Постанова 4857 № 260/987/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/987/24 пров. № А/857/13924/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бирковича Олександра Івановича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Скраль Т.В. у м. Ужгороді Закарпатської області у порядку письмового провадження у справі № 260/987/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,- ВСТАНОВИВ: 19 лютого 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Закарпатській області , у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Закарпатській області форми «Ф»: № 0063677-5233-0706 від 05.05.2020 на суму 15 749,60 грн.; № 1071203-2405-0706 від 29.12.2021 року на суму 29 021,56 грн; № 12341-5033-0701 від 06.03.2020 на суму 15 749, 60 грн; № 12339-5033-0701 від 06.03.2020 на суму 7 316, 64 грн; № 36415-2403-0701 від 06.04.2021 на суму 29 021, 56 грн; № 36414-2403-0701 від 06.04.2021 на суму 7 З16, 64 грн; № 942402-2408-0701 від 22.09.2022 на суму 31 923, 71 грн; № 942402-2408-0701 від 22.09.2022 на суму 31 923, 71 грн; № 942401-2408-0701 від 22.09.2022 на суму 10 283, 99 грн; № 7326092-5223-0709 від 29.05.2020 на суму 3 164, 54 грн; № 6939024-2405-0706 від 24.05.2021 на суму 3 164, 54 грн; № 125517-5233-0709 від 19.06.2020 на суму 1 284, 90 грн; № 578675-2405-0706 від 19.06.2021 на суму 1 284,90 грн; та вимогу №1065-23 за 2015 рік на суму 7 253, 48 грн, в яких зазначена сума податкового богу у розмірі 155 218, 92 грн. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду. Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а матеріали справи скерувати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, вказав на неповажність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з означеними позовними вимогами. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч.ч. 1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів. Відповідно до вимог частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, що зазначені в описовій та мотивувальній частинах ухвали. Вказана ухвала зокрема мотивована тим, що до суду з цим позовом позивач звернулася 19.02.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом у цій справі. За таких умов позивачеві необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду з даною позовною заявою з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або та надати документальні докази в підтвердження поважності причин його пропуску. На виконання вимог зазначеної ухвали 01.03.2024 представником позивача до суду першої інстанції надіслано заяву про усунення недоліків, доводи якої зводяться до того, що позивач оскаржуваних рішень не отримувала. 04.03.2024 ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 06.03.2024 судом першої інстанції зареєстровано клопотання Головного управління ДПС у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду з покликанням на те, що у суді першої інстанції перебуває на розгляді адміністративна справа № 260/11094/23, предметом розгляду у якій є тотожні розглядуваним позовні вимоги. Однак, ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заявленого клопотання, оскільки 09.04.2024 у справі № 260/11094/23 постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до п.4 ч.1 ст. 170 КАС України. 18.04.2024 відповідачем заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що оскаржувані ППР та вимога позивачу направлені на вказану в Державному реєстрі платників податків фізичних осіб ДПС України адресу. Системний аналіз положень статті 123 КАС дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Так, статтею 123 КАС передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України). На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021 у справі №140/2046/19, від 10.06.2020 у справі №620/1715/19, від 23.09.2020 у справі №640/5645/19, від 03.12.2020 у справі №817/660/18, від 17.03.2021 у справі №160/3092/20, від 18.03.2021 у справі №640/23204/19, від 20.04.2021 у справі №640/17351/19, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 09.06.2022 у справі №160/15960/20, від 05.05.2022 у справі №420/6134/21. Зокрема, у постанові від 10.11.2022 у справі №320/11921/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «КАС допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Разом з цим, положення КАС однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу. Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку. Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду». Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений й постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №380/10649/21 та від 28.08.2023 у справі №400/11304/21. Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження у цій справі, є податкові повідомленя-рішення, датовані 2020-2022 роками, та податкова вимога за 2015 рік, з позовом до суду позивач звернулась у лютому 2024 року. Судом першої інстанції до відкриття провадження у справі позовну заяву залишено без руху. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача подав заяву в якій заначив, що оскаржуваних ППР позивач не отримувала. Натомість відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав того, що ППР отримані позивачем, про що свідчать підписи на корінцях ППР, що долучені до матеріалів справи. Проте, апелянт заперечує, що вказані підписи проставлені саме нею та просила з цього приводу провести судово-почеркознавчу експертизу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що судом не надано можливість позивачу шляхом встановлення додаткового строку, подати певні пояснення чи заперечення на вказане клопотання та викладені у ньому доводи, а також поза увагою суду залишилось клопотання позивача про проведення почеркозначої експертизи. При цьому, як уже зазначалось вище, у разі встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. У розглядуваному випадку, судом першої інстанції беззаперечно в ході розгляду справи встановлено не тільки факт пропуску позивачем строку звернення до суду, але й і відповідні розбіжності в поясненнях сторін щодо отримання позивачем спірних ППР. Виявлені розбіжності не було ні спростовано, ні підтверджено судом першої інстанції, лише констатовано про відсутність у суду першої інстанції сумнівів щодо достовірності вручення поштових відправлень та виснувано про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин. Враховуючи наведені вище висновки, суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку після отримання клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Втім, зі змісту судового рішення слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, а висновок про відсутність підстав для визнання пропуску строку поважним зроблено без врахування пояснень позивача. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду апеляційний суд визнає передчасним. При вирішенні вказаного спору, апеляційний суд керується висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 14.11.2023 у справі №500/4169/22, 16.11.2022 у справі №240/19150/20. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 12.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Суд ураховує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалою суду про залишення позовної заяви без розгляду порушено норми процесуального права, порушено принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист. Постановивши ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованогост.5 КАС України. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бирковича Олександра Івановича задовольнити, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену у справі №260/987/24, - скасувати. Направити справу №260/987/24 для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор