Постанова КЦС ВС № 2-664/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Київ справа № 2-664/11 провадження № 61-14373св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Литвиненко І. В., суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Олександрівський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми задовольнити повністю, а також скасувати ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року. Заява мотивована тим, що зміст виконавчого листа № 2-664/2011, виданого 20 листопада 2012 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області не відповідає зазначеному в резолютивній частині рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року у справі № 2-664/11, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Стягувач у справі № 2-664/11 не звертався із заявою до суду, який видав виконавчий документ про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі, чи визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Суд, який видав виконавчий документ не прийняв у стягувача виконавчий лист № 2-664/11 з підстав відсутності в ньому суми, зазначеної в судовому рішенні. Стягувач до суду у справі № 2-664/11 не надав належних доказів про отримання стягнутих державним виконавцем коштів з боржника за виконавчим провадженням № НОМЕР_1. В період з 22 січня 2013 року до 18 червня 2024 року стягувач не звертався із заявою до державного виконавця про те, що зміст виконавчого листа № 2-664/2011 не відповідає зазначеному в резолютивній частині рішення, що передбачає заходи примусового виконання, для прийняття рішень згідно чинного законодавства. Державний виконавець за період з 22 січня 2013 року до 18 червня 2024 року не встановив, що зміст виконавчого листа № 2-664/2011 не відповідає зазначеному в резолютивній частині рішення та не прийняв рішення про повернення стягувачу виконавчого документа з повідомленням суду та учасників виконавчого провадження. Олександрівський районний суд Кіровоградської області заочним рішенням від 18 жовтня 2023 у справі № 397/16/23 визнав виконавчий напис № 1228 від 31 серпня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: кв. АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), за кредитним договором від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002 на суму 539 662,61 грн, таким, що не підлягає виконанню, а стягнення по оспорюваному виконавчому листу № 2-664/2011 відбулось по тому ж кредитному договору від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002 та з одного і того ж самого боржника. Строк, за який проводилося стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002, який вказується у виконавчому написі від 31 серпня 2018 року № 1228 - одинадцять років вісім місяців сімнадцять днів та охоплює та поглиблює зазначений у виконавчому листі № 2-664/2011 період з 01 листопада 2006 року до 19 серпня 2011 року. Судом не досліджені зібрані у справі № 2-664/11 докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами відмовив. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишив в силі. Апеляційний суд виходив з того, що вказані ОСОБА_1 у заяві обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими, за яких може бути скасоване судове рішення за правилами Розділу V Глави 3 ЦПК України, оскільки не відповідає усім необхідним умовам таких обставин. Заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги обставини, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставин, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин, та докази для ухвалення окремого судового рішення про внесення правоохоронними органами відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення службовими (посадовими) особами за фактами, які стали відомі у справі і розпочати досудове розслідування. Крім того, при розгляді цієї справи у заявника виник сумнів у безсторонності та неупередженості колегії суддів Кропивницького апеляційного суду, а тому були підстави для відводу колегії суддів. У лютому 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких представник банку просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що вказані ОСОБА_1 у заяві обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими, за яких може бути скасовано судове рішення за правилами Розділу V Глави 3 ЦПК України, оскільки не відповідає усім необхідним умовам таких обставин. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Олександрійського районного суду Кіровоградської області. Справа № 2-664/11 надійшла до Верховного Суду 20 січня 2025 року. Верховний Суд ухвалою від 18 квітня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами Олександрівський районний суд Кіровоградської області рішенням від 16 грудня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 103 668,51 грн, а також судовий збір у сумі 1 165,19 грн на користь держави. На виконання вказаного рішення суду стягувач отримав виконавчий лист № 2-664/2011, виданий 20 листопада 2012 року. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив: - визнати виконавчий лист № 2-664/2011, виданий 20 листопада 2012 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 104 833,70 грн таким, що не підлягає виконанню; - стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь безпідставно одержану за виконавчим документом суму у розмірі 10 075,65 грн. Олександрівський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 02 серпня 2022 року заяву боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи - АТ КБ «ПриватБанк», Олександрівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми, задовольнив частково. Визнав виконавчий лист № 2-664/2011, виданий 20 листопада 2012 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 104 833,70 грн таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині вимог заяви відмовив. Ухвала суду мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 397/1160/16-ц рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року у частині вирішення первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, а стягнення по оспорюваному виконавчому листу № 2-664/2011, виданим 20 листопада 2012 року, відбувалося по цьому ж кредитному договору та з одного і того ж самого боржника, тому суд вважав, що вказаний виконавчий лист не підлягав виконанню. Відмовляючи в частині вимог про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаної за виконавчим документом суми у розмірі 10 075,65 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказана вимога не ґрунтується на нормах частини четвертої статті 432 ЦПК України, з огляду на те, що вона має заявлятися за правилами позовного провадження, а не в порядку подачі заяви з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень. Кропивницький апеляційний суд постановою від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив повністю. Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявник не навів обставин, які б свідчили про те, що виконавчий лист виданий помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року, таким, що не підлягає виконанню, фактично порушить принцип обов`язковості виконання рішення суду, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про добровільне та/чи в примусовому порядку виконання ОСОБА_1 в повному обсязі судового рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що немає підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та похідної вимоги про стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми. Верховний Суд ухвалою від 09 грудня 2022 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми задовольнити повністю, а також скасувати ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11, від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 зазначено, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду. У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15-ц зроблено правовий висновок про те, що: «перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалені за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення. При цьому ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Разом із тим інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не належать до ухвал, якими закінчено розгляд справи. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19). Відповідно, не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами і судові рішення судів апеляційної інстанції, ухвалені за результатами апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції, які не належать до ухвал, якими закінчено розгляд справи. Таким чином, за змістом вказаної норми цивільного процесуального законодавства постанова апеляційного суду, якою виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, як судове рішення суду апеляційної інстанції, що постановлене за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, якою не закінчено розгляд справи, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, помилково переглянувши постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, якою виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, за нововиявленими обставинами. Отже, провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд зазначеної постанови апеляційного суду було відкрито помилково, а отже, - підлягає закриттю». Схожий за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 335/8527/20, у якій суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, що не підлягало перегляду у відповідний спосіб, а провадження у справі за такою заявою - закрив. У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 2-1244/11 вказано, що прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже, процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами. У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2023 року у справі № 161/7017/15-ц зазначено, що ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Таким чином, встановивши, що ухвала суду, про перегляд якої за нововиявленими обставинами ставить питання заявник, не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції помилково прийняв до розгляду та вирішив по суті заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми, оскільки ця постанова не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Отже, процесуальним наслідком звернення із такою заявою мало бути постановлення апеляційним судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, проте суд апеляційної інстанції розглянув таку заяву по суті та відмовив у її задоволенні. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 2018/15050/2012. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі. Оскільки постанова Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року не може переглядатися за нововиявленими обставинами, а отже, суд апеляційної інстанції помилково відкрив провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд цієї постанови у відповідний спосіб, то оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі за цією заявою необхідно закрити. Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року скасувати. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми, закрити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк