Ухвала КЦС ВС № 953/1392/22

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа № 953/1392/22 провадження № 61-6462ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка Віктора Васильовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Тетяни Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Т. А., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Т. М. витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора.

2. Київський районний суд м. Харкова рішенням від 03 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задовольнив частково. Витребував у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 .. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 675 грн та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 22 942,08 грн. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 - відмовив.

3. Харківський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності; визнання недійсним договору іпотеки; витребування у ОСОБА_1 квартири та повернення її у володіння позивача - змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію договору іпотеки - скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасував проведену на підставі договору іпотеки від 11 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шатерніковою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3, державну реєстрацію іпотеки (рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шатернікової Т. М. № 63402321 від 11 лютого 2022 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку номер 46654888) на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388571663101. У іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 2 481,00 грн у рівних частках, по 1240, 50 грн з кожного. 4. 12 травня 2026 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 червня 2025 року, яке просить змінити в мотивувальній частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, повний текст якої складений 14 квітня 2026 року.

5. Ухвалою від 08 червня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з суду першої інстанції. 6. 21 червня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду заяву про відвід судді Пророка В. В. Мотивує тим, що має сумніви у неупередженості та об`єктивності зазначеного члена колегії суддів, оскільки під час відкриття касаційного провадження на його думку суддя Пророк В. В. висловив окрему думку на ухвалу суду про відкриття касаційного провадження, користуючись положеннями процесуального закону, які не підлягали застосуванню; зазначав про необхідність визначення ціни позову та сплати судового збору у повному обсязі незважаючи на те, що судове рішення заявник оскаржував лише в частині однієї позовної вимоги немайнового характеру. Крім того, заявник вважає, що про некомпетентність зазначеного члена колегії суддів свідчать публікації у засобах масової інформації про ненадання суддею Пророком В. В. відповіді на запит Національного антикорупційного бюро України стосовно перебування на робочому місці та здійснення правосуддя, надання копій документів щодо укладання контракту добровольця з формуванням територіальної громади, виконання покладених на підрозділ завдань тощо. Такі обставини на думку заявника свідчать про відсутність об`єктивності у діях судді Пророка В. В. , нівелюють його здатність в ухваленні у справі об`єктивного рішення по суті вимог касаційної скарги. У зв`язку з цим просить відвести суддю Пророка В. В. від розгляду справи.

7. У зв`язку з увільненнням судді Пророка В. В. від здійснення правосуддя у період з 23 червня 2026 року до 26 червня 2026 року розгляд заяви здійснюється 29 червня 2026 року (понеділок).

8. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

9. Відповідно до частин першої - третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

10. Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 36 ЦПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

11. Приписами частин другої, третьої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

12. Верховний Суд застосовує Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частини першу, другу та четверту статті 10 ЦПК України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

13. Стаття 6 Конвенції вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».

14. Отже, за усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

15. Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Мікаллеф проти Мальти»).є

16. ЄСПЛ у своїй практиці визначив критерії оцінки безсторонності та розрізняє: · суб`єктивний, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у даній справі; · об`єктивний, тобто встановити, чи суддя надав достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу («Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Пірсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства», «Моріс проти Франції»).

17. Відтак, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

18. У межах суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, рішення ЄСПЛ у справі «Хаушільдт проти Данії»).

19. Межа між цими двома критеріями не є герметичною, оскільки не лише сама поведінка судді може, з точки зору зовнішнього спостерігача, породити об`єктивно виправдні сумніви у його неупередженості (об`єктивний підхід), але й може свідчити про його особисте переконання (суб`єктивний підхід). Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01).

20. Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

21. Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об`єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Моріс проти Франції»).

22. Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року).

23. Згідно з вимогами частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

24. Частиною третьою статті 35 ЦПК України визначено право судді у разі незгоди з судовим рішенням викласти свою позицію щодо розгляду того чи іншого питання у окремій думці.

25. Так, доводи заяви ОСОБА_1 щодо застосування суддею Пророком В. В. неправомірних на його думку посилань на норми права, зокрема, щодо необхідності сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, надання доказів вартості спірного майна зводяться до незгоди з висловленою суддею публічно окремою думкою на ухвалу про відкриття касаційного провадження, що в контексті приписів статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу.

26. Колегія суддів визнає безпідставними доводи заяви щодо опублікованих у засобах масової інформації матеріалів щодо запитів компетентних державних органів матеріалів щодо табелю відвідування суддею Пророком В. В. робочого місця, перебування його на службі у добровольчому формуванні територіальної громади, опублікованих суддею Пророком В. В. статей та публічних закликів на адресу уповноважених осіб державних органів. Колегія суддів керується тим, що сумніви у неупередженості та безсторонності зазначеного члена колегії зводяться до суб`єктивних висновків заявника, зроблених на основі аналізу публікацій у засобах масової інформації. Публікації суддею будь-яких статей у засобах масової інформації без наявності відповідного рішення компетентних органів щодо визнання цих публікацій такими, які не відповідають етичним нормам поведінки судді або нівелюють його професіоналізм у здійсненні правосуддя, не є безапеляційною підставою для звинувачення судді у нездатності здійснювати правосуддя та надання ним компетентної правової оцінки під час розгляду справи. Крім того, опублікування суддею Пророком В. В. статей у засобах масової інформації не свідчить про порушення ним принципів безсторонності чи об`єктивності у окремо взятій справі, водночас такі підстави не можуть слугувати інструментом для подальшого усунення зазначеного судді від розгляду всіх інших касаційних скарг.

27. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про безпідставність заяви про відвід судді Пророку В. В., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка Віктора Васильовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Луніної Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу та державного реєстратора Шатернікової Тетяни Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року визнати необґрунтованою. Заяву передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк