Постанова 4851 № 520/3393/23

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2025 р. Справа № 520/3393/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3393/23 за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Печерського районного суду м. Києва, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача у незадоволенні звернень позивача від 02.12.2022 (Вх. №116463 від 05.12.2022) та від 06.12.2022 (Вх. №117642 віл 07.12.2022) про продовження строків зберігання вказаних в них судових справ; - зобов`язати відповідача продовжити до 2026 строки зберігання матеріалів судових справ №757/76271/17-к і №757/55786/18-к за скаргами ОСОБА_2 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2023 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 залишено без змін. 16.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення від 12.06.2023 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначив, що враховуючи відмову касаційного суду у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача через ухвалення оскаржуваного рішення у справі незначної складності, єдиним заходом для повноцінного судового захисту порушених відповідачем прав є перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з яким позивач не погоджується, вважає його неправомірним (тобто незаконним і необгрунтованим). Зазначив, що його посилання на положення ст.ст.1216, 218 і 1219 ЦК України щодо правонаступництва були проігноровані і суд першої інстанції не вказав чому він їх не приймає, що вказує на однобічність вирішення ним справи, натомість ним прийнято відзив відповідача на позов. Вказує, що зазначені доводи щодо неправомірності дій відповідача щодо відмови у задоволенні вимог позивача про продовження строків зберігання матеріалів справ були безумовними підставами для окружного суду в задоволенні його позову, але судом першої інстанції не було проведено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, а саме: а) неврахування встановлене положеннями ст.ст.1216, 218 і 1219 ЦК України порядку правонаступництва, які відповідно до ст.1 ч. 2 КПК України є частиною кримінального процесуального законодавства України, що вказувало на безпідставність посилань відповідача лише на положення ст.60 КПК без врахування положень ст.ст.1216 і 1218 ЦК; б) адже положення КПК України не містять прямої норми, за якими, правонаступництва у кримінальних провадженнях визначається тільки положеннями вказаного кодексу і що положення ЦК до нього не застосовується; в) невідповідність у зв`язку з цим висновків окружного суду про те, що оскільки позивач та ОСОБА_2 не набули статусу потерпілих у кримінальному провадженні, то вони не мають прав порушувати питання про продовження строків зберігання матеріалів кримінальних проваджень, так як відповідно до ст. 3 ч.1 п.25 КПК заявник є учасником кримінального провадження, якій згідно ст.55 ч.2 КПК має права і обов`язки потерпілого, та відповідачем не була наведена жодна норма правового акта, за якою право продовження строків матеріалів судових справ у кримінальному провадженні має лише учасник провадження, який набув статус потерпілого, а відтак той факт що ОСОБА_2 при житті не набула статусу потерпілої у кримінальних провадженнях, жодним чином не позбавляє позивача права, як її правонаступника, вимагати продовження строків зберігання матеріалів кримінальних проваджень; г) неврахування правової позиції ЄСПЛ у вищенаведеній справі «Йечус» при вирішенні ним питань про правонаступництво, яке мало важливе значення, тоді як з`ясування судом неправомірності дій відповідача носило виключно формальний характер, та на порушення вимог ст.90 ч.1 КАС звелося до вибірковості врахування доводів сторін, що призвело до однобічності вирішення справи та безпідставності висновку про начебто відсутності підстав у задоволенні позову, чим грубо були порушені вищенаведені процесуальні вимоги щодо вмотивованості судового рішення, через що рішенні від 12.06.2023 не відповідає ст. 242 КАС України є незаконним і необгрунтованим. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставиними по справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - залишено без руху та запропоновано усунути вказані недоліки протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали. Для усунення недоліків заяви ОСОБА_1 необхідно привести заяву у відповідність до вимог ст.364 КАС України; сплатити судовий збір або надати до суду докази підстав звільнення від сплати судового збору. На виконання вимог вказаної ухвали суду 18.10.2024 ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив, що судом не вказано які саме обставини можна вважати нововиявленими, тому позивач повідомив, що йому не зрозуміло які саме обставини можна вважати нововиявленими у даній справі, що унеможливлює виконання ним ухвали суду в цій частині. Щодо питання про звільнення від сплати судового збору надав відомості від 27.02.2024 про відсутність доходів та просив повторно розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжити строки виконання ухвали від 26.09.2024 в частині приведення заяви до вимог ст. 364 КАС України , роз`яснивши які саме обставини можна вважати нововиявленими у даній справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 pоку заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою в апеляційній скарзі позивач вважаючи, що окружний суд неповно з`ясував всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд, чим грубо порушив вимоги процесуального закону, що призвело до невідповідності його висновків обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року про повернення позовної заяви та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду. Постановити окрему ухвалу з приводу істотного порушення суддею Кухар вимог положень та приписів Конституції України, КАС України, ЦПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", роз`яснень ППВСУ, ППВАСУ, що призвело до неправомірного повернення позивачу заяви про перегляд. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що перегляд остаточного судового рішення задля виправлення допущених при його прийнятті суттєвих недоліків, та перегляд за нововиявленими обставинами є ефективним засобом виправлення допущених недоліків при прийнятті судового рішення, що і має місце у цьому випадку, адже у заяві про перегляд вказані нововиявлені обставини, які існували на час вирішення 12.06.2023 окружним судом справи, мають важливе значення і про них йому стало відомо після отримання ухвали касаційного суду від 29.07.2024 про відмову у відкритті касаційного провадження за його скаргою (через подання її на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, про що було вказано в заяві про перегляд), а тому вказуючи як в ухвалі від 26.09.2024 так і в оскаржуваній ухвалі, що зазначені в заяві про перегляд обставини, якими позивач обґрунтовує перегляд рішення від 12.06.2023 є начебто "тотожними з позивними вимогами, які досліджувались судом, по яким винесено рішення суду, яке набрало законної сили" суддя Кухар при цьому не враховує, що якщо вказані у заяві про перегляд обставини перегляду рішення були відомі ще у 2023, то чому нею не було надано по ним ніякої належної оцінки, з чого слідує що не надання окружним судом належної оцінки по вказаним у заяві обставинам перегляду його рішення вказує на те, що рішення від 12.06.2023, як і постанова апеляційного суду від 24.11.2023 про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, було винесено з суттєвими недоліками, що є безумовними підставами для його перегляду та скасуванню, а відтак вказані висновки окружного суду про начебто незазначення у заяві про перегляд нововиявлених обставин для перегляду рішення від 12.06.2023 грунтуються лише на припущеннях, а тому не відповідають дійсності, чим грубо були порушені положення ст.81 ч.6 ЦПК України, за яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вказує на безпідставність вимог суду першої інстанції надання доказів про наявність доходів з 1 кварталу 2024 по день подання заяви про перегляд. Вважає за необґрунтоване повернення заяви про перегляд суддя несе особисту відповідальність, навмисне порушення закону чи несумлінне його виконання, якщо це істотно обмежило права і законні інтереси громадян, слід розглядати як неналежне виконання суддею професійних обов`язків, яке тягне передбачену законом відповідальність, що відповідно до ст. 324 КАС є безумовними підставами для постановлення апеляційним судом окремої ухвали з приводу істотного порушення вказаним суддею відповідних вимог, положень і приписів Конституції, КАС, ЦПК, Закону про судоустрій, роз`яснень ППВСУ і ППВАСУ, оскільки з приводу вказаних порушень позивач звертатися до Віщої ради правосуддя зі скаргою для притягнення її до відповідальності. Відповідач не скористався своїм правом на подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви (п. 3 ст. 294 КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач судовий збір не сплатив, але у якості підстав звільнення від сплати судового збору надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 27.02.2024 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, однак жодної інформації про джерела/суми нарахованого доходу за період 1 квартал 2024 року по день подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником не наведено, доказів не отримання доходу до суду не подано, тому, в цій частині, на думку суду, позивач недоліки заяви не усунув. Щодо заявленої вимоги ОСОБА_1 про роз`яснення судом які саме обставини можна вважати нововиявленими у даній справі, суд першої інстанції наголосив, що суд не може перебирати на себе обов`язки заявника щодо викладення та обґрунтування заявлених вимог, обставини, зазначені в заяві, на думку суду, є тотожними з позовними вимогами, які досліджувались судом, по яким винесено рішення суду, яке набрало законної сили. Зазначив, що відповідно до п.6 ч.1 ст.364 КАС України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин. Судом досліджено надані матеріали заяви ОСОБА_1 та встановлено, що заявником знову не надано жодного доказу в обґрунтування заявлених вимог, тому суд дійшов висновку, що позивачем недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не усунено, а тому вказана заява підлягає поверненню. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства. Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень. Так, за приписами частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Зміст наведеної норми свідчить, що нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 28 липня 2022 року, від 26 травня 2022 року у справах № 560/1778/19 і № 480/3585/19 та від 02 лютого 2023 року у справі № 641/675/19 відповідно. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16. З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.02.2020 у справі № 800/578/17, необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України є те, що: по-перше, вона існувала на час розгляду справи; по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Своєю чергою, процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Указаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц та постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15, від 18.10.2023 у справі №640/10954/20. Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Як убачається з матеріалів справи підставами для залишення без руху заяви ОСОБА_1 слугували невідповідність заяви вимогам ст.364 КАС України, а саме не зазначення нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення та несплата судового збору або відсутність доказів для звільнення від сплати судового збору. На підтвердження наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору до суду першої інстанції ОСОБА_1 надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 27.02.2024 року за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, в якій зазначено, що інформація щодо джерел/сум відсутня. Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. За приписами ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підтвердження скрутного майнового становища, позивачем додано до клопотання копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, з якої вбачається, що інформація щодо отримання доходу ОСОБА_1 за період з 1 кварталу по 4 квартал 2023 відсутня. Зазначене підтверджує існування у позивача фінансових труднощів та скрутний майновий стан, що дає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. З огляду на вищезазначене, враховуючи майновий стан сторони, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору є обгрунтованим. Однак, суд першої інстанції помилково вважав, що інформації про джерела/суми нарахованого доходу за період 1 квартал 2024 року по день подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником не наведено, доказів не отримання доходу до суду не подано, оскільки заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ним подано до суду у вересні 2024 року, а тому за приписами ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору зокрема, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, яким є у даному випадку саме 2023 рік. Щодо невідповідності заяви вимогам ст. 364 КАС України, а саме не зазначення нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення, колегія суддів зазначає наступне. У заяві від 18.10.2024 на виконання ували суду від 26.09.2024 ОСОБА_1 зокрема вказав, що судом не вказано які саме обставини можна вважати нововиявленими та повідомив, що йому не зрозуміло які саме обставини можна вважати нововиявленими у даній справі, що унеможливлює виконання ним ухвали суду в цій частині та просив суд роз`яснити які саме обставини можна вважати нововиявленими. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, кожна особа, яка звертається за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на власний розсуд. Суд не може перебирати на себе обов`язки заявника щодо викладення та обґрунтування заявлених вимог. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 обгрунтовуючи підстави подання заяви про перегляд рішення вказував, що враховуючи відмову касаційного суду у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача через ухвалення оскаржуваного рішення у справі незначної складності, єдиним заходом для повноцінного судового захисту порушених відповідачем прав є перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з яким позивач не погоджується, вважає його неправомірним (тобто незаконним і необгрунтованим). Так, у адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Отже, з системного аналізу норм чинного законодавства, доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б мали наслідком перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року. Враховуючи, що заявником у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами всупереч пункту 5 частини другої статті 364 КАС України не зазначено обставини, які у розумінні частини другої статті 361 КАС України є нововиявленими, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення поданої заяви без руху та надання ОСОБА_1 строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи, що заявником на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, визначені судом недоліки заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в частині не зазначенння обставин, які у розумінні частини другої статті 361 КАС України є нововиявленими не було усунуто, колегія суддів погоджується із висновком суду про повернення заяви заявнику. Щодо клопотання апелянта про винесення окремої ухвали колегія суддів зазначає. Згідно зі ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч.3 ст. 249 КАС України). В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати. Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб. Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. Тобто, окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті. Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №09/1653/15 та від 13.02.2019 у справі №355/1116/17. При цьому, постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. На переконання колегії суддів, ОСОБА_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з вимогою про постановлення окремої ухвали щодо дій судді Кухар М.Д. окрім, висловлення невдоволення результатом розгляду його заяви, не навів достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали. Враховуючи вище зазначені правові норми та результати апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі № 520/3393/23 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло