Постанова 4851 № 520/3393/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2023 р. Справа № 520/3393/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.06.23 по справі № 520/3393/23 за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Печерського районного суду м. Києва (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача у незадоволенні звернень позивача від 02.12.2022 (вх. №116463 від 05.12.2022) та від 06.12.2022 (вх. №117642 від 07.12.2022) про продовження строків зберігання вказаних в них судових справ; - зобов`язати відповідача продовжити до 2026 року строки зберігання матеріалів судових справ №757/76271/17-к і №757/55786/18-к за скаргами ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при зверненні до суду він виходив з того, що оскільки судові справи порушені були за скаргами його матері ОСОБА_2 , то саме на нього перейшли всі права і обов`язки учасника справи, як правонаступника ОСОБА_2 , так як відповідно до ст. 1 ч.2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінально-процесуальне законодавство України складається з інших законів України. З узагальнених положень ст. 1216 і 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи яка померла до інших осіб та до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві. В ст. 1219 ЦК України наведені права і обов`язки особи, які не входять до складу спадщини і в даній статті не вказано про те, що до складу спадщини не входять права та обов`язки спадкодавця, як учасника кримінального провадження. З урахуванням положень ст. 1218 ЦК України, вважає, що права та обов`язки ОСОБА_2 , як заявниці в кримінальних провадженнях не є виключенням, а тому є безпідставними посилання суду лише на положення ст. 60 КПК України з зазначенням про те, що вказаною нормою не допускається правонаступництва щодо статусу заявника у кримінальному провадженні, так як положення ст. 1216 і ст. 1218 ЦК України є частиною кримінального процесуального законодавства України, і даними статтями чітко визначено правонаступництво, через що не потребує додаткового дублювання в інших правових актах, так як мають загальне правове застосування до всіх галузях права. На підставі зазначено, апелянт стверджує, що до нього перейшли права та обов`язки заявника у судових справах, порушених відповідачем за скаргами ОСОБА_2 у тому числі і права на подання заяви про продовження строків зберігання. А тому, на думку апелянта, є протиправними дії відповідача у незадоволенні його звернень про продовження строків зберігання матеріалів вказаних судових справ. Судом першої інстанції цим обставинам не надано оцінка. Також судом першої інстанції не зазначено чому суд не прийняв до уваги положення ст. 1216 та ст. 1218, ст. 1219 ЦК України на які він посилався в позовній заяві. На думку апелянта, не має значення той факт, що ОСОБА_2 та він не набули статусу потерпілих у кримінальних провадженнях. Даний факт не впливає на його права, як заявника, вимагати від відповідача продовжити строки зберігання матеріалів вказаних судових справ у разі виниклої необхідності. Відповідачем не наведена жодна норма правового акту, за якою право продовження строків зберігання матеріалів судових справ у кримінальних провадженнях має лише учасник провадження, який набув статус потерпілого. Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність підстав стверджувати, що матеріали судових справ стосуються суб`єктивних прав чи обов`язків або інтересів ОСОБА_1 так як, у відповіді чітко вказано, що його вимоги про продовження строків зберігання матеріалів вказаних судових справ стосуються його прав і інтересів, як заявника кримінальних проваджень, остаточного рішення ТУ ДБР у м. Києві за якими ще не прийнято. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 законним та обґрунтованим, а доводи та обставини, заявлені в апеляційній скарзі - такими, що не містять правових підстав. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 02.12.2022 на електронну адресу відповідача надійшло звернення позивача про продовження строку зберігання матеріалів судової справи №757/55786/18-к за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до ЄРДР, не менше як на три роки, тобто до 2026 року. 06.12.2022 на електронну адресу відповідача надійшло звернення позивача про продовження строку зберігання матеріалів судової справи №757/76271/17-к за скаргою ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВС прокуратури міста Києва Шаманіна В.М. про закриття кримінального провадження №42017100000000595, не менше як на три роки, тобто до 2026 року. 18.01.2023 листом відповідача, за підписом заступника голови суду Білоцерківця О.А., позивачу надано відповідь на його звернення та повідомлено, що останній не є учасником судових справ №757/76271/17-к та №757/55786/18-к, а тому не вбачалась обґрунтованою необхідність вирішення питання про збільшення (продовження) строків зберігання даних справ. Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не є учасником у спірних судових справах, а тому не вбачається обґрунтованою необхідність вирішення питання про збільшення (продовження) строків зберігання цих справ за його заявою. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 6 Переліку судових справ і документів, що утворюється в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 07.12.2017 №1087 (далі - Перелік №1087) документи тимчасового зберігання не можуть бути знищені раніше встановлених цим Переліком строків. Строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними і не можуть бути скорочені. У разі потреби за рішенням експертної комісії суду строки зберігання судових справ можуть бути збільшені. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2019 у судовій справі №757/55786/18-к відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Печорського районного суду м. Києва від 28.02.2020 у судовій справі №757/76271/17-к задоволено скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВО прокуратури міста Києва Шаманіна В.М. про закриття кримінального провадження №42017100000000595. Пунктом 19 частини 1 статті 3 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники. Відповідно до пунктів 25 та 26 частини 1 статті 3 КПК України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник; учасники судового провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, представник персоналу органу пробації, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження. Частиною 1 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. Згідно статті 60 параграфу 5 глави 3 розділу І КПК України іншим учасником кримінального провадження є заявник, тобто фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням. Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п`яти днів з моменту подання заяви. Враховуючи вище зазначені обставини та правові норми КПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у розгляді заяв про продовження строку зберігання судових справ №№757/76271/17-к і №757/55786/18-к за скаргами його померлої матері ОСОБА_2 , оскільки статус заявника в кримінальному провадженні не містить норми, яка б регламентувала правонаступництво в кримінальному провадженні. Посилання апелянта на те, що положеннями ст. 1216 і ст. 1218 ЦК України чітко визначено правонаступництво, а тому до нього перейшли права та обов`язки заявника у судових справах, порушених відповідачем за скаргами ОСОБА_2 , у тому числі і права на подання заяви про продовження строків зберігання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинним КПК України не допускається правонаступництва щодо статусу заявника у кримінальному провадженні. Посилання апелянта на те, що у ст. 1219 ЦК України не вказано про те, що до складу спадщини не входять права та обов`язки спадкодавця, як учасника кримінального провадження колегія суддів вважає помилковими, оскільки у відповідності до п.1 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права до яких відноситься і право бути заявником у кримінальному провадженні. З урахуванням вище зазначених підстав, помилковими є і твердження апелянта про перехід до нього права на подання заяви про продовження строків зберігання справ, порушених відповідачем за скаргами ОСОБА_2 . Щодо вимоги апелянта про винесення окремої ухвали відносно судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 колегія суддів зазначає. Згідно із ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч.3 ст. 249 КАС України). В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати. Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб. Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. Враховуючи вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що винесення окремої ухвали це право суду, а не обов`язок. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року по справі № 520/3393/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк