Постанова 4851 № 520/3393/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 р. Справа № 520/3393/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 22.03.23 по справі № 520/3393/23 за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Печерського районного суду м. Києва ( далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача у незадоволенні звернень позивача від 02.12.2022 (Вх. №116463 від 05.12.2022) та від 06.12.2022 (Вх. №117642 віл 07.12.2022) про продовження строків зберігання вказаних в них судових справ; - зобов`язати відповідача продовжити до 2026 строки зберігання матеріалів судових справ №757/76271/17-к і №757/55786/18-к за скаргами ОСОБА_2 . Разом з позовною заявою до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення позову, в якій зазначено, що у зв`язку з тим, що у даній справі оцінці підлягає правомірність дій відповідача щодо відмови продовжити строки зберігання матеріалів судових справ № 757/76271/17-к та № 757/55786/18-к, які спливають на початку 2023 року, про що ОСОБА_1 просив у зверненнях від 02.12.2022 та від 06.12.2022, без вжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення його позовних вимог виконання судового рішення буде неможливим, що в свою чергу порушить права та законні інтереси позивача. З огляду на вказане, стверджував про необхідність вжиття судом заходів з метою унеможливлення знищення матеріалів вищевказаних справ після спливу строку їх зберігання та просив: - заборонити відповідачу до прийняття остаточного судового рішення по суті заявлених позовних вимог, знищувати матеріали судових справ № 757/76271/17-к та № 757/55786/18-к за скаргами ОСОБА_2 ; - зобов`язати відповідача зберігати матеріали судових справ № 757/76271/17-к та № 757/55786/18-к за скаргами ОСОБА_2 до прийняття остаточного судового рішення по суті заявлених позовних вимог. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі №520/3393/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невмотивованість, неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст.ст. 2, 3, 7, 242, 248 КАС України, а також положенням п.п. а. 1 п. 6 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі». згідно з якими рішення суддів повинно бути повним та зрозумілим, а суд, визначаючи одні докази і відхиляючи інші, повинен обґрунтувати такі дії. Наполягав на тому, що обрані ним заходи забезпечення позову, з огляду на предмет спору, є співмірними та жодним чином не завдають шкоду правам та інтересам відповідача під час розгляду справи, водночас невжиття таких заходів може завдати істотну шкоду правам та інтересам позивача, що було проігноровано судом першої інстанції та призвело до прийняття незаконної ухвали. Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про нібито не зазначення позивачем конкретної дати, в яку спливає строк зберігання судових справ № 757/76271/17-к і № 757/55786/18-к, оскільки заява про забезпечення позову містила такі відомості. Зокрема, було вказано, що відповідний строк спливає на початку 2023 року, більш конкретної дати позивач не міг зазначити через відсутність у нього такої інформації. Також вважає, що посилання позивача на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь ОСОБА_1 є достаньою підставою для задоволення його заяви. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачем доказів існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення, що є ключовим та значимим моментом у даному випадку. Також судом враховано, що позивачем не конкретизовано дату закінчення зберігання матеріалів судових справ №757/76271/17-к і №757/55786/18-к, а лише зазначено, що терміни спливають на початку 2023 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №640/6840/20. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Так, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказував, що наразі існує нагальна необхідність заборонити Печерському районному суду м. Києва знищувати матеріали судових справ №757/76271/17-к і №757/55786/18-к до ухвалення остаточного судового рішення у даній справі, оскільки у разі невжиття таких заходів поновлення права позивача за наслідками виконання судового рішення у разі ухвалення його на користь позивача буде неможливо. Разом з цим, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено будь-яких імовірних негативних наслідків для нього, настання яких може спричинити знищення судових справ, по яким закінчився строк зберігання на початку 2023 року, та яким чином така подія вплине на права та інтереси ОСОБА_1 , який у вказаних справах не є стороною. Так, колегією суддів з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2020 у судовій справі №757/76271/17-к задоволено скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВО прокуратури міста Києва Шаманіна В.М. про закриття кримінального провадження №42017100000000595. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01,2019 у судовій справі №757/55786/18-к відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Зі змісту позову вбачається, що не погодившись з вказаними ухвалами, ОСОБА_2 звернулась до Генерального прокурора з заявами про вчинення слідчими суддями Печерського районного суду кримінальних правопорушень, за якими відповідно до 06.11.2020 та 13.05.2020 були внесені відомості до ЄРДР і порушені кримінальні провадження. Також, з матеріалів справи встановлено, що листом відповідача за підписом заступника голови суду Білоцерківця О.А. від 18.01.2023 ОСОБА_1 надано відповідь на його звернення та повідомлено, що він не є учасником судових справ №757/76271/17-к та №757/55786/18-к, а тому не вбачається обґрунтованою необхідність вирішення питання про збільшення (продовження) строків зберігання даних справ. Натомість, позивач вказує, що ОСОБА_2 є його матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже за правилами Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 є її правонаступником, та до нього перейшли права та обов`язки заявника у вищевказаних судових справах. Однак, виходячи зі змісту положень ст. 60 КПК України, якою регламентовано процесуальний статус заявника у кримінальному провадженні, ці відносини не допускають правонаступництва. Доказів того, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 набули статусу потерпілих у вищевказаних кримінальних провадженнях позивачем до суду не надано. Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання. З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи відсутність доказів на підтвердження правонаступництва позивачем прав та обов`язків ОСОБА_2 (його матері) у вищевказаних судових справах та кримінальних провадженнях по заявам від 06.11.2020 та від 13.05.2020, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі, як особі, яка не є учасником судових справ №757/76271/17-к та №757/55786/18-к. Саме лише посилання на те, що виконання рішення, ухваленого імовірно на користь позивача буде неможливим, не є беззаперечною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову за відсутності наведення обставин негативного впливу на права ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся. Крім того, колегія суддів зазначає, що зміст заяви про забезпечення позову та зміст позовної заяви є аналогічним (за своїми правовими підставами), з огляду на що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті. Важливим є те, що позов не може бути забезпечено в спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішувати позовні вимоги до розгляду справи по суті. Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року по справі № 640/16613/21, від 15 квітня 2021 року по справі № 640/22646/20. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у клопотанні позивача мотивів доцільності або необхідності застосування заходів по забезпеченню позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі № 520/3393/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій