Постанова 4807 № 335/135/22

Дата документу 25.12.2023 Справа № 335/135/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 335/135/22 Головуючий у І інстанції: Макаров В.О. Провадження № 22-ц/807/852/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2023 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2022 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. В обґрунтування позову зазначено, що за період з лютого 2019 року до квітня 2021 року Концерн відпустив нежитловому приміщенню АДРЕСА_1 , теплову енергію на загальну суму 37812,55 грн, що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками. Проте ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання зі сплати наданих йому Концерном послуг. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, сума 3% річних від простроченої суми складають 158,96 грн., сума інфляційних втрат складає 287,44 грн. За вказаний період заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу позивача не надходило. На адресу боржника неодноразово направлялись претензії стосовно наявної заборгованості за надані позивачем послуги з вимогою погасити суму боргу. Посилаючись на означені обставини, Концерн «МТМ» просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму основного боргу за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 37812,55 грн, суму 3% річних в розмірі 158,96 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 287,44 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з лютого 2019 року до квітня 2021 року в розмірі 37812,55 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 158,96 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 287,44 грн та 2270 грн судового збору. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2023 року, та ухвалити нове про рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що він не є споживачем послуг Концерну, оскільки належне йому приміщення перебуває в стадії реконструкції, в ньому відсутнє опалення. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, оскільки відповідач є власником приміщення, до якого позивач надає послуги з централізованого опалення, а отже, він є споживачем таких послуг, проте не сплачував їх вартість у зазначений у позові період. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що згідно зі статутом Концерну «МТМ», основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну. Концерн «МТМ» є власником виробленої теплової енергії. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 239820074 від 05.01.2021, ОСОБА_1 є одноособовим власником нежитлового приміщення літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. Між Концерном «МТМ» та власником нежитлового приміщення ОСОБА_1 укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 7224021 від 01.11.2021 на нежитлове приміщення площею 134,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 . За період з лютого 2019 року до квітня 2021 року Концерн «МТМ» відпустив нежитловому приміщенню 72, по АДРЕСА_3 , теплову енергію на загальну суму 37812,55 грн, що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками. Згідно з Актом Теплової інспекції від 07.10.2009, у підвальному приміщенні по АДРЕСА_4 , ГВС відсутнє, система опалення та стояки за ізольовані (а.с. 11) Згідно з повідомленням про початок виконання робіт, з 23.04.2019 до теперішнього часу у нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 , ведеться реконструкція під магазин непродовольчих товарів (12). В силу вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або закономза власні кошти. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей тощо. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Опалення є однією із витрат пов`язаною зі зберіганням майна, а отже оплата за надані послуги для сталого функціонування приміщення є обов`язком власника. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Пунктом 8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №

630. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2954цс15). Згідно з п. 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Зокрема вказаним Порядком установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався в установленому порядку із заявою про відключення належного йому приміщення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про призначення комісії з обстеження зворотного трубопроводу системи опалення та наявності ГВП у належному йому підвальному приміщенні (а.с. 38), на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, оскільки він подав її 04 листопада 2022 року, що не стосується періоду стягнення з нього заборгованості (2019-2021рр) Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що на виконання Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 була затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315), застосування якої почалось з моменту переходу на нові договірні відносини. Методика № 315 змінила підхід у визначенні та розподілі спожитої у будинку/будівлі послуги вирівнюючи права та обов`язки споживачів різних категорій та згідно її вимог нарахування плати за спожиту теплову енергію усім споживачам будинку (як житловим так і не житловим приміщенням не обладнаним приладами обліку теплової енергії) здійснюється за однаковими умовами розподілу, а саме пропорційно опалюваній площі. Встановлено, що з листопада 2021 року нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії по нежитловому приміщенню за адресою: АДРЕСА_3 по договору № 72224021 Концерном «Міські теплові мережі» проводяться пропорційно площі приміщення у відповідності до Правил № 830 та вимог Методики №

315. Суд першої інстанції встановив, що позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитих послуг. Але ОСОБА_1 не виконав своїх обов`язків за договором зі сплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку з чим, має заборгованість у розмірі 37812,55 грн. З Акту Теплопостачальної інспекції від 07 жовтня 2009 року (а.с. 11) вбачається, що комісія у складі інспекторів СТА Бодні Н.І. та ОСОБА_2 провели технічний огляд системи теплоспоживання у приміщенні споживача та встановили, що нежитлове приміщення знаходиться у підвалі житлового будинку АДРЕСА_5 . Отже, система опалення загальна з системою опалення житлового будинку. Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Відповідно до Правил № 630 постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами. Нежитлове приміщення приміщення № 72, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться у житловому будинку, а отже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону. Таким чином, факт отримання відповідачем послуги підтверджується у тому числі рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2019-2020, 2020-2021 року та розташуванням приміщення у житловому будинку, адже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону. Також встановлено, що наказом ДП «УкрНДНЦ» від 13.12.2017 року №414 методом підтвердження за позначенням прийнято національний стандарт ДСТУ ЕN 12831-3:2017 «Енергоефективність будівель. Метод розрахунку проектного теплового навантаження. Частина

1. Теплове навантаження, Модуль М3-3» з набранням чинності з 15 грудня 2017 року. Цей стандарт введено вперше і застосування його вносить низку суттєвих змін у спосіб обчислення тепловтрат приміщень, зокрема при визначенні теплового навантаження будівлі обов`язковим є врахування потенційних втрат тепла до суміжного простору. У межах цього стандарту суміжним простором може бути: інше опалювальне приміщення в межах одного будівельного об`єкта; інша будівельна особа в межах тієї ж будівлі (наприклад, сусідня квартира); неопалювальний простір (неопалювальне горище/підвал, неопалювальний зимовий сад тощо); сусідня будівля. Не рідкими є випадки, коли в будинку в окремих групах приміщень демонтовані радіатори внутрішньо будинкової системи опалення або впродовж тривалого часу відключена запірна арматура на системі опалення приміщення з встановленими індивідуальними приладами розподільного обліку теплової енергії, тоді температура внутрішнього повітря в цих приміщеннях понижується, порівняно з проектною, та на практиці виникають становища, коли температура по обидві сторони внутрішнього огородження суттєво відрізняється і спостерігаються значні втрати тепла через такі огородження. Теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). Тому можливість визначення конкретної точки і повного обсягу надходження теплової енергії на опалення в конкретному приміщені відсутня. Отже, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення. Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. За таких обставин, оскільки Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у приміщення, належне ОСОБА_1 , він зобов`язаний сплачувати вартість таких послуг. Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих доказів на спростування позовних вимог у цій справі ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що ОСОБА_1 не сплачував вартості наданих йому комунальних послуг, чим не виконав умови договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Концерну в частині стягнення з боржника трьох відсотків річних та суми інфляційних витрат. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду в їх оцінці. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2023 року - залишити без змін. Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2023 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 25 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: