Ухвала КЦС ВС № 361/3532/23

УХВАЛА 16 квітня 2025 року м. Київ справа № 361/3532/23 провадження № 61-15694св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Броварська міська рада Броварського району Київської області, Калитянська селищна рада Броварського району Київської області, особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника особи, яка не брала участі в справі, ОСОБА_3 - адвоката Шумєєвої Олени Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А., Короткий зміст вимог скарги

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Позов мотивував тим, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що, в свою чергу, підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 30 червня 1991 року, виданим на підставі рішення райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25 червня 1991 року №157.

3. Позивачем примірник свідоцтва про право власності було втрачено, про що останнім було розміщено оголошення в газеті «Голос України». Оголошення було опубліковано на 15 сторінці випуску №23 (7773) від 08 лютого 2022 року, а на ксерокопії свідоцтва про право власності, яку позивач отримав у Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» не було підпису керівника органу приватизації та печатки даного органу.

4. В подальшому позивачем вживалися дії, щодо отримання дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок в порядку, визначеному законом, однак йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

5. У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 до Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на: житловий будинок «А-1», прибудову «а1», прибудову «а3» (розмір загальної площі 64,50 кв. м.; розмір житлової площі 29,60 кв. м.); ганок; сарай «Б»; сарай «в»; сарай «Г»; погріб «г»; вбиральня «Д»; погріб «Ж»; вбиральня «З»; колодязь «К»; колонка «К1»; ворота з хв. «№ 3»; ворота з хв. «№ 4» за адресою: АДРЕСА_1 .

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Броварської міської ради Броварського району Київської області, міськрайонний суд мотивував своє рішення тим, що останньою жодним чином не порушуються законні інтереси позивача, а також не оспорюється право власності на його нерухоме майно, оскільки спірне майно територіально розташоване у межах Калитянської селищної ради Броварського району Київської області.

8. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, міськрайонний суд вказав, що позивач на законних підставах володіє житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а відсутність у позивача правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, на переконання суду, не позбавляє останнього можливості визнання за ним права власності на нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України.

9. У зв`язку із зазначеним, міськрайонний суд вважав обґрунтованими вимоги позивача до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 , як особа, яка не бара участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

11. Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.

12. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у розгляді справи, апеляційний суд виходив із того, що співвласником будинку АДРЕСА_1 з 15 червня 1981 року був ОСОБА_5 , спадкоємцем якого, в свою чергу, є ОСОБА_2 , і яка на момент смерті постійно проживала разом із батьком ( ОСОБА_5 ), відповідно, вступила в управління спадковим майном.

14. При цьому апеляційний суд вказав, що на момент прийняття Броварською районною радою Київської області рішення від 25 червня 1991 року за № 157 та видачі на його підставі позивачу свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30 червня 1991 року на спірний житловий будинок, а також на момент реєстрації Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 права власності на цей будинок, власником 1/2 частини будинку з господарськими будівлями був ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 1981 року № 21, а після його смерті ОСОБА_2 (апелянт) фактично прийняла спадщину у вигляді 1/2 частини цього будинку, оскільки на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала разом із ним.

15. З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору міськрайонний суд зазначених обставин не врахував, не перевірив належним чином обставин щодо підстав набуття ОСОБА_1 прав власника на спірний житловий будинок, не дослідив оригінали або належним чином засвідчені копії рішення Броварської районної ради Київської області від 25 червня 1991 року № 157, Свідоцтва про право власності НОМЕР_6 від 30 червня 1991 року на ім`я ОСОБА_1 .

16. Водночас апеляційний суд виснував, що, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_2 , фактично позбавивши її права власності на 1/2 частину спірного будинку з господарськими будівлями, яку остання успадкувала після смерті свого батька. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 , як особи, яка не брала участі в справі, - адвоката Шумєєвої О. О., на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у вказаній справі.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 , як особи, яка не брала участі в справі, - адвокат Шумєєва О. О., просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

20. Підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення норм процесуального права, а саме ухвалення апеляційним судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом у змісті оскаржуваної постанови було вирішено питання про права ОСОБА_3 як нового власника спірного майна, оскільки 14 березня 2024 року між нею та позивачем (ОСОБА_1 ) було укладено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Міськрайонним судом встановлено, що 30 червня 1991 року на підставі рішення районного виконавчого комітету Броварської районної ради народних депутатів від 25 червня 1991 року № 157 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок із належними до останнього будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_2 . З витягу погосподарської книги села Мокрець Броварського району Київської області за 1991-1995 роки судом встановлено, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою домогосподарства: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_6 (голова господарства). Загальна площа будинку - 54,50 кв. м., у тому числі житлова площа - 29,60 кв. м.

24. У газеті «Голос України» було розміщено оголошення про втрату свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_3 від 30 червня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 .

25. Із листа-відповіді Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 29 липня 2021 року №0721124 судом встановлено, що 30 червня 1991 року за ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у реєстрову книгу №1 за реєстровим №125 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виданого згідно з рішенням райвиконкому Броварської районної ради народних депутатів від 25 червня 1991 року за №157.

26. Із листа-відповіді Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 09 вересня 2021 року №0721123 встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 має таку технічну характеристику: 64,50 кв. м. - загальна площа, 29,60 кв. м. - житлова площа.

27. Із листа-відповіді архівного відділу Броварської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2021 року №232 встановлено, що надати архівний витяг з рішення Броварської районної ради від 25 червня 1991 року №157 про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 немає можливості, оскільки в переглянутих документах Броварської районної ради за 1990-1995 роки вищевказане рішення виявлено не було. Крім того, документи Броварської районної ради за період з 1965 року по 2006 рік було частково викрадено 09 січня 2008 року із приміщення архіву, що підтверджується актом нестачі справ №1 від 14 січня 2008 року.

28. Листом Броварської районної ради Київської області від 08 квітня 2022 року №12 повідомлено, що всі рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів та Броварської районної ради попередніх скликань та документи передані на зберігання до архівного сектору Броварської районної державної адміністрації. Поряд з цим, Броварською районною радою не регламентується порядок отримання дублікатів чи копій документів, які передано до архіву. 29. 16 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Туранської Г. Б. з метою проведення державної реєстрації права власності.

30. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , 03 березня 2023 року державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупкою О. Г. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Причиною відмови зазначена подача заявником ( ОСОБА_1 ) документів, що не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме надання ксерокопії свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_3 від 30 червня 1991 року.

31. У зв`язку із наведеним, міськрайонний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до Калитянської селищної ради, оскільки позивач на законних підставах володіє житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а відсутність у позивача правовстановлюючого документу на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, на переконання суду, не позбавляє останнього можливості визнання за ним права власності на нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України.

32. Апеляційним судом, в свою чергу, встановлено, що 15 червня 1981 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив 1/2 частку будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 15,00 кв. м., яка належала ОСОБА_7 на підставі запису в погосподарській книзі № 2 Мокрецької сільської ради народних депутатів, номер запису № 170 (а.с. 191).

33. З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 20 листопада 1989 року апеляційним судом встановлено, що будинок складається із двох окремих квартир з окремими входами. Власниками, в свою чергу, зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 192-193).

34. ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ), звертаючись до суду з апеляційною скаргою, зазначала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є рідною донькою ОСОБА_5 , водночас, в свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 22 вересня 1967 року, в графі «батько» записано: « ОСОБА_9 » (а.с. 188), оскільки її батько та її мати проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1955 року, уклали шлюб лише 20 жовтня 1973 року, після реєстрації якого її матір ( ОСОБА_10 ) взяла прізвище - ОСОБА_10 .

35. ІНФОРМАЦІЯ_2 її матір померла у віці 48 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11 грудня 1975 року (а.с. 190).

36. ОСОБА_2 , проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_5 в спірному будинку з 1983 року і по день смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується довідкою Мокрецької сільської ради № 147 (а.с. 195).

37. Відповідно до Довідки № 9 від 18 січня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_5 на день смерті проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживали: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - донька, ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - онука (а.с. 198).

38. Також, Київським апеляційним судом зі змісту довідки-характеристики Мокрецької сільської ради № 146 від 17 жовтня 1991 року встановлено, що за померлим ОСОБА_5 на праві особистої власності, згідно запису погосподарської книги № 2, особовий рахунок № НОМЕР_5 значиться житловий будинок забудови 1950 року /половина житлового будинку. Інша половина будинку належить ОСОБА_6 / загальна площа будинку 54,50 кв. м., жила площа 25,60 кв. м. Будинок розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,12 га фонду Мокрецької сільської ради. Житловий будинок дерев`яний, вкритий руберойдом, в господарстві є: сарай, погріб, туалет, огорожа (а.с. 197).

39. Також апеляційним судом зі змісту доказів, доданих ОСОБА_2 до апеляційної скарги, встановлено, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , за періоди 1981 - 1982рр., 1983 - 1985рр., 1986 - 1990 рр., зазначено ОСОБА_5 , та у періоди 1991 - 1995 рр., 1996 - 2000 рр., 2000 - 2014 рр., головою господарства зазначено ОСОБА_2 (апелянта). У зв`язку із зазначеним апеляційним судом встановлено факт проживання ОСОБА_13 за вказаною адресою, разом із доньками: ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .

40. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що на момент прийняття Броварською районною радою Київської області рішення від 25 червня 1991 року за № 157 та видачу на його підставі ОСОБА_1 . Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30 червня 1991 року на спірний житловий будинок, а також на момент реєстрації Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 права власності на останній, власником 1/2 частини будинку із господарськими будівлями був ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу від 15 червня 1981 року № 21, а після його смерті ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину у вигляді 1/2 частини зазначеного будинку, оскільки на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала разом із ним. Позиція Верховного Суду

41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

44. Відповідно до статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який в викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

45. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

46. Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

47. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

49. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

50. Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно, щодо якого виник спір, після ухвалення рішення судом першої інстанції, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).

51. У змісті касаційної скарги ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, посилається на те, що оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року вирішено питання про її права та інтереси, оскільки вона є власником спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14 березня 2024 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 (позивач) подарував, а вона ( ОСОБА_3 ), прийняла в дар житловий будинок з відповідними спорудами під АДРЕСА_1 (спірне будинковолодіння).

52. Колегія суддів відхиляє такі посилання касаційної скарги на підтвердження вирішення судом у змісті оскаржуваної постанови питання про права заявника, оскільки спір у цій справі виник між ОСОБА_4 (дарувальником) та Броварською міською радою Броварського району Київської області, а також Калитянською селищною радою Броварського району Київської області. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи судове рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, дійшов обґрунтованого висновку про вирішення міськрайонним судом питання про права ОСОБА_2 (заявника апеляційної скарги), фактично позбавивши останню права власності на 1/2 частину спірного будинку з господарськими будівлями, яку остання успадкувала після смерті свого батька, а тому у межах повноважень, визначених статтею 367 ЦПК України, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

53. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не вирішував питання про права та інтереси заявника касаційної скарги.

54. При цьому Верховний Суд враховує, що питання щодо визнання недійсним укладеного 14 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору дарування не було предметом розгляду в цій справі, а спір у справі виник у зв`язку із неможливістю ОСОБА_1 зареєструвати право власності на спірне будинковолодіння внаслідок, зокрема, втрати документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України), а тому оскаржувана постанова апеляційного суду у справі не стосується прав заявника касаційної скарги.

55. Також колегія суддів враховує, що позивач у справі ( ОСОБА_1 ), як і його представник були належним чином повідомлені про перегляд справи в апеляційному порядку, а тому дії, спрямовані на відчуження спірного майна під час апеляційного перегляду справи, із подальшим неповідомленням суду апеляційної інстанції про перехід права власності, а також про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, може свідчити про зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами (пункт 5 частини другої статті 44 ЦПК України).

56. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

57. З урахуванням зазначеного, після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 , як особи, яка не брала участі в справі, - адвоката Шумєєвої О. О., поданої з підстав вирішення апеляційним судом питання про права та інтереси ОСОБА_3 , встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права та інтереси останньої не вирішувалося, а касаційне провадження, в свою чергу, підлягає закриттю з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

58. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити касаційне провадження у справі. Керуючись статтями 389, 396 ЦПК України Верховний Суд, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника особи, яка не брала участі в справі, ОСОБА_3 - адвоката Шумєєвої Олени Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року в справі № 361/3532/23 за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Калитянської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян