводи апеляційної скарги про те, що подана заява разом із додатками має значний обсяг та містить системний опис можливої протиправної діяльності, самі по собі не спростовують правильності висновків слідчого судді. Суд враховує, що обсяг заяви, кількість доданих до неї матеріалів, перелік зазначених у ній осіб, посад, підприємств, кримінально-правових кваліфікацій та можливих напрямів злочинної діяльності не є самостійними критеріями для внесення відомостей до ЄРДР. Вирішальним для застосування ч.1 ст.214 КПК є не формальна масштабність повідомлення, а наявність у ньому конкретних відомостей про подію кримінального правопорушення, які дозволяють хоча б попередньо визначити, яке саме кримінальне правопорушення відбулось, у чому воно полягало, коли, де, яким способом було вчинене та які фактичні дані пов`язують із ним конкретних осіб. Натомість значна частина наведених у заяві тверджень має характер узагальненого опису ймовірної системної протиправної діяльності, побудованого на оцінці заявником окремих процесуальних рішень, дій службових осіб, судових рішень, а також припущень щодо їх взаємозв`язку в межах єдиної злочинної схеми. Такий спосіб викладення інформації не дає можливості визначити конкретний предмет, межі та напрям досудового розслідування, а тому не усуває тих недоліків заяви, на які обґрунтовано звернув увагу слідчий суддя. Окремо колегія суддів враховує, що значна частина наведених у заяві обставин стосується оцінки заявником законності дій та рішень правоохоронних органів, прокурорів і суддів у межах інших кримінальних проваджень та судових справ. Водночас сама по собі незгода особи з процесуальними рішеннями, діями або бездіяльністю слідчих, прокурорів чи суддів, а також із результатами розгляду процесуальних звернень або судових рішень, не свідчить про вчинення такими особами кримінального правопорушення. Кримінальне процесуальне законодавство передбачає спеціальні способи перевірки законності відповідних процесуальних рішень і дій, зокрема шляхом їх оскарження у визначеному КПК порядку. Використання ж механізму, передбаченого ст.214 КПК, не може підміняти собою такі процесуальні способи захисту та слугувати засобом ініціювання кримінального переслідування лише з підстав незгоди заявника з прийнятими щодо нього рішеннями або діями відповідних посадових осіб. Для внесення відомостей до ЄРДР у таких випадках заявник має навести не лише твердження про незаконність чи необґрунтованість відповідних рішень, а конкретні фактичні дані, які можуть свідчити про наявність у діях відповідних осіб ознак саме кримінального правопорушення, зокрема про спосіб його вчинення, умисел, мотив, неправомірну вигоду, домовленості або інші обставини, що виходять за межі звичайної процесуальної діяльності. Таких даних, як правильно встановив слідчий суддя, подана заява не містить, а наведені у ній твердження фактично відображають суб`єктивне сприйняття заявником процесуальних подій та їх можливого зв`язку з нібито існуванням ширшої злочинної схеми. Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя фактично здійснив оцінку доказів та достовірності викладених у заяві обставин, колегія суддів вважає непереконливими. У межах розгляду скарги, поданої в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, слідчий суддя не встановлює винуватість конкретних осіб, не перевіряє доведеність складу кримінального правопорушення та не вирішує питання про наявність чи відсутність кримінальної відповідальності. Водночас саме на слідчого суддю покладено обов`язок перевірити зміст заяви та доданих до неї матеріалів на предмет наявності у них відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і зумовлювати обов`язок внесення відповідної інформації до ЄРДР. Така перевірка не є оцінкою доказів у розумінні ст.94 КПК та не підміняє собою досудове розслідування, а спрямована виключно на встановлення того, чи містить заява мінімально необхідні фактичні дані для початку кримінального провадження. Тому висновок слідчого судді про відсутність у заяві ОСОБА_5 достатніх відомостей для внесення до ЄРДР зроблений у межах повноважень слідчого судді та відповідає змісту судового контролю, передбаченого п.1 ч.1 ст.303 КПК. Посилання скаржниці на те, що зазначені у заяві кримінальні правопорушення належать до підслідності НАБУ, також не спростовує висновків слідчого судді. Колегія суддів враховує, що питання підслідності є похідним від наявності у заяві відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Саме по собі зазначення у заяві посадового статусу окремих осіб, найменування державних органів, підприємств оборонно-промислового комплексу чи попередньої правової кваліфікації за статтями КК, які за певних умов можуть належати до підслідності НАБУ, не створює автоматичного обов`язку для внесення таких відомостей до ЄРДР. Для виникнення обов`язку, передбаченого ч.1 ст.214 КПК, визначальним є не лише формальне посилання на суб`єктний склад можливого кримінального правопорушення або його правову кваліфікацію, а наявність у заяві конкретних фактичних обставин, які дозволяють хоча б попередньо кваліфікувати описані події саме як кримінальне правопорушення. Оскільки наведені у заяві ОСОБА_5 обставини не містять достатніх об`єктивних даних про подію кримінального правопорушення, саме по собі посилання скаржниці на можливу підслідність зазначених у заяві кримінальних правопорушень НАБУ не спростовує висновків слідчого судді та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у зобов`язанні уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР фактично позбавляє заявника доступу до правосуддя, колегія суддів також вважає необґрунтованими. Право особи на звернення із заявою про кримінальне правопорушення та право на оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР не означають безумовного обов`язку початку досудового розслідування за будь-яким зверненням незалежно від його змісту. Судовий контроль у цій категорії проваджень спрямований саме на перевірку того, чи містить подана заява відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тому відмова у задоволенні скарги за відсутності таких відомостей не є обмеженням доступу до правосуддя, а становить наслідок застосування передбачених КПК критеріїв для початку досудового розслідування. При цьому колегія суддів враховує, що заявник не позбавлений можливості звернутися до уповноважених органів із новою заявою у разі наявності конкретних фактичних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та давати підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У сукупності наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку слідчого судді про те, що заява ОСОБА_5 від 17 січня 2026 року та додані до неї матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінальних правопорушень та зумовлювали обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. Колегія суддів враховує, що наведені заявником обставини ґрунтуються переважно на його власній оцінці процесуальних подій, дій службових осіб, судових рішень, господарської діяльності окремих підприємств, а також припущеннях щодо можливого існування між ними системного зв`язку в межах єдиної злочинної схеми. Водночас такі припущення не можуть бути ототожнені з конкретними фактичними даними про подію кримінального правопорушення, які дозволяли б визначити предмет, межі та напрям досудового розслідування, а також здійснити попередню кримінально-правову кваліфікацію описаних подій. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст.214 КПК за заявою ОСОБА_5 . Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: _______________ _______________ _______________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3