Постанова 4824 № 361/8992/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 361/8992/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10142/2021Головуючий у суді першої інстанції - Сердинський В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та внесення нового запису про державну реєстрацію права власності, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0897, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0897, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 21356261 від 12.07.2017 приватного нотаріуса Броварського МНО Київської області Іваненко О.В. про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 ; внести новий запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0897, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (право власності підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку серії БК № 704307, виданого відділом Держкомзему у м. Бровари Київської області 14.12.2009 на підставі рішення Броварської міської ради від 28.05.2009 № 1133-63-05, на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0897), з метою підготовки документів для оцінки, щоб у майбутньому можливо було її продати, вона зайшла на відповідний електронний сайт і виявила, що її майно вибуло з її власності проти її волі. Перевіряючи наявність оригіналів та копій всіх правоустановчих документів, позивач виявила зникнення оригіналу Державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку, залишились тільки копії. Зрозумівши, що проти неї та її майна скоєно правопорушення, позивач звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою. За період з 17.10.2016 по 12.07.2017 за підробними документами було неодноразово здійснено перепродаж земельної ділянки, останнім набувачем 12.07.2017 став відповідач ОСОБА_2 . Зазначала, що земельна ділянка вибула з її володіння не з її волі, шляхом протиправних дій осіб, з якими вона ніколи не була знайома, ніяких угод ні з ними, ні з відповідачем не укладала (т. 1 а.с. 3-7). Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та внесення нового запису про державну реєстрацію права власності відмовлено (т. 1 а.с. 224-229). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки наданим доказам, а саме листам ГУ Держгеокадастру у Київській області № ПІ - 1483/0-1568/0/63-20 від 08.09.2020 та № 0-10-0.20-330/123-20 від 15.09.2020, в яких зазначено, що в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі наявний запис про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:063:0897 серії ЯК № 704307 площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 на ім`я громадянки ОСОБА_1 за № 010996300542 та додатково вказано дату реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме 31.12.2009. Також, не звернув уваги на різниці дат реєстрації державного акту серії ЯК № 704307, оскільки в листі № ПІ-1456/0-1730/0/63-20 від 23.09.2020 зазначено, що відсутній такий акт від 14.12.2009, а в листі № 0-10-0.20-330/123-20 від 15.09.2020 зазначено, що такий акт зареєстровано 31.12.2009. Не взяв до уваги заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2019 у справі № 755/12409/17, про визнання довіреності недійсною, тому підстави у цих двох справах є однаковими і приймати рішення у даній справі без врахування рішення у справі № 755/12409/17 не можливо, оскільки вони пов`язані між собою, а ланцюг переходу права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до інших осіб відслідковується у копіях правовстановлюючих документів. Крім того, є дивним висновок суду першої інстанції про те, що в рішенні Броварської ради не зазначене місто, а тільки вулиця та номер ділянки, адже земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:063:0897 знаходиться саме в АДРЕСА_1 . В копії рішення міститься відповідні дані, а саме м. Бровари, номер та дата рішення - 31133-63-05 від 28.05.2009, підпис уповноваженої особи та печатка Броварської міської ради, а також посилання на законодавство, на підставі якого було прийнято рішення, що відповідає порядку безоплатної приватизації земельних ділянок України та є доказом передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель комунальної власності відповідних територіальних громад відповідно до ст.ст. 118, 122 ЗК України (т. 2 а.с. 1-8). 05.07.2021 ОСОБА_2 подано відзив, в якому зазначає, що в апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодних підстав неповного з`ясування судом першої інстанції, що мають значення для справи та в чому висновки суду не відповідають обставинам справи, які саме норми матеріального та процесуального права порушено (т. 2 а.с. 29-33зв.,37-44). В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. ОСОБА_2 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах даної цивільної справи відсутні належні докази, що підтверджують право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210600000:00:063:0897, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на законних підставах. Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2017, посвідченого ПН Броварського МНО Київської області Іваненком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1809, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником зазначеної вище земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 (а.с.28-30). Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2017, вказана земельна ділянка належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН Броварського МНО Київської області Авраменко Н.А. 23.06.2017, реєстровий № 3134. Звертаючись до суду із даною позовною заявою, ОСОБА_1 зазначала, що земельна ділянка вибула з її володіння не з її волі, шляхом протиправних дій осіб, обґрунтовуючи свої доводи, зокрема, наявністю кримінального провадження № 12017000000001319 в ЄРДР від 29.08.2017, в якому позивач та відповідач мають статус потерпілих. Також, в матеріалах справи наявна технічна документація на виготовлення державного акту Серія БК № 704 304 виданого відділом Держкомзему у м. Броваря від 11.12.2009 на підставі рішення Броварської ради № 1133-63-05 від 28.05.2009, при цьому ОСОБА_1 вказується на наявність іншого Державного акту від 31.12.2009, який було видано на її ім`я, однак копія акту яка була додана до позовної заяви та міститься у матеріалах справи зроблена таким чином, що не можливо розпізнати номер і серію даного Державного акту, а оригінала Державного акту взагалі не існує та він не виготовлявся (а. с.11-12). Відповідно до частин 1, 3, 4, статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За змістом статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 (провадження № 6-2407цс15)). Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). Отже, з урахуванням викладених вище норм, однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким. У матеріалах цивільної справи № 361/8992/19 міститься заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва № 755/12409/17 від 20.03.2019 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ПН КМНО Гнідюк О.Б., ГУЮ у м. Києві про визнання довіреності недійсною (а.с. 13-17). Як вбачається з матеріалів справи та доводів позовної заяви, ОСОБА_1 вказувала, що перевіряючи наявність оригіналів та копій всіх правовстановлюючих документів, виявила зникнення оригіналу Державного акту на право власності на спірну вказану земельну ділянку серії БК №704304, виданого відділом Держкомзему у м. Бровари 14.12.2009 на підставі рішення Броварської міської ради № 1133-63-05 від 28.05.2009. При цьому, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Київській області № ПІ-733/0-728/0/63-20 від 16.06.2020, за інформацією Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах, за даними НКС ДЗК відомості про земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210600000:00:063:0897 внесено 15.09.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок і обліковується за ОСОБА_5 . Інформація про реєстрацію речового права на дану земельну ділянку за ОСОБА_5 12.07.2017 надійшла в порядку обміну інформацією з органів реєстрації речового права Міністерства юстиції України. У наявних в архіві Управління Книгах реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі виявлено запис за № 0109996300542 про реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №704307 від 31.12.2009 р. на ім`я ОСОБА_1 . В архіві Управління другий архівний примірник державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №704307 від 31.12.2009 на ім`я ОСОБА_1 та документація із землеустрою на підставі якої виготовлявся зазначений державний акт, не виявлено. Також, в Управлінні відсутня інформація щодо виготовлення та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку серії БК №704307 та ЯК № 3212884 (а.с.157-158). Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області № ПІ-1456/0-1730/0/бЗ-20 від 23.09.2020, за інформацією Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах ГУ Держгеокадастру у Київській області в архіві Міськрайонного управління відсутня Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею та договорів оренди землі 2009 рік. Тому підтвердити або спростувати інформацію щодо запису про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії БК № 704307 на ім`я ОСОБА_1 , не можливо. Також повідомлено, що другий примірник зазначеного державного акту в архіві Міськрайонного управління не виявлено. В місцевому фонді документації із землеустрою технічна документація із землеустрою по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 704307 від 14.12.2009, відсутня (a.c.l56). Отже, на підставі вищезазначеного, у суду апеляційної інстанції не має можливості зробити однозначний висновок про набуття ОСОБА_1 права власності на спірний будинок. Пред`явивши позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння з одночасною вимогою про визнання права власності на спірне майно, не відповідає обраному позивачем способу захисту порушеного права, оскільки право витребувати майно з чужого незаконного володіння належить лише власнику майна, у визначеному законом випадку. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої. Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику. Очевидно, що якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо контрагент власника за недійсним правочином здійснив потім відчуження отриманої від власника речі третій особі, то у відносинах з таким новим набувачем колишній власник може використовувати тільки речово-правові способи захисту, бо вони не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним. У окремих випадках колишні власники, отримавши відмову в задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення їм майна, що перебуває у нових власників, які придбали його в результаті правочинів, оспорюють самі ці правочини, посилаючись на недійсність першого правочину з ланцюжка таких правочинів. Проте, у даній справі позивачем не ставиться питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.06.2017, на підставі якого вибуло з її володіння спірне нерухоме майно, тому в апеляційного суду відсутні підстави, крім іншого, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і ухваленню нового про відмову у задоволенні позову, з підстав, викладених у цій постанові. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Понесені заявниками судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України). Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове такого змісту. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та внесення нового запису про державну реєстрацію права власності відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська