Ухвала КЦС ВС № 593/754/13-ц

Ухвала 21 березня 2023 року м. Київ справа № 593/754/13-ц провадження № 61-2494 ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 січня 2023 року за заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 593/754/13-ц, виданого Бережанським районним судом Тернопільської області 27 травня 2013 року, у зв`язку із його втратою, та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного судувід 16 січня 2023 року, у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. 22 лютого 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на вказані судові рішення, в якій заявник просив їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву у повному обсязі. Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Щодо оскарження судових рішень в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ураховуючи викладене, ухвала Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2022 рокув частині відмови в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пункті 24 частини першої статті 353 ЦПК України, після її перегляду в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які є предметом оскарження у касаційному порядку. Тому, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку постанова апеляційного суду від 16 січня 2023 року, прийнята за результатами апеляційного перегляду такої ухвали, яка не підлягає касаційному оскарженню (в силу вимог пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення в частині відмови в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі в цій частині слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у видачі дубліката виконавчого документа Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, згідно з яким, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Відмовляючи в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого документа, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині, оскільки чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документа лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність оскаржених рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Доводи заявника щодо незастосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених ним у касаційній скарзі, не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки ці постанови є нерелевантними. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»). Частиною четвертої статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 січня 2023 року щодо відмови у видачі дубліката виконавчого документа необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення в цій частині є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні. Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394, частинами четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 січня 2023 року за заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта