Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/6991/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6991/25 пров. № А/857/15173/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б., за участю секретаря судових засідань Демидюк О.В., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (головуюча суддя: Скраль Т.В., місце ухвалення - м. Ужгород, повне судове рішення складено 24.02.2026) у справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- встановив: фізична особа підприємець ОСОБА_1 , 02.09.2025 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення: від 15.04.2025 № 16048-2409-0702-UA21040150000092428 за 2022 рік на суму 25 338, 36 грн; від 15.04.2025 № 16045-2409-0702-UA21040150000092428 за 2023 рік на суму 29 139, 12 грн; від 15.04.2025 № 16046-2409-0702-UA21040150000092428 за 2024 рік на суму 30 625, 21 грн; від 02.05.2025 № 2523646-2409-0702-UA2104015000002428 на суму 34 300, 24 грн. Обґрунтовує позов тим, що дії ГУ ДПС у Закарпатській області щодо нарахування суми податкового зобов`язання (код платежу 18010700, земельний податок з фізичних осіб) за 2022, 2023, 2024 роки є безпідставними та необґрунтованими, позивач як платник єдиного податку в цей період, користувався пільгами щодо сплати земельного податку, оскільки земельні ділянки використовував у своїй господарській діяльності. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Відповідач, 29.04.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити. Представник відповідача Бенца В. С. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок 3 групи, ставка 5%). Місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 . Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на 19.02.2026 видами економічної діяльності є: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний); 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. 68.31 Агентства нерухомості. Згідно з даними Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав, за позивачем зареєстрована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею: 0,1552 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, (кадастровий номер: 2122784800:04:001:0332), (а.с. 33-34). На вказаній земельній ділянці розміщений житловий будинок загальною площею 292 кв. м., рік побудови 1996, власник ОСОБА_1 (а.с. 33-34). Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 15 квітня 2025 року прийнято податкове повідомлення рішення № 16048-2409-0702-UA21040150000092428 про зобов`язання сплатити податкове зобов`язання за 2022 рік у сумі 25 338,36 грн за платежем: «Земельний податок з фізичних осіб» (а.с. 11). Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 15 квітня 2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 16045-2409-0702-UA21040150000092428 про зобов`язання сплатити податкове зобов`язання за 2023 рік у сумі 29 139,12 грн за платежем: «Земельний податок з фізичних осіб» (а.с. 12). Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 15 квітня 2025 року прийнято податкове повідомлення рішення № 16046-2409-0702-UA21040150000092428 про зобов`язання сплатити податкове зобов`язання за 2024 рік у сумі 30 625,21 грн за платежем: «Земельний податок з фізичних осіб» (а.с. 13). Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 02 травня 2025 року прийнято податкове повідомлення рішення № 2523646-2409-0702-UA2104015000002428 про зобов`язання сплатити податкове зобов`язання за 2025 рік у сумі 34 300, 24 грн за платежем: «Земельний податок з фізичних осіб» (а.с. 14). Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не підтверджено використання земельної ділянки у власній господарській діяльності, а тому контролюючим органом правомірно нараховано зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені законно та відсутні підстави для їх скасування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом. Як передбачено п.36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно п. п. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Податок на майно складається, зокрема, з плати за землю (п.п. 265.1.3. п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (пунктом 284.1 статті 284 ПК України). Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Аналіз наведених вище норм права, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що обов`язок сплачувати плату за землю у формі земельного податку, покладається на власника земельних ділянок, разом з тим, підставою для нарахування земельного податку, його розмір та умови внесення, встановлюються органами місцевого самоврядування на території яких знаходяться земельні ділянки на підставі рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції до змін, внесених згідно із Законом № 4536-IX від 16.07.2025) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. З системного аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умовою несплати земельного податку фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування є те, що такий суб`єкт господарювання, який є власником земельної ділянки, використовує цю землю для ведення своєї господарської діяльності. Отже, для звільнення позивача від податкового зобов`язання з податку на землю, йому необхідно підтвердити безпосереднє використання належної йому земельної ділянки у своїй підприємницькій діяльності з врахуванням виду здійснюваної ним діяльності. Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів того, що земельна ділянка з кадастровими номерами: 2122784800:04:001:0332 позивачем використовувалася для проведення господарської діяльності не подано. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема, повідомляти про всі об`єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588). Цей Порядок розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах (п. п. 1) Пункту 8.2 Порядку № 1588 передбачено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Згідно п. 8.4 Порядку № 1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Аналізуючи наведені вище положення цього Порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано докази виконання ним обов`язку щодо подання до контролюючого органу повідомлення форми № 20-ОПП про об`єкт оподаткування нерухомого майна, який належить позивачу. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не подано доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером: 2122784800:04:001:0332 у 2023-2024 роках використовувалася ФОП ОСОБА_1 для проведення господарської діяльності, зокрема за видами його економічної діяльності. (70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний), 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 68.31 Агентства нерухомості), які зазначені у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не подано жодних первинних документів бухгалтерського обліку, договорів з контрагентами, актів виконаних робіт, які б підтверджували господарське використання саме земельної ділянки з кадастровим номером: 2122784800:04:001:0332. Натомість, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, при цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не підтверджено використання земельної ділянки у власній господарській діяльності, а тому контролюючим органом правомірно нараховано зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та відсутні підстави для їх скасування. Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи підприємця ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 260/6991/25 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 05.06.26