Постанова 4807 № 337/3333/23

Дата документу 14.08.2024 Справа № 337/3333/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 337/3333/23 Головуючий у І інстанції: Мальований В.О. Провадження № 22-ц/807/729/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2023 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. 01.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений типовий індивідуальний договір № 74204331 про надання послуги з теплової енергії та гарячої води що є публічним договором приєднання, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин, спливу 30 - денного строку з моменту опублікування Концерном «Міські теплові мережі» відповідно до вимог законодавства України. Цей договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «Міські теплові мережі». За період з листопада 2021 року по травень 2023 року позивач відпустив теплову енергію до нежитлового приміщення першого поверху літ. А - 9, А2 - 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 72 загальною площею 72, 7 кв. м, на суму 21 611, 66 грн. Відповідачем не було здійснено жодної оплати за надані послуги. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути визначені суми заборгованості та судовий збір. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 74204331 від 01.11.2021 р. за період з листопада 2021 р. по травень 2023 р. в розмірі 21 611, 66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» понесені судові витрати за сплати судового збору в розмірі 2684 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що вона не є споживачем послуг Концерну, оскільки в належному їй приміщенні відсутнє опалення. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, оскільки відповідач є власником приміщення, до якого позивач надає послуги з централізованого опалення, а отже, вона є споживачем таких послуг, проте не сплачувала їх вартість у зазначений у позові період. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи, що позивачем надавались послуги з надання теплової енергії у нежитлове приміщення першого поверху літ. А-9, А2-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 72, загальна площа 72, 7 кв. м. Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 237, на праві приватної власності відповідачу належить нежитлове приміщення першого поверху літ. А-9, А2-2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 72 загальною площею 72, 7 кв. м. 01.11.2021 між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 , був укладений типовий індивідуальний договір № 74204331 про надання послуги з теплової енергії та гарячої води що є публічним договором приєднання, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин, спливу 30-денного строку з моменту опублікування Концерном «Міські теплові мережі» відповідно до вимог законодавства України. Цей договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «Міські теплові мережі». Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача. Відповідно до розрахунків за спожиту теплову енергію заборгованість відповідача за період з листопада 2021 року по травень 2023 року складає 21 611, 66 грн. Позивач надіслав на адресу відповідача акти приймання - передачі теплової енергії за період з листопада 2021 року по травень 2023 року щодо погашення заборгованості за теплову енергію, що підтверджується реєстром поштових відправлень. Так, відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі» не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами, нарахованими позивачем до оплати у відповідні періоди. За період з листопада 2021 року по травень 2023 року відповідач жодної оплати за надані послуги не здійснив, що підтверджується розрахунками за спожиту теплову енергію. Згідно з Актом натурного огляду нежитлового приміщення першого поверху літ.А-9, А2-2, що розташоване з адресою: АДРЕСА_1 , приміщення №72 від 27.03.2023 р., нежитлове приміщення не оснащене системою центрального опалення (а.с.63). В силу вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом за власні кошти. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей тощо. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Опалення є однією із витрат пов`язаною зі зберіганням майна, а отже оплата за надані послуги для сталого функціонування приміщення є обов`язком власника. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Пунктом 8 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №

630. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2954цс15). Згідно з п. 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Зокрема, вказаним Порядком установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зверталася в установленому законом порядку із заявою про відключення належного їй приміщення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. Разом з тим, на виконання Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 була затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315), застосування якої почалось з моменту переходу на нові договірні відносини. Методика № 315 змінила підхід у визначенні та розподілі спожитої у будинку/будівлі послуги вирівнюючи права та обов`язки споживачів різних категорій та згідно її вимог нарахування плати за спожиту теплову енергію усім споживачам будинку (як житловим так і не житловим приміщенням не обладнаним приладами обліку теплової енергії) здійснюється за однаковими умовами розподілу, а саме пропорційно опалюваній площі. Встановлено, що з листопада 2021 року нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії по нежитловому приміщенню за адресою: АДРЕСА_1 по договору № 74204331 Концерном "Міські теплові мережі" проводяться пропорційно площі приміщення у відповідності до Правил № 830 та вимог Методики №

315. Суд першої інстанції встановив, що позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитих послуг. Але ОСОБА_1 не виконала своїх обов`язків за договором зі сплати за надані послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим, має заборгованість у розмірі 21 611,66 грн. З Акту натурного огляду нежитлового приміщення (а.с.61) вбачається, що в технічному паспорті, який виготовлений станом на 01.11.2012 р., в приміщенні № 72 відображена система центрального опалення. Проте об`єкт дослідження не відповідає даним технічного паспорта як з точки зору лінійно об`ємних характеристик, так і з наявності інженерних мереж. За фактом натурного огляду нежитлового приміщення № 72 будь-яких відгалужень від центральних опалювальних стояків, будь-яких приладів обліку теплової енергії та радіаторів центрального опалення не виявлено. Точок розподілу, в яких можлива передача послуги з центрального опалення від виконавця до споживача, не існує. На підставі вказаного актом встановлено, що нежитлове приміщення № 72 не оснащене системою центрального опалення. Колегія суддів звертає увагу на факт наявності стояків опалення у нежитловому приміщенні відповідача, отже, його система опалення загальна з системою опалення житлового будинку. Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Відповідно до Правил № 630 постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами. Нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , знаходиться у житловому будинку, а отже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону. Таким чином, факт отримання відповідачем послуги підтверджується у тому числі рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023 року та розташуванням приміщення у житловому будинку, адже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону. Також встановлено, що наказом ДП "УкрНДНЦ" від 13.12.2017 року №414 методом підтвердження за позначенням прийнято національний стандарт ДСТУ ЕN 12831-3:2017 "Енергоефективність будівель. Метод розрахунку проектного теплового навантаження. Частина

1. Теплове навантаження, Модуль М3-3" з набранням чинності з 15 грудня 2017 року. Цей стандарт введено вперше і застосування його вносить низку суттєвих змін у спосіб обчислення тепловтрат приміщень, зокрема при визначенні теплового навантаження будівлі обов`язковим є врахування потенційних втрат тепла до суміжного простору. У межах цього стандарту суміжним простором може бути: інше опалювальне приміщення в межах одного будівельного об`єкта; інша будівельна особа в межах тієї ж будівлі (наприклад, сусідня квартира); неопалювальний простір (неопалювальне горище/підвал, неопалювальний зимовий сад тощо); сусідня будівля. Не рідкими є випадки, коли в будинку в окремих групах приміщень демонтовані радіатори внутрішньо будинкової системи опалення або впродовж тривалого часу відключена запірна арматура на системі опалення приміщення з встановленими індивідуальними приладами розподільного обліку теплової енергії, тоді температура внутрішнього повітря в цих приміщеннях понижується, порівняно з проектною, та на практиці виникають становища, коли температура по обидві сторони внутрішнього огородження суттєво відрізняється і спостерігаються значні втрати тепла через такі огородження. Теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). Тому можливість визначення конкретної точки і повного обсягу надходження теплової енергії на опалення в конкретному приміщені відсутня. Отже, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення. Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. За таких обставин, оскільки Концерн "МТМ" надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у приміщення, належне ОСОБА_1 , вона зобов`язана сплачувати вартість таких послуг. Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих доказів на спростування позовних вимог у цій справі ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що ОСОБА_1 не сплачувала вартості наданих їй комунальних послуг, чим не виконала умови договору про надання послуг з централізованого опалення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Концерну. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду в їх оцінці. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року - залишити без змін. Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року в цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 14 серпня 2024 року. Головуючий: Судді: