Ухвала КЦС ВС № 2-664/11

УХВАЛА 16 січня 2026 року м. Київ справа № 2-664/11 провадження № 61-68ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Олександрівський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання пропущення стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та зобов`язання органу державної виконавчої служби скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, ВСТАНОВИВ: Олександрівський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 10 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав пропущення стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання № 2-664, виданого 20 листопада 2012 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області. Визнав виконавчий лист № 2-664, виданий 20 листопада 2012 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по договору кредиту у розмірі 103 668,51 грн, та сплачений позивачем на користь держави судовий збір в сумі 1 165,19 грн, а всього 104 833,70 грн, таким що не підлягає виконанню. У задоволенні решти вимог відмовив. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 07 листопада 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило її в апеляційному порядку. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року залишив без руху та запропонував апелянту надати апеляційну скаргу, у якій вказати про наявність у АТ КБ «ПриватБанк» електронного кабінету та вказати правильний статус учасників справи, а також надати докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи, з урахуванням положень статті 43 ЦПК України. 27 листопада 2025 року на виконання вимог ухвали АТ КБ «ПриватБанк» направило до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з додатками. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року повторно залишив без руху та запропонував апелянту надати до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року, вказавши інші підстави для поновлення цього строку. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. 30 грудня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у зазначеній справі. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Частиною шостою статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Згідно із частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у апеляційній скарзі, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Судом апеляційної інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року. Апеляційна скарга подана адвокатом Сокуренко Н. В., яка представляє інтереси АТ КБ «ПриватБанк», через електронний кабінет в системі «Електронний суд» 07 листопада 2025 року та зареєстрована Кропивницьким апеляційним судом 10 листопада 2025 року. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2025 року вказану апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував апелянту надати нову апеляційну скаргу, у якій вказати про наявність у АТ КБ «ПриватБанк» електронного кабінету, вказати правильний статус учасників справи, а також надати докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи, з урахуванням положень статті 43 ЦПК України. 27 листопада 2025 року на виконання вимог ухвали АТ КБ «ПриватБанк» направило до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з додатками. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просило поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження у справі. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що копію оскаржуваної ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» отримано в електронному вигляді - 11 вересня 2025 року та 19 вересня 2025 року у межах встановленого строку на апеляційне оскарження було подано апеляційну скаргу, шляхом направлення скарги в письмовому вигляді на адресу Кропивницького апеляційного суду, що підтверджується описом вкладенням до цінного листа з відміткою служби поштового зв?язку та реєстром згрупованих відправлень від 19 вересня 2025 року. Вказав, що АТ КБ «ПриватБанк» у відповідності до чинного законодавства та у строки апеляційного оскарження подало апеляційну скаргу. Проте, поштове відправлення, з вкладенням, а саме апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року з додатками було повернуто за зворотною адресою з причин закінчення встановленого терміну для зберігання та було вручено відправнику 08 жовтня 2025 року. Просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк. Суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження та перевіривши матеріали справи установив, що апеляційну скаргу слід повторно залишити без руху, проте з інших підстав. Апеляційний суд зазначив, що дослідивши список згрупованих відправлень від 19 вересня 2025 року установив, що скаржник направляв засобами поштового зв?язку на адресу Верхня Пермська, 2 Кропивницький, 25006 поштове відправлення, а саме апеляційну скаргу на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року з додатками. АТ КБ «ПриватБанк», скориставшись своїм правом, подало апеляційну скаргу у строки визначені для апеляційного оскарження, але як вбачається зі списку згрупованих відправлень від 19 вересня 2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» направило поштове відправлення на адресу Верхня Пермська, 2 Кропивницький, 25006, суд, хоча правильне місцезнаходження апеляційного суду є: адреса - проспект Європейський, буд. 2, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25008, що зазначена на офіційному сайті суду. Таким чином, скаржник помилково направив поштове відправлення не на те поштове відділення. Отже 08 жовтня 2025 року апелянту стало відомо, що апеляційна скарга, подана 19 вересня 2025 року, не була доставлена до Кропивницького апеляційного суду, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме з 08 жовтня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» мало у строки, визначені частиною першою статті 354 ЦПК України подати апеляційну скаргу і останнім днем подання апеляційної скарги було 23 жовтня 2025 року, а скарга подана 07 листопада 2025 року. Поважності пропуску строку у період з 23 жовтня 2025 року по 07 листопада 2025 року апелянт не вказав. Тому Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» повторно залишив без руху та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року, вказавши інші підстави для поновлення цього строку. 12 грудня 2025 року на виконання вимог ухвали від адвоката Сокуренко Н. В. надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та доповнення до цієї заяви. В обґрунтування заяви апелянт указав на те, що АТ КБ «ПриватБанк» у відповідності до чинного законодавства та у строки апеляційного оскарження подало апеляційну скаргу, шляхом направлення засобами зв?язку, а саме через АТ «Укрпошта». Покликаючись на частину 6 статті 124 ЦПК України зазначив, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Тому вважає, що вперше банк направив апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження. Щодо поважних причин пропуску строку у період з 23 жовтня 2025 року по 07 листопада 2025 року скаржник просив урахувати, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжено. Зазначив, що у зв`язку із веденням на території України бойових дій та евакуацією населення велика кількість працівників банку позбавлена можливості виконувати свої посадові та трудові обов`язки у звичному режимі, враховуючи відключення електропостачання, частина працівників мобілізована. Крім того, поштові відділення також змінили режим роботи через перебої в електропостачанні та нестачу працівників, що призводить до затримки обробки кореспонденції. Внаслідок ворожих атак по об`єктах енергетичної інфраструктури було запроваджено обмеження споживання електропостачання зокрема в м. Дніпро. Саме в зазначений період (на який припадає 10 робочих днів) скористатися послугами АТ «Укрпошта» було практично неможливо. Крім того апелянт просив взяти до уваги те, що працівники АТ КБ «ПриватБанк» під час повітряних тривог також мають знаходитися в укриттях задля збереження життя та здоров`я адже безпека громадян є найвищим пріоритетом. Також апелянт просив взяти до уваги, що в зазначений період діяли аварійні та стабілізаційні відключення світла, що ускладнює використання інтернет-ресурсів, зокрема користування електронним кабінетом в системі «Електронний суд». У доповненнях до заяви про поновлення строку представник апелянта указав на те, що в системі «Електронний суд» при виборі «Кропивницький апеляційний суд» система автоматично видає адресу суду апеляційної інстанції із поштовим індексом «25006». Таким чином, обґрунтовуючи заяву про поновлення строку, апелянт зазначив про те, що первісна апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження, а також на положення статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо дотримання права заявника на доступ до правосуддя. Просив суд визнати причини пропуску подання апеляційної скарги поважними, поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження у цій справі. Суд апеляційної інстанції урахував те, що АТ КБ «ПриватБанк», скориставшись своїм правом, подало апеляційну скаргу у строки визначені для апеляційного оскарження, але з незалежних від апелянта причин апеляційна скарга не була доставлена до Кропивницького апеляційного суду, оскільки поштове відправлення було повернуто скаржнику. Колегія суддів погодилась, що це поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом із цим, суд апеляційної інстанції указав, що матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується і самим представником апелянта, що первісна апеляційна скарга не була доставлена до Кропивницького апеляційного суду і про це стало відомо 08 жовтня 2025 року, коли поштове відправлення повернулося до АТ КБ «ПриватБанк» . Таким чином, після того як скаржник дізнався, що апеляційна скарга не була доставлена до суду апеляційної інстанції і до повторного звернення зі скаргою минуло 30 днів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт, після того як стало йому відомо, що апеляційна скарга не була доставлена до суду апеляційної інстанції через засоби поштового зв`язку, мав з урахуванням процесуальних строків визначених частиною першою статті 354 ЦПК України подати повторну апеляційну скаргу, що не зробив. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені АТ КБ «ПриватБанк» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року є неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження відмовив. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції врахувавши вимоги наведених норм закону, перевіривши доводи заявника, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, та встановивши, що ці підстави є неповажними, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Отже, доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Наведені в касаційній скарзі доводи ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Ураховуючи те, що заявником не було надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду та визнає доводи касаційної скарги необґрунтованими. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки процесуального законодавства. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскарженого судового рішення, тому колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Олександрівський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання пропущення стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та зобов`язання органу державної виконавчої служби скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров