Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/3785/26

справа № 991/3785/26 провадження №11-сс/991/404/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м.Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , захисників підозрюваної ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 травня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 травня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на повідомлення ОСОБА_5 про зміну раніше повідомленої підозри від 17 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року, виділеному у кримінальне провадження №52025000000000530 від 18 вересня 2025 року. Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри відповідає вимогам кримінального процесуального закону, містить зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , а надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри на цій стадії досудового розслідування. Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, неправильності визначення розміру інкримінованої втрати активів та оцінки відповідних експертних висновків слідчий суддя визнав такими, що стосуються перевірки доказів, їх достатності, достовірності та переконливості, а тому підлягають оцінці під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження по суті. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 травня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою скаргу сторони захисту задовольнити. У доповненнях до апеляційної скарги захисник просив скасувати повідомлення старшого детектива Третього підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про зміну раніше повідомленої ОСОБА_5 підозри від 17 вересня 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК. В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї захисник зазначав, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. На переконання сторони захисту здійснюючи судовий контроль, слідчий суддя обмежився формальною констатацією наявності у матеріалах справи висновків експертних досліджень та не надав належної оцінки ключовому доводу скарги про те, що сторона обвинувачення визначила розмір інкримінованої втрати активів без встановлення ринкової вартості безпосереднього предмета договорів, за який здійснювалася оплата Міністерством оборони України. Захисник вказував, що предметом договорів №286/2/22/52 від 18 серпня 2022 року та №286/2/22/72 від 24 листопада 2022 року, укладених Міністерством оборони України з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та ТОВ «Актив Компані», була комплексна послуга з організації харчування за національним класифікатором ДК 021:2015 55320000-9, а економічною та юридичною одиницею виміру предмета цих договорів була одна послуга з забезпечення комплектом продуктів харчування для одного військовослужбовця, вартість якої фіксувалася договором. Сторона захисту зазначала, що відповідно до Порядку застосування Каталогу продуктів харчування комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів - це увесь перелік харчових продуктів, що входять до Каталогу продуктів, та закуповується як одне ціле. Тому, на думку захисту, первинним економічним показником є саме вартість комплекту, а не вартість окремих продуктів. У зв`язку з цим захисник стверджував, що сторона обвинувачення підмінила об`єкт економічного порівняння, оскільки не навела розрахунку ринкової вартості комплекту або послуги як цілісного об`єкта, а натомість визначила вартість лише фактично поставлених продуктів харчування. Каталог та комплект є моделлю ціноутворення на дату укладення договору, тоді як фактичні замовлення є моделлю виконання договору після його укладення, а тому сторона обвинувачення фактично використала модель виконання як модель ціноутворення. Крім того, посилався на непослідовність підходів сторони обвинувачення до визначення предмета оцінки. За доводами захисту, у закінченому епізоді об`єктом оцінки стали фактично поставлені продукти, тоді як в епізоді замаху об`єктом оцінки стала різниця в ціні на послугу з забезпечення комплектами, визначена від первісної вартості договору, зменшеної у додатковій угоді, помножена на прогнозовану загальну кількість послуг. На переконання захисту, стадія вчинення кримінального правопорушення не може змінювати матеріальну природу предмета посягання та правила визначення його вартості. Також зазначав, що слідчий суддя не надав відповіді на довід про те, чому встановлення ринкової вартості фактично поставлених продуктів є достатнім для встановлення втрати активів за договорами, предметом яких була послуга із забезпечення комплектами продуктів харчування. За відсутності оцінки цього доводу висновок про наявність обґрунтованої підозри, на думку сторони захисту, не може вважатися належно мотивованим. Позиції учасників провадження. Захисники підозрюваної ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі з наведених у них підстав. Прокурор ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення. Підозрювана ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила. З огляду на те, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2025 року у справі №991/3916/25 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 , колегія суддів на підставі ч.3 ст.323, ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за її відсутності. Мотиви суду. Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, пояснення захисника, заперечення представника сторони обвинувачення, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів дійшла таких висновків. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1 ст.2 КПК). Суд зазначає, що повідомлення про підозру є одним з важливих етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, у підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК. Із системного аналізу цієї глави вбачається, що процедура здійснення повідомлення про підозру особі умовно складається з таких етапів: прийняття рішення щодо необхідності повідомлення особі про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч.1 ст.276 КПК; вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.277 КПК та його підписання; доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК. Водночас підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа повідомляється про підозру, зокрема, за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру, та не встановлює вичерпного переліку питань, які перевіряє слідчий суддя при розгляді скарги на таке повідомлення. Проте положення п.3 ч.1 ст.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК у їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана передусім з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому поняття «обґрунтована підозра» не розкривається у КПК як самостійне нормативне визначення. Водночас кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК). У практиці ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Такий підхід сформульований, зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32, та застосований щодо України у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, §175. Разом з тим факти, які є підставою для виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як докази, необхідні для висунення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Такий стандарт є нижчим за стандарт доказування винуватості особи, оскільки на стадії досудового розслідування суд перевіряє не доведеність вини, а наявність достатньої фактичної основи для подальшого розслідування. Вказаний підхід узгоджується, зокрема, з рішенням ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року. Отже, під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя, а під час апеляційного перегляду - суд апеляційної інстанції не встановлює винуватість особи, не вирішує остаточно питання правильної кримінально-правової кваліфікації та не надає доказам такої оцінки, яка властива судовому розгляду кримінального провадження по суті. Завдання судового контролю на цій стадії полягає у перевірці того, чи містять матеріали провадження достатні фактичні дані, які об`єктивно пов`язують особу з інкримінованими подіями та виправдовують подальше здійснення досудового розслідування. Саме крізь призму наведеного стандарту колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення ОСОБА_5 про зміну раніше повідомленої підозри є необґрунтованим у зв`язку з неправильним, на думку сторони захисту, способом визначення втрати активів Міністерства оборони України. Як убачається з матеріалів провадження та змісту оскаржуваної ухвали Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000530, яке 18 вересня 2025 року виділено з кримінального провадження №52023000000000024. 17 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК. За змістом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_5 у пособництві у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; пособництві у закінченому замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції, вчиненні правочину з таким майном, вчинених особою, яка повинна була знати, що таке майно одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великому розмірі. За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 була однією з пособників у вчиненні ОСОБА_10 у період з листопада 2022 року по січень 2023 року розтрати коштів державного бюджету в особливо великих розмірах за попередньою змовою з невстановленими службовими особами Міністерства оборони України. Зокрема, за змістом підозри ОСОБА_5 багато років поспіль працювала у комерційних компаніях, які спеціалізувалися на постачанні продуктів харчування для бюджетних установ та закладів, а вона та її найближче оточення входили до керівного складу учасників ряду підприємств, пов`язаних з постачанням продуктів харчування. За версією органу досудового розслідування у межах інкримінованих подій це виразилося у фактичному керуванні та координації ОСОБА_5 дій підконтрольних їй юридичних і фізичних осіб, залученні ресурсів цих підприємств для забезпечення умов укладення з Міністерством оборони України договорів на постачання продуктів харчування та послуг з організації харчування, а також у визначенні вартості товарів для їх подальшого продажу за державні кошти шляхом маніпуляцій з розцінкою у Каталозі продуктів харчування. Сторона обвинувачення стверджує, що розтрата коштів відбулася в результаті укладення Міністерством оборони України з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та ТОВ «Актив Компані», які, за версією слідства, контролювалися ОСОБА_5 , договорів на закупівлю послуг з організації харчування №286/2/22/52 від 18 серпня 2022 року та №286/2/22/72 від 24 листопада 2022 року, якими передбачено завищені ціни на окремі продукти харчування шляхом маніпуляцій з розцінкою таких продуктів у Каталозі. На підтвердження викладених обставин сторона обвинувачення посилалася, зокрема, на накази Міністерства оборони України щодо тимчасового виконання ОСОБА_10 обов`язків директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, довіреність на підписання договорів від імені Міністерства оборони України, положення про Департамент, методичні рекомендації з моніторингу цін та розрахунку граничної очікуваної вартості предметів закупівлі, договори на закупівлю послуг з організації харчування та додатки до них, висновки експертів, аудиторський звіт, протоколи оглядів мобільних телефонів та інші матеріали досудового розслідування. Надаючи оцінку цим матеріалам слідчий суддя дійшов висновку, що вони у своїй сукупності не є формальними або відірваними від змісту повідомленої підозри, а об`єктивно пов`язують ОСОБА_5 з інкримінованими подіями на рівні стандарту, достатнього для повідомлення особі про підозру та подальшого здійснення досудового розслідування. Колегія суддів погоджується з таким підходом слідчого судді, водночас вважає за необхідне окремо відповісти на ключовий довід апеляційної скарги щодо способу визначення втрати активів. Сторона захисту слушно звертає увагу на те, що за змістом договорів предметом закупівлі була послуга з організації харчування, а не окремі продукти харчування самі по собі. Так само довід захисту про те, що комплект продуктів харчування відповідно до спеціального порядку є сукупністю продуктів, яка закуповується як одне ціле, не може бути залишений поза увагою. Разом з тим вказані доводи не спростовують обґрунтованості підозри у розумінні стандарту, який застосовується на цій стадії кримінального провадження. За змістом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри механізм інкримінованих дій полягав не лише у визначенні загальної вартості послуги або комплекту, а у використанні особливостей Каталогу продуктів харчування, зокрема у завищенні вартості окремих найбільш вживаних продуктів та заниженні вартості інших продуктів, які фактично замовлялися менше або не користувалися попитом, без зміни загальної вартості комплекту. Тобто сторона обвинувачення пов`язує можливу втрату активів не з абстрактною невідповідністю ціни договору певній ринковій вартості послуги, а з конкретним способом формування і подальшого виконання договорів, за якого ціни окремих продуктів у Каталозі, обсяги їх фактичного замовлення та фактичне постачання військовим частинам набувають значення для перевірки версії слідства. За таких обставин встановлення вартості фактично поставлених продуктів не є очевидно нерелевантним або таким, що не може мати значення для перевірки версії сторони обвинувачення. Навпаки, за змістом підозри саме співвідношення між договірними цінами окремих позицій Каталогу, їх фактичною затребуваністю, обсягами поставки та оплатою за договорами становить один із елементів інкримінованого механізму. Доводи захисту фактично ставлять питання про те, який спосіб економічного розрахунку втрати активів є остаточно правильним: визначення ринкової вартості комплекту як цілісного об`єкта чи визначення різниці через фактично поставлені продукти та їх ціни. Однак це питання потребує оцінки змісту договорів, порядку застосування Каталогу, фактичних заявок військових частин, обсягів поставки, методик експертних досліджень, вихідних даних, використаних експертами, та співставлення цих відомостей із запереченнями сторони захисту. Така перевірка виходить за межі судового контролю за повідомленням про підозру, оскільки вимагає не лише встановлення наявності фактичної основи підозри, а фактично остаточного вирішення питання про правильність економічної моделі обвинувачення, достовірність та переконливість експертних висновків і точний розмір шкоди. При цьому колегія суддів не встановила, що обраний стороною обвинувачення підхід є настільки очевидно неспроможним, внутрішньо суперечливим або відірваним від фактичних обставин провадження, щоб сам собою виключати наявність достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_5 про зміну раніше повідомленої підозри. Не спростовує цього висновку і довід сторони захисту про застосування стороною обвинувачення різних підходів до визначення розміру втрати активів у закінченому епізоді та в епізоді закінченого замаху. За змістом підозри у закінченому епізоді сторона обвинувачення виходила з фактичного виконання договорів, фактичних поставок та оплати за ними, тоді як щодо епізоду замаху йшлося про договір, виконанню якого в інкримінованому обсязі, за версією сторони обвинувачення, було запобігнуто. Така різниця у фактичних вихідних даних може пояснювати різний спосіб попереднього розрахунку на цій стадії, а питання про остаточну правильність такого підходу підлягає перевірці під час подальшого дослідження доказів. Отже, доводи сторони захисту щодо підміни об`єкта економічного дослідження, невстановлення ринкової вартості комплекту як цілісного об`єкта та непослідовності підходів сторони обвинувачення є змістовними запереченнями проти версії слідства. Проте вони не свідчать про відсутність будь-яких фактичних даних, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_5 з інкримінованими подіями, та не нівелюють стандарт обґрунтованої підозри у значенні практики ЄСПЛ. Колегія суддів також враховує, що слідчий суддя не повинен під час розгляду скарги на повідомлення про підозру надавати вичерпну відповідь на всі питання, які фактично становлять предмет майбутнього судового розгляду по суті. Обов`язок слідчого судді полягає у перевірці того, чи існує достатня фактична основа для підозри, а не у встановленні остаточної правильності кожного елементу економічного розрахунку сторони обвинувачення. Разом з тим з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя перевірив не лише формальну наявність повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а й зміст викладеної у ньому версії, наведені стороною обвинувачення докази та доводи сторони захисту щодо відсутності складу кримінальних правопорушень і недоведеності втрати активів. Тому довід апеляційної скарги про те, що слідчий суддя взагалі не здійснив судовий контроль за обґрунтованістю підозри, не знайшов підтвердження під час апеляційного перегляду. Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, у тому числі його об`єктивної та суб`єктивної сторін, а також винуватості особи у його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті. Натомість під час розгляду скарги на повідомлення про підозру предметом перевірки є не встановлення факту вчинення кримінального правопорушення чи доведення вини особи, а наявність достатніх підстав вважати її причетною до такого правопорушення, що обумовлює допустимість подальшого здійснення досудового розслідування. Оцінюючи доводи апеляційної скарги саме крізь призму стандарту, який застосовується на цій стадії кримінального провадження, колегія суддів не встановила підстав вважати, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_5 про зміну раніше повідомленої підозри є передчасним, необґрунтованим або таким, що не ґрунтується на матеріалах провадження. Таким чином, наведені стороною захисту доводи не спростовують висновку слідчого судді про те, що надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності об`єктивно пов`язують ОСОБА_5 з обставинами, що досліджуються у кримінальному провадженні, та є достатніми для формування підозри на цій стадії досудового розслідування. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї містяться також інші аргументи сторони захисту, які не мають вирішального значення для висновків суду апеляційної інстанції у цьому провадженні. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваної в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, колегією суддів не встановлено. У зв`язку з цим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 травня 2026 року - без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: _______________ _______________ _______________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3