Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/3914/26

справа № 991/3914/26 провадження №11-сс/991/323/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м.Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року про відмову в задоволенні скарги, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 20 квітня 2026 року. Висновки щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що викладені у заяві ОСОБА_5 обставини не містять достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про ймовірність вчинення зазначених ним кримінальних правопорушень, а наведені доводи мають характер припущень та не підтверджені матеріалами, які б давали підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, скаржник ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу в повному обсязі, зобов`язати уповноважену особу НАБУ невідкладно внести відомості до ЄРДР за його заявою від 20 квітня 2026 року, а також зобов`язати НАБУ надати йому витяг з ЄРДР. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки подана ним заява містила відомості про можливе вчинення кримінальних правопорушень організованою групою за участю голови Черкаської обласної військової адміністрації ОСОБА_6 , народного депутата України ОСОБА_7 та інших осіб. Скаржник посилався на те, що у заяві було викладено дев`ять окремих епізодів можливої протиправної діяльності, які, на його переконання, містять самостійний опис подій кримінальних правопорушень та у своїй сукупності свідчать про можливе функціонування організованої злочинної групи. Зазначав, що йдеться про можливі корупційні та пов`язані з ними кримінальні правопорушення, зокрема заволодіння державним майном, легалізацію майна, незаконне збагачення, зловживання владою, службове підроблення, незаконну порубку лісу, а також інші діяння, які, за твердженням скаржника, належать до підслідності НАБУ. Також скаржник вказував, що слідчий суддя фактично здійснив оцінку достатності доказів та достовірності викладених у заяві обставин, що, на його думку, виходить за межі повноважень під час розгляду скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Наполягав, що для початку досудового розслідування достатньо наявності у заяві обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а їх перевірка має здійснюватися вже після внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Крім того ОСОБА_5 зазначав, що звертав увагу на можливу підслідність наведених у заяві кримінальних правопорушень НАБУ з огляду на статус окремих осіб, яких він вважає причетними до їх вчинення, а також на розмір можливих збитків. На його переконання, відмова у внесенні відомостей до ЄРДР фактично блокує доступ до правосуддя та унеможливлює належну перевірку викладених ним обставин у межах досудового розслідування. Позиції учасників судового провадження. ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив. З урахуванням того, що КПК не передбачає обов`язкової участі сторін під час апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, а також беручи до уваги скорочені строки розгляду таких скарг (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК визнала можливим здійснити апеляційний розгляд за відсутності прокурора. Мотиви суду. Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні. Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за його заявою від 20 квітня 2026 року. Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, слідчий суддя, оцінюючи наведені у заяві відомості на предмет наявності в них ознак кримінальних правопорушень, дійшов висновку про відсутність достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про ймовірність вчинення зазначених заявником кримінальних правопорушень, а також про припущувальний характер наведених доводів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування без проведення дослідчої перевірки. Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК). Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви. До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК). Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення: яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, у чому полягало, які особи причетні до його вчинення тощо. Ці обставини можуть бути неповними в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин, але водночас достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298. Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК. Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №761/20985/18, провадження №51-8007км18, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин. Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цього провадження, колегія суддів враховує, що у заяві від 20 квітня 2026 року ОСОБА_5 просив внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст.255, ч.3 ст.15 ч.5 ст.191, ч.5 ст.191, ст.209, ст.246, ст.364, ст.366, ст.366-2, ст.367, ст.368, ст.368-5, ст.396, ст.410 КК. Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_5 пов`язував можливе вчинення зазначених кримінальних правопорушень із діяльністю, за його твердженням, організованої групи, до складу якої входять голова Черкаської обласної військової адміністрації ОСОБА_6 , народний депутат України ОСОБА_7 та інші особи. Заявник зазначав про наявність декількох напрямів можливої протиправної діяльності, зокрема щодо використання державного майна, підприємств, бюджетних коштів, земельних і лісових ресурсів, дорожнього будівництва, відбудови, фортифікаційних споруд, систем оповіщення, а також можливого незаконного збагачення окремих осіб. Разом з тим слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що сам по собі широкий перелік осіб, посад, кримінально-правових кваліфікацій та можливих напрямів протиправної діяльності не є достатнім для висновку про наявність у заяві відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР. Визначальним у цьому випадку є не кількість зазначених у заяві епізодів та не масштабність описаної заявником версії, а наявність конкретних фактичних даних про подію кримінального правопорушення, які дають можливість хоча б попередньо визначити, яке саме кримінальне правопорушення відбулось, у чому воно полягало, коли, де, яким способом було вчинене та які фактичні дані пов`язують із ним конкретних осіб. Натомість наведені у заяві твердження мають переважно узагальнений характер, містять опис можливих схем та припущення заявника про взаємозв`язок окремих подій, осіб і рішень, однак не містять достатньої конкретизації обставин вчинення конкретних кримінальних правопорушень, яка б дозволяла визначити предмет, межі та напрям досудового розслідування. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що викладені у заяві відомості не утворюють того мінімально необхідного фактичного підґрунтя, з яким положення ч.1 ст.214 КПК пов`язують обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. Доводи апеляційної скарги про те, що у заяві ОСОБА_5 було викладено дев`ять окремих епізодів, які, на його переконання, свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, самі по собі не спростовують правильності висновків слідчого судді. Колегія суддів враховує, що кількість описаних заявником епізодів не є самостійним критерієм достатності відомостей для внесення їх до ЄРДР. Кожен із таких епізодів має містити не лише загальний опис можливої схеми або припущення про протиправний характер певних дій, а конкретні фактичні обставини, які можуть свідчити про подію кримінального правопорушення. Наведення у заяві окремих напрямів можливої протиправної діяльності, пов`язаних із різними сферами управління, використанням майна, бюджетних коштів, природних ресурсів чи виконанням робіт, саме по собі не замінює необхідності зазначення конкретних даних про те, у чому полягало відповідне кримінальне правопорушення, коли, де та яким способом воно було вчинене, якими діями конкретних осіб воно реалізовувалося та якими об`єктивними даними це підтверджується. Натомість, як обґрунтовано встановив слідчий суддя, наведені заявником епізоди значною мірою побудовані на припущеннях про можливий зв`язок між окремими особами, їх посадовим становищем, управлінськими рішеннями, майновими обставинами та можливим одержанням неправомірної вигоди або заволодінням майном. За таких обставин сам по собі поділ заяви на декілька епізодів не усуває її основного недоліку - відсутності достатніх фактичних даних, які б об`єктивно свідчили про вчинення конкретного кримінального правопорушення та дозволяли визначити предмет і межі досудового розслідування. Посилання скаржника на те, що він володіє додатковими відомостями, може надати докази, назвати осіб, причетних до можливих кримінальних правопорушень, а також повідомити інші обставини під час досудового розслідування, не змінює висновків слідчого судді. Колегія суддів враховує, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб внести відомості до ЄРДР оцінці підлягає саме зміст поданої заяви про кримінальне правопорушення та матеріали, додані до неї на підтвердження викладених у ній обставин. Намір заявника у майбутньому надати додаткові пояснення, документи чи інші відомості сам по собі не може замінити необхідності наведення у первинній заяві достатніх фактичних даних, які вже на момент звернення можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Інакше сам факт готовності особи надати додаткову інформацію після початку досудового розслідування перетворював би механізм ст.214 КПК на інструмент ініціювання кримінального провадження без мінімального фактичного підґрунтя, що не відповідає змісту цієї норми та наведеним вище критеріям внесення відомостей до ЄРДР. За таких обставин відповідні доводи апеляційної скарги не спростовують висновку слідчого судді про те, що подана заява не містила достатніх об`єктивних даних, які б зумовлювали обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР. Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя фактично здійснив оцінку доказів та достовірності викладених у заяві обставин, колегія суддів вважає непереконливими. У межах розгляду скарги, поданої в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, слідчий суддя не встановлює винуватість конкретних осіб, не перевіряє доведеність складу кримінального правопорушення та не вирішує питання про наявність чи відсутність кримінальної відповідальності. Водночас саме на слідчого суддю покладено обов`язок перевірити зміст заяви та доданих до неї матеріалів на предмет наявності у них відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і зумовлювати обов`язок внесення відповідної інформації до ЄРДР. Така перевірка не є оцінкою доказів у розумінні ст.94 КПК та не підміняє собою досудове розслідування, а спрямована виключно на встановлення того, чи містить заява мінімально необхідні фактичні дані для початку кримінального провадження. Тому висновок слідчого судді про відсутність у заяві ОСОБА_5 достатніх відомостей для внесення до ЄРДР зроблений у межах повноважень слідчого судді та відповідає змісту судового контролю, передбаченого п.1 ч.1 ст.303 КПК. Посилання скаржника на те, що зазначені у заяві кримінальні правопорушення належать до підслідності НАБУ з огляду на статус окремих осіб та розмір можливих збитків, також не спростовує висновків слідчого судді. Колегія суддів враховує, що питання підслідності є похідним від наявності у заяві відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Саме по собі зазначення у заяві посадового статусу окремих осіб, зокрема народного депутата України, голови обласної військової адміністрації чи інших службових осіб, а також посилання на значний розмір можливих збитків не створює автоматичного обов`язку для внесення таких відомостей до ЄРДР. Для виникнення обов`язку, передбаченого ч.1 ст.214 КПК, визначальним є не лише формальне посилання на суб`єктний склад можливого кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію чи розмір імовірної шкоди, а наявність у заяві конкретних фактичних обставин, які дозволяють хоча б попередньо кваліфікувати описані події саме як кримінальне правопорушення. Оскільки наведені ОСОБА_5 обставини не містять достатніх об`єктивних даних про подію кримінального правопорушення, саме по собі посилання скаржника на можливу підслідність зазначених у заяві кримінальних правопорушень НАБУ не спростовує висновків слідчого судді та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у зобов`язанні уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР фактично позбавляє скаржника доступу до правосуддя та унеможливлює перевірку викладених ним обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими. Право особи на звернення із заявою про кримінальне правопорушення та право на оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР не означають безумовного обов`язку початку досудового розслідування за будь-яким зверненням незалежно від його змісту. Судовий контроль у цій категорії проваджень спрямований саме на перевірку того, чи містить подана заява відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тому відмова у задоволенні скарги за відсутності таких відомостей не є обмеженням доступу до правосуддя, а становить наслідок застосування передбачених КПК критеріїв для початку досудового розслідування. Посилання скаржника на необхідність проведення допитів, експертиз, тимчасових доступів, витребування документів та інших процесуальних дій також не змінює цього висновку. Такі процесуальні дії дійсно можуть проводитися лише в межах досудового розслідування, однак саме для його початку заява має містити мінімально необхідні фактичні дані про подію кримінального правопорушення. При цьому скаржник не позбавлений можливості звернутися до уповноважених органів із новою заявою у разі наявності конкретних фактичних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та давати підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Посилання скаржника на можливі ризики для нього як заявника та необхідність забезпечення його захисту також не впливають на правильність висновків слідчого судді. Колегія суддів не заперечує, що у разі наявності передбачених законом підстав особа, яка повідомляє про можливе кримінальне правопорушення, може користуватися відповідними процесуальними гарантіями та механізмами захисту. Водночас питання забезпечення безпеки заявника або застосування до нього спеціальних гарантій є похідним від наявності належного правового та фактичного підґрунтя для початку кримінального провадження або вжиття інших передбачених законом заходів. Саме по собі посилання скаржника на можливі ризики чи значущість повідомленої ним інформації не усуває необхідності дотримання вимог ст.214 КПК щодо наявності у заяві конкретних відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки слідчий суддя обґрунтовано встановив відсутність таких відомостей у заяві ОСОБА_5 , наведені доводи не можуть бути самостійною підставою для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. У сукупності наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку слідчого судді про те, що заява ОСОБА_5 від 20 квітня 2026 року та додані до неї матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінальних правопорушень та зумовлювали обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР. Колегія суддів враховує, що наведені заявником обставини ґрунтуються переважно на його власній оцінці діяльності окремих посадових осіб, управлінських рішень, господарських процесів, майнових обставин, можливих зв`язків між різними особами та припущеннях щодо існування організованої групи. Водночас такі припущення, навіть за умови їх викладення у вигляді кількох окремих епізодів та з наведенням попередньої правової кваліфікації, не можуть бути ототожнені з конкретними фактичними даними про подію кримінального правопорушення, які дозволяли б визначити предмет, межі та напрям досудового розслідування. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст.214 КПК за заявою ОСОБА_5 від 20 квітня 2026 року. Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: _______________ _______________ _______________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3