Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/4509/26

справа № 991/4509/26 провадження №11-сс/991/346/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м.Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2026 року про відмову в задоволенні скарги, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 04 травня 2026 року. Висновки щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що викладені у заяві ОСОБА_5 відомості мають абстрактний та неконкретний характер, не містять достатніх даних щодо об`єктивної сторони кримінальних правопорушень і не дають можливості попередньо кваліфікувати зазначені ним діяння за певними статтями КК. Крім того, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_5 не надано підтвердження отримання його заяви від 04 травня 2026 року уповноваженою особою САП, у зв`язку з чим бездіяльність, яка може бути оскаржена в порядку ст.303 КПК, не встановлена. Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2026 року у справі №991/4509/26 скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу і зобов`язати уповноважених осіб САП внести відомості до ЄРДР за його заявою від 04 травня 2026 року. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам провадження. На думку скаржника, слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про відсутність у його заяві конкретних фактичних відомостей, оскільки в самій ухвалі наведено обставини щодо договору купівлі-продажу, дати оцінки майна, відповіді Фонду державного майна України, анулювання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності, відсутності реєстрації звітів про оцінку в Єдиній базі, заниження вартості майна та оформлення права власності на іншу особу. Скаржник вважав, що наведені ним відомості свідчать про можливе вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із легалізацією майна, одержаного злочинним шляхом, підробленням документів, ухиленням від сплати податків, зловживанням повноваженнями особою, яка надає публічні послуги, та декларуванням недостовірної інформації. При цьому, наполягав, що викладені у заяві обставини мають перевірятися в межах досудового розслідування, а не відхилятися на стадії вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР. Крім того, зазначав, що слідчий суддя неправильно застосував положення ст.214 КПК, оскільки фактично поклав на заявника обов`язок довести обставини кримінального правопорушення ще до початку досудового розслідування, тоді як для внесення відомостей до ЄРДР достатньо повідомлення про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Також ОСОБА_5 не погоджувався з висновком слідчого судді щодо відсутності доказів подання заяви до САП, посилаючись на те, що САП не надала суду доказів неотримання відповідної заяви. Позиції учасників судового провадження. ОСОБА_5 та прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини неприбуття суд не повідомили. З урахуванням того, що КПК не передбачає обов`язкової участі сторін під час апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, а також беручи до уваги скорочені строки розгляду таких скарг (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК визнала можливим здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження. Мотиви суду. Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення. Разом з цим, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч.1 ст.117 КПК). Як убачається з матеріалів провадження, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2026 року подано 22 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Водночас скаржник обґрунтовує клопотання про поновлення строку тим, що повний текст зазначеної ухвали отримав лише 17 квітня 2026 року, у зв`язку з чим не був обізнаний з її мотивами та не мав можливості належним чином проаналізувати їх для підготовки апеляційної скарги. Необізнаність із мотивами, викладеними у повному тексті ухвали, та необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження судового рішення свідчать про наявність обставини, яка об`єктивно ускладнила можливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, що узгоджується з практикою, викладеною у постанові ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання скаржника та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді. Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні. Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 18 березня 2026 року. Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, слідчий суддя, оцінюючи наведені у заяві відомості на предмет наявності в них ознак кримінального правопорушення, дійшов висновку про їх припущувальний характер та відсутність підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК). Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви. До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК). Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298. Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК. Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин. Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цього провадження, колегія суддів враховує, що у заяві від 04 травня 2026 року ОСОБА_5 просив внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із набуттям у власність житлового будинку та земельної ділянки за договором купівлі-продажу, проведенням оцінки такого майна, подальшим декларуванням відповідних активів, а також можливим оформленням права власності на іншу особу. Як убачається зі змісту заяви, скаржник пов`язував свої твердження про можливе вчинення кримінальних правопорушень із відповіддю Фонду державного майна України, анулюванням сертифікатів окремих суб`єктів оціночної діяльності, відсутністю реєстрації звітів про оцінку майна в Єдиній базі даних звітів про оцінку, а також із власним висновком про заниження вартості відповідного майна під час його відчуження. Разом з тим слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що сам по собі опис правочину щодо нерухомого майна, наведення дати його укладення, вартості майна, відомостей про оцінку, листів Фонду державного майна України чи подальших припущень заявника про можливу недійсність такої оцінки не є достатнім для висновку про наявність у заяві відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР. Визначальним у цьому випадку є не наявність у заяві окремих документальних реквізитів або посилань на відповіді державних органів, а те, чи містить вона конкретні фактичні дані про подію кримінального правопорушення, які дозволяють хоча б попередньо визначити його об`єктивну сторону, спосіб вчинення, причетних осіб, кримінально-правовий зміст описаних дій та напрям досудового розслідування. Натомість наведені у заяві ОСОБА_5 твердження мають характер аналітичної версії заявника, побудованої на зіставленні окремих відомостей про оцінку, вартість майна, оформлення права власності та декларування активів, однак не містять достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення конкретного кримінального правопорушення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що викладені у заяві відомості не утворюють того мінімально необхідного фактичного підґрунтя, з яким положення ч.1 ст.214 КПК пов`язують обов`язок уповноважених осіб САП внести відповідні відомості до ЄРДР. Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя у тексті оскаржуваної ухвали сам навів окремі обставини, зазначені у заяві, а тому безпідставно визнав її абстрактною та неконкретною, колегія суддів вважає непереконливими. Наведення у заяві окремих фактичних даних щодо дати укладення договору, вартості майна, проведення його оцінки, змісту відповіді Фонду державного майна України або анулювання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності саме по собі не свідчить про наявність достатніх відомостей про кримінальне правопорушення у розумінні ч.1 ст.214 КПК. Такі відомості можуть підтверджувати існування певного правочину, проведення оцінки майна, наявність спору чи сумнівів заявника щодо достовірності визначеної вартості, однак не розкривають кримінально-правового змісту описаних подій. Для внесення відомостей до ЄРДР заявник має навести не лише окремі реквізити цивільно-правового правочину або документи, які, на його думку, ставлять під сумнів правильність оцінки майна, а конкретні фактичні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема спосіб його вчинення, характер умисних дій відповідних осіб, зв`язок таких дій із набуттям, приховуванням, легалізацією майна чи поданням завідомо недостовірних відомостей. Отже, сам факт наявності у заяві певної фактичної інформації не означає, що така інформація є достатньою для початку досудового розслідування, якщо з її змісту неможливо визначити подію кримінального правопорушення, його об`єктивну сторону та попередню кримінально-правову кваліфікацію. Окремо колегія суддів враховує, що слідчий суддя також обґрунтовано звернув увагу на відсутність належного підтвердження отримання уповноваженою особою САП заяви ОСОБА_5 від 04 травня 2026 року. За змістом ч.1 ст.214 КПК обов`язок слідчого, дізнавача чи прокурора внести відповідні відомості до ЄРДР виникає після подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення чи після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про його вчинення. Отже, для встановлення бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, необхідним є підтвердження того, що відповідна заява або повідомлення були подані до уповноваженого органу та отримані ним, оскільки саме з моменту отримання такої заяви або повідомлення починається перебіг 24-годинного строку для внесення відомостей до ЄРДР. Доводи апеляційної скарги про те, що САП не надала суду доказів неотримання відповідної заяви, не спростовують висновків слідчого судді. Саме особа, яка оскаржує бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, має надати суду відомості, які дозволяють встановити факт звернення із заявою та початок перебігу строку, після спливу якого така бездіяльність може бути предметом судового контролю. За відсутності належного підтвердження отримання САП заяви ОСОБА_5 від 04 травня 2026 року слідчий суддя мав підстави дійти висновку, що скаржником не доведено самого факту виникнення процесуального обов`язку, невиконання якого оскаржувалося в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК. Також колегія суддів не погоджується з твердженнями скаржника про те, що слідчий суддя фактично здійснив оцінку доказів та передчасно вирішив питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення. У межах розгляду скарги, поданої в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, слідчий суддя не встановлює винуватість конкретних осіб, не перевіряє доведеність складу кримінального правопорушення та не вирішує питання про кримінальну відповідальність. Водночас саме на слідчого суддю покладено обов`язок перевірити зміст заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення на предмет наявності у них відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і зумовлювати обов`язок внесення відповідної інформації до ЄРДР. Така перевірка не є оцінкою доказів у розумінні ст.94 КПК та не підміняє собою досудове розслідування. Вона спрямована лише на встановлення того, чи містить заява мінімально необхідні фактичні дані для початку кримінального провадження. У цьому випадку слідчий суддя не вимагав від ОСОБА_5 доведення факту вчинення кримінального правопорушення, а перевірив, чи дозволяє зміст поданої заяви встановити хоча б попередній предмет, межі та напрям досудового розслідування. За результатами такої перевірки слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що наведені заявником відомості не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про подію кримінального правопорушення та зумовлювали обов`язок уповноважених осіб САП внести відповідні відомості до ЄРДР. У сукупності наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків слідчого судді про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_5 . Колегія суддів враховує, що викладені заявником обставини ґрунтуються переважно на його власному аналізі окремих відомостей щодо правочину, оцінки майна, реєстрації права власності та декларування активів. Водночас такі припущення не можуть бути ототожнені з конкретними фактичними даними про подію кримінального правопорушення, які дозволяли б визначити предмет, межі та напрям досудового розслідування. Крім того, скаржником не надано належного підтвердження отримання уповноваженою особою САП заяви від 04 травня 2026 року, що саме по собі унеможливлює встановлення бездіяльності, яка може бути предметом судового контролю в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб САП внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 04 травня 2026 року відсутні. Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін. Під час апеляційного розгляду колегія суддів не встановила порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності викладених у ній висновків. Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2026 року - без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: _______________ _______________ _______________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3