Постанова 4857 № 260/1211/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1211/25 пров. № А/857/28472/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання Волчанського А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №260/1211/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- суддя в 1-й інстанції Луцович М. М., дата ухвалення рішення 26 травня 2025 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 04 червня 2025 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській №2625021-2413-0710-UA21100210000026937 від 30 квітня 2024 року в частині нарахування йому земельного податку за 2024 рік у розмірі 41516,61 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №2625021-2413-0710-UA21100210000026937 від 30 квітня 2024 року в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2024 рік у розмірі 41516,61 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що рішенням Тур`я-Реметівської сільської ради від 14 липня 2021 року №171 встановлено ставку земельного податку для рекреаційних земель у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки. Рішенням від 27 червня 2019 року №416 затверджено технічну документацію, якою визначено середню базову вартість землі 113,66 грн/м2. Вказує, що на підставі цих рішень ГУ ДПС у Закарпатській області винесло податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2024 року, яким нараховано податок за ділянку площею 3 га у сумі 46015,83 грн. Зазначає, що податок розраховано правомірно, тому підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача (апелянта) Крупа-Газуда М. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник позивача Олійник Р. Б. у судовому засіданні у режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2000 року Перечинська районна рада (власник землі) уклала договір з ОСОБА_1 на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, відповідно до якої останній є користувачем земельної ділянки площею 3,0 га на території Тур`я-Реметівської сільської ради кв.10 в

4. Ця земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача, знаходиться на землях рекреаційного призначення, що підтверджується листом Перечинського відділення Ужгородської МДПІ від 15 липня 2011 року №603/09/08-1700/1. 30 квітня 2024 року контролюючий орган в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області виніс податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2625021-2413-0710-UA21100210000026937, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб по земельній ділянці площею 3 га, категорія земель (07) для рекреаційного призначення, на 2024 рік в сумі 46015,83 грн. Позивач, не погодившись із прийняттям податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 30 квітня 2024 року форми «Ф» №2625021-2413-0710-UA21100210000026937, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб, звернувся у суд із цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган неправильно провів розрахунок земельного податку позивача за 2024 рік та зайво нарахував 41516,61 грн (46015,83 грн (сума податкового зобов`язання із земельного податку по оскаржуваній ППР) - 4499,22 грн (сума земельного податку нарахована, виходячи із нормативної грошової оцінка 1 га ріллі по Закарпатській області)), що свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, визначений законами та Конституцією України, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №2625021-2413-0710-UA21100210000026937 від 30 квітня 2024 року в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2024 рік у розмірі 41516,61 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України. Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. За змістом п.16.1.4. ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Згідно зі ст.270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні частки (паї), які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. За змістом ч.1. ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до п.271.1. ст.271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. За змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку землі» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки дається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що об`єктом оподаткування земельного податку є конкретна земельна ділянка (з певним місцем розташування), яка перебуває у власності або користуванні платника податку (з визначеними щодо неї правами), базою оподаткування відповідної конкретної земельної ділянки є її нормативно-грошова оцінка (або її площа, якщо нормативно-грошову оцінку цієї ділянки не проведено). При цьому, документом, який підтверджує величину бази оподаткування конкретної земельної ділянки (її нормативно-грошову оцінку) є витяг з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель. Отже, для правильного обчислення суми земельного податку необхідно встановити, чи була проведена нормативно-грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача та чи підтверджується її розмір належним доказом, зокрема витягом з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель на відповідну конкретну земельну ділянку. При цьому, чинним законодавством не передбачено такого механізму нарахування земельного податку (визначення бази оподаткування), який застосований податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (виходячи із середньої вартості 1 кв.м.), виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тур`є-Реметівської сільської ради від 27 червня 2019 року № 416 затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту с.Тур`ї-Ремети, якою визначено середню (базову) вартість одного квадратного метра земель 113,66 грн. Разом з тим, така середня (базова) вартість використовується тільки як один із показників для обрахунку вартості квадратного метра земельної ділянки. Відповідно до абз.2 пп.56.4 ст.56 ПК України передбачено, що на контролюючий орган покладається обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого рішення. Згідно з п.20 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року №1147, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком

17. До моменту формування спірної земельної ділянки (внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру), визначення, до якої економіко-планувальної зони вона віднесена, визначення її нормативно-грошової оцінки та отримання витягу про таку нормативно-грошову оцінку, відсутні підстави стверджувати, що на спірну земельну ділянку дійсно проведено нормативно-грошову оцінку, так само неможливо достовірно визначити базу оподаткування земельним податком спірної земельної ділянки виходячи із її нормативної грошової оцінки. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази проведення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та визначення її вартості, зокрема витяг із технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки цієї ділянки. Як правильно зазначив суд першої інстанції, нормативно-грошова оцінка окремої земельної ділянки площею 3,0 га, яка перебуває у користуванні позивача, не проводилась, відсутній витяг про нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки, що підтверджується листом Відділу у Перечинському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №207/0/199-20 від 10 березня 2020 року. Колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів на спростування вищевказаних обставин скаржником не подано. Крім того, ст.277 ПК України передбачає, що ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Зі змісту листа Перечинського відділення Ужгородської МДПІ від 15 липня 2011 року №603/09/08-1700/1, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , знаходиться на землях рекреаційного призначення. Відповідно до Положення про оподаткування земельним податком, затвердженого рішенням Тур`є-Реметівської сільської ради від 14 липня 2021 року №171 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Тур`є-Реметівської сільської ради», з 01 січня 2022 року ставка земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки рекреаційного призначення, нормативна грошова оцінка яких не проведена, складає 5,5% (Додаток 1 до Положення). При цьому, відомості про встановлення Тур`є-Реметівською сільською радою місцевих податків і зборів на території Тур`є-Реметівської сільської ради на 2023 і 2024 роки у матеріалах відсутні. Таким чином, у 2024 році ставки податків і зборів на території Тур`є-Реметівської сільської ради діяли у розмірі встановленому рішенням Тур`є-Реметівської сільської ради від 14 липня 2021 року №171 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Тур`є-Реметівської сільської ради». Колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини підтверджуються інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі ДПС у рубриці «Ставки місцевих податків та зборів», а саме: у розділі «Зведена інформація про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків і зборів, а також про встановлені податкові пільги, які будуть діяти у 2024 році» по Закарпатській області наявна інформація у виді таблиці по Ужгородському району Тур`я Реметiвська ТГ UA21100210000026937, згідно з якою ставки земельного податку встановлені саме на підставі рішення Тур`я-Реметівської сільської ради від 14 липня 2021 року №171 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Тур`є-Реметівської сільської ради». Згідно з п.18 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року №1147 у разі застосування відповідно до законодавства нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком

15. Згідно з Додатком 15 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року №1147, нормативна грошова оцінка одиниці 1 га ріллі по Закарпатській області складає 27268,00 грн, що свідчить про те, що у спірних правовідносинах розмір земельного податку для позивача за 2024 рік мав складати: 4499,22 грн (27 268,00 грн (грошова оцінка 1 га ріллі по області) х 5,5% х 3,00 (площа земельної ділянки)). Доказів на спростування вищевказаних обставин податковим органом не подано, а судом таких не встановлено. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган неправильно провів розрахунок земельного податку позивача за 2024 рік та зайво нарахував 41516,61 грн (46015,83 грн (сума податкового зобов`язання із земельного податку по оскаржуваній ППР) - 4499,22 грн (сума земельного податку нарахована, виходячи із нормативної грошової оцінка 1 га ріллі по Закарпатській області)), що свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, визначений законами та Конституцією України, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №2625021-2413-0710-UA21100210000026937 від 30 квітня 2024 року в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2024 рік у розмірі 41516,61 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №260/1211/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді С. М. Кузьмич А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.