Постанова 4824 № 361/3532/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/3532/23 Головуючий у І інстанціїВасилишина В.О. Провадження №22-ц/824/11032/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 30 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А., за участі секретаря Доброванової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року до Броварського міськрайонного суду Київської області в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся його представник- адвокат Каленський В.І. із позовом про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову представник зазначав, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № 124 від 30.06.1991 року, виданого на підставі рішення райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25.06.1991 року №157. З відповіді КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що за позивачем зареєстровано вищевказаний житловий будинок 30 червня 1991 року у реєстрову книгу №1за реєстровим №125 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок №124 від 30.06.1991 року. Відповідно до витягу з погосподарської книги за 1991-1995 роки домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу. Однак, позивачем примірник свідоцтва про право власності було втрачено, про що було розміщено оголошення в газеті «Голос України». Відповідне повідомлення було опубліковано на 15 сторінці випуску №23(7773) від 08 лютого 2022 року, а на ксерокопії свідоцтва про право власності, яку позивач отримав у КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» не було підпису керівника органу приватизації та печатки даного органу. В подальшому позивачем вживалися дії, щодо отримання дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок в порядку, визначеному законом, однак йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року у позові ОСОБА_2 до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_2 до Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно- задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на: житловий будинок «А-1», прибудову «а1», прибудову «а3» (розмір загальної площі 64,5 кв.м.; розмір житлової площі 29,6 кв.м.); ганок; сарай «Б»; сарай «в»; сарай «Г»; погріб «г''»; вбиральня «Д»; погріб «Ж»; вбиральня «З»; колодязь «К»; колонка «К1»; ворота з хв. «№ 3»; ворота з хв. «№ 4» за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2024 року з апеляційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року звернулась ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивачу, а також стягнути на її користь судовий збір за подачу апеляційної скарги . В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на підставі, однак не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача. Обґрунтовуючи доводи скарги, ОСОБА_1 зазначила, що її батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 купив у ОСОБА_5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 15.06.1981 року, посвідченого уповноваженою особою Мокрецької сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області, реєстровий №21. Іншою частиною спірного будинку володів ОСОБА_2 Будинок було поділено на 2 ізольовані квартири, а саме квартира №1 загальною площею 32 кв.м., жилою площею 26,0 кв.м., де проживала ОСОБА_1 та її батько, і квартира №2 загальною площею 32,3 кв.м., жилою площею 28,5 кв.м., якою володів ОСОБА_2 , що підтверджується технічним паспортом Бориспільського міжміського БТІ від 20.11.1989 року, де власниками будинку зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Апелянт вказує, що після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона не зареєструвала право власності на частину спірного будинку у порядку спадкування, з підстав того, що у її свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 22.09.1967 року в графі батько міститься запис «Михаил», у зв`язку з цим просила суд встановити факт родинних відносин. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказує і на те, що рішення суду першої інстанції порушило її майнові права, оскільки за заявою позивача на підставі даного рішення 16 січня 2024 року було знято з місця реєстрації її та членів її сім`ї. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що згідно рішення райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25.06.1991 року за №157 ОСОБА_2 є власником всього житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , що оформлено свідоцтвом про право особистої власності № 124 від 30.06.1991 року. Дане рішення райвиконкому, що стало підставою для видачі свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на не рухоме майно, не скасоване та є чинним і апелянткою не оскаржувалось з моменту його прийняття. Право власності ОСОБА_2 на весь житловий будинок належним чином зареєстрував у БТІ, на підставі прийнятого рішення райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25.06.1991 року за №157, що підтверджується відповідною довідкою від 09 вересня 2021 року №0721123, яка наявна в матеріалах справи. Жодних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , апелянтом не надано. З доводом про те, що апелянт мав би бути співвідповідчем позивач не погоджується з огляду на наступне. Так, відомості про реєстрацію її прав на 1/2 житлового будинку, або на землю у державному реєстрі речових прав відсутні. Правовстановлюючих документів на 1/2 житлового будинку з часу прийняття рішення райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25.06.1991 року за №157, як зазначалось вище, в неї немає. В той же час адреса реєстрація (прописка) апелянта у будинку позивача не створює право власності на нерухоме майно, а витяги з по господарської книги (в яких зазначено різні роки побудови будинку) не є правовстановлюючими документами та суперечать довідці з БТІ від 09 вересня 2021 року №0721123. Крім того, позивач звертає увагу суду, що у договорі купівлі продажу від 15 червня 1981 року не зазначено місцезнаходження та адреса об`єкта нерухомого майна. Також позивач зазначає, що у справі про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, суд не зобов`язаний залучати до участі осіб, які виключно зареєстровані за місцезнаходження об`єкта нерухомого майна, та не мають належним чином оформлених правовстановлюючих документів, і відомості, про право власності на нерухоме майно, у реєстр речових прав не внесені. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Немеровець Т.А. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Представник відповідача Калитянської селищної ради - Гопкало О.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу визнала, не заперечувала проти її задоволення. Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог процесуального законодавства. Представник ОСОБА_2 - адвокат Каленський В.І. 16.06.2024 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі позивача та його представника. Керуючись частиною 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без участі позивача та його представника, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та враховуючи, що їх не явка не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з пунктом 8 частини 3статті 29 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Так, відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на відсутність (втрату) правовстановлюючого документу, який підтверджує таке право. Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 1991 року на підставі рішення районного виконавчого комітету Броварської районної ради народних депутатів від 25 червня 1991 року № 157 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 . З витягу погосподарської книги села Мокрець Броварського району Київської області за 1991-1995 роки вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_3 за адресою домогосподарства: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_6 (голова господарства). Загальна площа будинку - 54,5 кв.м, у тому числі житлова площа 29,6 кв.м. У газеті «Голос України» було розміщено оголошення про втрату свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок №124 від 30 червня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане на ім`я ОСОБА_2 . Згідно із листа-відповіді Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 29 липня 2021 року №0721124 30 червня 1991 року за ОСОБА_2 зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у реєстрову книгу №1 за реєстровим №125 на підставі свідоцтва № 124 про право особистої власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виданого згідно з рішенням райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25 червня 1991 року за №157. Згідно із листа-відповіді Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 09 вересня 2021 року №0721123 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 має таку технічну характеристику: 64,5 кв.м - загальна площа, 29,6 кв.м - житлова площа. З листа-відповіді архівного відділу Броварської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2021 року №232 вбачається, що надати архівний витяг з рішення Броварської районної ради від 25 червня 1991 року №157 про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 немає можливості, тому що в переглянутих документах Броварської районної ради за 1990-1995 роки вищевказане рішення виявлено не було. Крім того, документи Броварської районної ради за період з 1965 року по 2006 рік було частково викрадено 09 січня 2008 року з приміщення архіву (акт нестачі справ №1 від 14 січня 2008 року). У листі-відповіді Броварської районної ради Київської області від 08 квітня 2022 року №12 повідомлено, що всі рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів та Броварської районної ради попередніх скликань та документи передані на зберігання до архівного сектору Броварської районної державної адміністрації. Поряд з цим, Броварською районною радою не регламентується порядок отримання дублікатів чи копій документів, які передано до архіву. 16 лютого 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Туранської Г.Б. про державну реєстрацію право власності. За результатами розгляду заяви 03 березня 2023 року державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупкою О.Г. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Причиною відповідної відмови є подання документів, що не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: заявником надано ксерокопію свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок №124 від 30 червня 1991 року. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у частині до Калитянської селищної ради, оскільки позивач на законних підставах володіє житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, на думку суду, не позбавляє останнього можливості визнання за ним права власності на нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України. В свою чергу, в доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказувала на необґрунтованість та безпідставність висновків суду першої інстанції про доведення позивачем факту набуття ним у власність житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Із документів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що 15 червня 1981 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купив частку будинку, що знаходиться в селі Мокрець, житлова площа будинку 15 кв.м., яка належала ОСОБА_5 на підставі запису в погосподарській книзі № 2Мокрецької сільської ради народних депутатів, номер запису № 170. (а.с. 191) З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 20.11.1989 року вбачається, що будинок складається з двох окремих квартир з окремими входами. Власниками зазначені: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . (а.с. 192-193) ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що являється рідною донькою ОСОБА_4 , однак в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 22.09.1967 року, в графі «батько» записано: « ОСОБА_9 » (а.с. 188), оскільки її батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1955 року. Шлюб вони уклали 20 жовтня 1973 року, після реєстрації шлюбу її матір взяла прізвище - ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_6 її матір померла у віці 48 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11.12.1975 року (а.с. 190) ОСОБА_1 , проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_4 в спірному будинку з 1983 року і по день смерті батька (27.08.1988 року), що підтверджується довідкою Мокрецької сільської ради № 147 (а.с. 195) Відповідно до Довідки № 9 від 18.01.2024 року, виданої виконавчим комітетом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті а/з № 15 від 27.05.1988 року проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживали за даною адресою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - донька, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - онука. (а.с. 198) Також, із довідки-характеристики Мокрецької сільської ради № 146 від 17.10.1991 року вбачається, що за померлим ОСОБА_4 на праві особистої власності згідно запису погосподарської книги № 2 особових рахунок №183 числиться житловий будинок забудови 1950 року /половина житлового будинку. Інша половина будинку належить гр. ОСОБА_6 / загальна площа будинку 54,5 кв.м., жила площа 25,6 кв.м. Будинок розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,12 га фонду Мокрецької сільської ради. Житловий будинок дерев`яний, вкритий руберойдом, в господарстві є сарай, погріб, туалет, огорожа. (а.с. 197) ОСОБА_1 до апеляційної скарги також додано витяги з погосподарської книги домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , за періоди 1981-1982рр., 1983-1985рр., 1986-1990 рр., в яких головою господарства значиться ОСОБА_4 , та за періоди 1991 - 1995 рр., 1996-2000 рр., 2000-2014 рр., в яких головою господарства значиться ОСОБА_1 та якими підтверджується факт проживання ОСОБА_13 за вказаною адресою, разом із донькою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та донькою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Надаючи оцінку встановленим обставинам по справі, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з урахуванням наступного. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2019 року в справі № 509/4012/14 (провадження № 61-47064св18), зазначено, що особа, яка не брала участі в справі, може оскаржити судове рішення лише в тому випадку, коли суд вирішив питання про її права та обов`язки. Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цих осіб, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом були незалучені особи, або міститься судження про права та обов`язки цих осіб у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Подібний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19). Близькі за змістом висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 604/835/15-ц (провадження № 14-649цс18). Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 548/1887/21(провадження № 61-4306св23)). Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2024 року в cправі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року в cправі № 913/567/19). З доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що співвласником будинку АДРЕСА_1 з 15.06.1981 року був ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є заявник ОСОБА_1 , яка на момент смерті постійно проживала разом із батьком та вступила в управління спадковим майном. Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу УРСР в редакції, станом на дату смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Та обставина, що ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про право на спадщину, не спростовує доводів заявника щодо наявності у неї прав на спадкове майно, які виникли з моменту відкриття спадщини. З досліджених судом апеляційної інстанції документів вбачається, що на момент прийняття Броварською районною радою Київської області рішення від 25.06.1991 року за № 157 та видачу на його підставі ОСОБА_2 Свідоцтва про право власності № 124 від 30.06.1991 року на спірний житловий будинок, а також на момент реєстрації КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 права власності на цей будинок, власником частини будинку з господарськими будівлями був ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 15.06.1981 року № 21, а після його смерті ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину у вигляді частини цього будинку, оскільки на день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом із ним. З огляду на вказане, вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, не перевірив належним чином обставин щодо підстав набуття ОСОБА_2 прав власника на спірний житловий будинок, не дослідив оригінали або належним чином засвідчені копії рішення Броварської районної ради Київської області від 25.06.1991 року № 157, Свідоцтва про право власності № 124 від 30.06.1991 року на ім'я ОСОБА_2 . Поряд із цим, визнаючи за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_1 , фактично позбавивши її права власності на частину спірного будинку з господарськими будівлями, яку остання успадкувала після смерті свого батька. Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення. Відповідно до вимог пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні 51 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 листопада 2024 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Слюсар Т.А