Окрема думка КЦС ВС № 953/1392/22

Окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В. справа № 953/1392/22 (провадження 61-6462 ск 26) 03 липня 2026 року м. Київ Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка Віктора Васильовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Тетяни Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, ухвалою, датованою 29 червня 2026 року, відмовив у задоволенні відводу, також ухвалою, датованою 01 липня 2026 року, Верховний Суд у наведеному складі відмовив у задоволенні самовідводу судді Пророка В. В. Водночас з наведеним рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке. 1. 21 червня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду заяву про відвід судді Пророка В. В. 2. 30 червня 2026 року самовідвід заявив суддя Пророк В. В.

3. Постановляючи ухвалу, датовану 29 червня 2026 року, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи заяви ОСОБА_1 щодо застосування суддею Пророком В. В. неправомірних на його думку посилань на норми права, зокрема, щодо необхідності сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, надання доказів вартості спірного майна зводяться до незгоди з висловленою суддею публічно окремою думкою на ухвалу про відкриття касаційного провадження, що в контексті приписів статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу.

4. Не можу погодитися з доводами колегії в цій частині, оскільки саме з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів мене від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (провадження № 61?9313 св 20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231 ск 24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (провадження № 61-8129 св 24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (провадження № 61-7603 св 24) (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року).

5. Також не можу погодитися з постановленою ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2026 року про відмову у задоволенні моєї заяви про самовідвід з огляду на таке.

6. Так задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати у учасників справи, зокрема ОСОБА_1 , та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України 30 червня 2026 року мною було заявлено самовідвід з підстав викладення мною в окремій думці від 08 червня 2026 року правової позиції щодо результатів розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 953/1392/22 (провадження № 61-6462 св 26).

7. Також у зазначеній заяві про самовідвід я навів перелік справ, у яких Верховний Суд відвів мене від участі у розгляді справ з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги.

8. Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

9. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

10. Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

11. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення від 24 травня 1989 року у справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії» (Hauschildt v. Denmark, заява № 10486/83, § 48)).

12. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands [ВП], заяви № № 39343/98, 39651/98, 43147/98 та 46664/99, §§ 190-192)).

13. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає від суду у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість, зазвичай, означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, §§ 42, 44); рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta [ВП], заява № 17056/06, § 93).

14. Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (зазначене вище рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти», § 93).

15. Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine, заява № 33949/02, §§ 49-52) вказано, що наявність безсторонності відповідно до статті 6 § 1 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

16. Наявність безсторонності для цілей статті 6 § 1 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ від 24 травня 1989 року у зазначеній вище справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії», § 46).

17. Крім цього, згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і соціальної ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

18. В ухвалі, датованій 01 липня 2026 року, а саме у пункті 23 Верховний Суд зазначив, про відсутність заяви учасників справи про відвід судді при цьому ухвалою, датованою 29 червня 2026 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пророка В. В.

19. Крім цього, не можу також погодитися із датою постановлення ухвал, оскільки вони підписані мною власноручно 03 липня 2026 року, про що мною власноручно проставлено відмітку в оригіналі вищевказаних ухвал.

20. Враховуючи викладене, вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді справи №953/1392/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Тетяни Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора є цілком обґрунтованими, тож належним процесуальним рішенням Верховного Суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді цієї справи. Суддя В. В. Пророк Повний текст окремої думки складений 07 липня 2026 року.