Ухвала КЦС ВС № 761/7423/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року м. Київ справа № 761/7423/22 провадження № 61-12902св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Калараша А. А., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року, постановлену колегією суддів у складі Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ: Суть справи

1. У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 380 545,61 грн.

2. Заочним рішенням від 02 серпня 2010 року Шевченківський районний суд міста Києва позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» заборгованість у розмірі 380 548,61 грн.

3. Ухвалою від 16 червня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва замінив сторону стягувача з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (далі - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», Товариство).

4. Ухвалою від 10 квітня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва видав ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» дублікат виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 .

5. Постановою від 20 серпня 2025 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року та ухвалив нове судове рішення, яким замінив стягувача Відкрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА» на ТОВ«БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчому Листі, виданому 18 травня 2012 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі № 2/9887/10, боржниками згідно з яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

6. Іншою постановою від 20 серпня 2025 року Київський апеляційний суд залишив без змін ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року. 7. 26 серпня 2025 року Товариство подало до Київського апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та мотиви його прийняття

8. Київський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні заяви Товариства.

9. Ухвалу мотивував тим, що подавши заяву про стягнення судових витрат та докази розміру понесених судових витрат на правничу допомогу, заявник не обґрунтував поважність причин неподання доказів до закінчення судових дебатів. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 10. 17 жовтня 2025 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» за допомогою засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

11. Мотивує скаргу тим, що оскаржувана ухвала суперечить положенням частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу сторона має право подати до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Доводи інших учасників справи

12. У відзиві ОСОБА_1 , поданому в її інтересах представником ОСОБА_3, зазначено, що оскільки Товариство не надало належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, звернення до суду є типовим порівняно з іншими зверненнями стосовно стягнення заборгованості з інших боржників, а отже не потребує значних зусиль та затрат часу на його підготовку, то боржник вважає зазначену Товариством вимогу щодо стягнення суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн безпідставною. Провадження у суді касаційної інстанції

13. Ухвалою від 04 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

14. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України)). Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

15. Суд апеляційної інстанції встановив, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 серпня 2010року справі № 2-9887/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Комерційний Банк «Надра» заборгованість у розмірі 380 548,61 грн; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього з відповідачів солідарно стягнуто 382 368,61 грн.

16. Ухвалою від 16 червня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва замінив сторону стягувача з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» на ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

17. Ухвалою від 10 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року, Шевченківський районний суд міста Києва видав ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» дублікат виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 .

18. Постановою від 20 серпня 2025 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року та ухвалив нове судове рішення, яким замінив стягувача Відкрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА» на ТОВ«БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчому листі, виданому 18 травня 2012 року Шевченківським районний судом міста Києва у справі № 2-9887/10, боржниками за якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 19. 22 серпня 2025 року Товариство за допомогою засобів поштового зв`язку подало до Київського апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, яка отримана судом 26 серпня 2025 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови

20. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

21. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

22. Згідно зі змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

23. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

24. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

26. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

27. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

28. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

29. Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

30. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу на 01 січня 2025 року (на час подання касаційної скарги) установлено у розмірі 3 028 грн.

31. Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 380 548,61 грн, отже ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250 = 671 000).

32. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

33. Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

34. Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявником ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у касаційній скарзі не наведено.

35. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

36. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

37. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року)).

38. Суд вказує, що важко погодитися з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року)).

39. Відповідно до статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

40. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

41. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, то касаційне провадження у справі належить закрити. Вказана правова позиція підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

43. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

44. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).

45. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

46. З огляду на те, що Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Товариство не обґрунтувало, а судом таких не встановлено, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року підлягає закриттю.

47. Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 203/1012/23, від 01 липня 2025 року у справі № 642/3965/20. Керуючись статтями 394, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : Касаційне провадження за касаційною скаргою заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну стягувача у виконавчих листах, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 рокузакрити. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А. А. Калараш Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк