Ухвала КЦС ВС № 953/1392/22

УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ справа № 953/1392/22 провадження № 61-6462ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Тетяни Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Т. А., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Т. М. про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора.

2. Київський районний суд м. Харкова рішенням від 03 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнив частково. Витребував у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 675 грн та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 22 942,08 грн. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовив.

3. Харківський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності; визнання недійсним договору іпотеки; витребування у ОСОБА_3 квартири та повернення її у володіння позивача - змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію договору іпотеки - скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасував проведену на підставі договору іпотеки від 11 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шатерніковою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3, державну реєстрацію іпотеки (рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шатернікової Т. М. № 63402321 від 11 лютого 2022 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку номер 46654888) на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388571663101. У іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 2 481,00 грн у рівних частках, по 1240,50 грн з кожного. 4. 12 травня 2026 року ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 червня 2025 року, яке просить змінити в мотивувальній частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, повний текст якої складений 14 квітня 2026 року.

5. Ухвалою від 08 червня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з суду першої інстанції. 6. 30 червня 2026 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід у справі, оскільки є інші обставини, які можуть викликати сумніви в його неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).

7. Суддя Пророк В. В. зазначає, що саме з підстав висловлення ним окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд вже відводив його від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року). Тому, оскільки в його окремій думці від 08 червня 2026 року була фактично викладена його правова позиція щодо результатів розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 953/1392/22, задля недопущення виникнення обставин які могли б викликати в учасників справи, зокрема у ОСОБА_3 та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України він заявив про самовідвід від розгляду справи № 953/1392/22 (провадження № 61-6462ск26).

8. Відповідно до частин першої - третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

9. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, заява від 09 листопада 2006 року).

10. Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

11. Зазначені суддею, який входить до складу колегії, Пророком В. В. у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об`єктивності під час вирішення цієї справи.

12. Посилання у заяві про самовідвід на те, що саме з підстав висловлення суддею Пророком В. В. окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів його від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року), колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення у цій справі спору по суті суддя Пророк В. В. не заявляв самовідвід з тих підстав, що він в окремій думці від 08 червня 2026 року вже висловив свою правову позицію за доводами касаційної скарги.

13. Незважаючи на вказівку у заяві на те, що у окремій думці, викладеній суддею Верховного Суду Пророком В. В. у цій справі, він висловив свою позицію щодо результатів розгляду касаційної скарги, колегія суддів зауважує, що зміст окремої думки відображає міркування судді щодо помилковоговідкриття касаційного провадження у зв`язку з тим, що колегія суддів не перевірила, чи подана касаційна скарга з додержанням вимог статті 392 ЦПК України, а також чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у цій справі, а постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження суддя вважав передчасним з процесуальних мотивів. Водночас, жодних доводів по суті вимог касаційної скарги висловлено не було.

14. Інших, визначених статтями 36-37 ЦПК України підстав для самовідводу, також не встановлено.

15. Таким чином, доводи судді Пророка В. В. не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості чи об`єктивності.

16. Крім того, відповідно до статей 1, 2 та 5 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду.

17. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 лютого 2013 року, у разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

18. Згідно зі змістом пунктів 2.2, 2.3 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.

19. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

20. Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року у пункті 2.4 визначають право судді заявляти самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. За для роз`яснення обставин, за яких суддя може заявити самовідвід, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року містять роз`яснення ситуацій, за яких самовідвід може бути заявлено, а саме: у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається, або раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок, або суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

21. Колегія суддів наголошує на тому, що з огляду на зазначені норми судді не варто постійно користуватися правом на самовідвід без істотних на те підстав (такими підставами визнаються заінтересованість судді у розгляді справи, необ`єктивність внаслідок наявного конфлікту інтересів з учасниками справи тощо), оскільки такі дії можуть призвести до штучного затягування розгляду справи або неможливості сформувати склад суду.

22. Суддя Пророк В. В. неодноразово заявляв самовідвід від розгляду справ по суті, посилаючись на те, що у окремих думках на ухвали про відкриття касаційних проваджень викладав свою правову позицію. При цьому у окремих думках суддя Пророк В. В. вважав, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд неодноразово відмовляв у задоволенні заяв про самовідвід Пророка В. В., оскільки суддя Пророк В. В. у окремих думках посилався на відсутність підстав для відкриття касаційного оскарження, вважаючи, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, однак не висловлював свою позицію по суті доводів касаційних скарг, що підтверджується, зокрема, ухвалами Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі № 565/1545/24, від 09 грудня 2025 року у справі № 676/4537/23, від 28 січня 2026 року у справі № 759/2527/22, від 28 січня 2026 року у справі № 761/7423/22, від 04 лютого 2026 року у справі № 947/3249/23, від 16 червня 2026 року у справі № 402/953/16.

23. Отже, щоразове подання заяв про самовідвід суддею Пророком В. В. з тих самих підстав, незважаючи на сформовану практику розгляду судом заяв про самовідвід аналогічного змісту, а також відсутність заяв учасників справи про відвід судді за наявності сумнівів у його об`єктивності та неупередженості з тих самих підстав, спрямоване на штучне створення причин для позбавлення себе права брати участь у розгляді справ та ухвалювати рішення по суті справ, тобто від виконання посадових повноважень з здійснення правосуддя у справі, є недопустимим та не сприяє зміцненню авторитету правосуддя та зростанню довіри до об`єктивності суддів та судових органів у очах громадян, які звернулися до судових органів за поновленням порушених прав, а отже не є достатньою підставою для задоволення заяви про самовідвід.

24. За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовляє судді Верховного Суду Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв`язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи. Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк