Постанова 4807 № 335/3955/22

Дата документу 10.04.2023 Справа № 335/3955/22 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 335/3955/23Головуючий у 1-й інстанції Ісаков Д.О. Пр. № 22-ц/807/742/23Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року Концерн «МТМ» звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 3-4), в якому просив стягнути з відповідачів на свою користь суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.11.2015 року по 31.10.2021 року в сумі 30839,06 грн., а також судовий збір 2481,00 грн. В обґрунтування вищезазначеного позову позивач зазначав, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Концерн «МТМ» по відношенню до відповідачів є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньодомові розподільчі системи. Концерн «МТМ» у період з 01.11.2015 року по 31.10.2021 року надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 30839,06 грн. Система опалення помешкання відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони. Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачам в межах опалювального сезону, а послуга з постачання гарячої води (підігріву питної води) постійно. Таким чином, оскільки відповідачі не здійснювали у належному обсязі оплату за використані послуги, утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 30839,06 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Соболєву І.П. (а.с. 11). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 14) дану цивільну справу передано на розгляд Ленінському районному суду м. Запоріжжя. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Ісакова Д.О. (а.с. 19). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 20) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. У жовтні 2022 року від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви (а.с. 28-29), в якій останні просили застосувати наслідки спливу позовної давності за нарахуваннями в період з 01.11.2015 року по 01.07.2019 року щодо частини заборгованості в розмірі 20534,54 грн. та відмовити в задоволенні позову в частині заборгованості в розмірі 20534,54, заявленій з пропуском позовної давності. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2022 року (а.с. 31-32) позов Концерну «МТМ» у цій справі задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 10304,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 414,45 грн. з кожного. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення позовних вимог позивача, погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині незадоволених позовних вимог), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач Концерн «МТМ» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 37-42) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів на його користь судовий збір. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 43). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою позивача Концерну «МТМ» у цій справі відкрито 15 лютого 2023 року (а.с. 47), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 48). Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача Концерну «МТМ» у цій справі. Інший відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі не скористався. Однак, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача Концерну «МТМ» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови… За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині його задоволення, спливу позовної давності в частині відмови позовних вимог позивача, про застосування якої у цій справі просив відповідач. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13). Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ОСОБА_1 (а.с.7). Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», у м. Запоріжжі з 01.04.2011 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ». Статутом Концерну «МТМ» зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну. Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. За змістом ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. В силу вимог ч. 1ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У ст. 1 Закону № 1875-IVзазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Аналогічні норми містить ст. 1 Закону № 2189-VIII. Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів»(далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV, ст. 5 Закону № 2189-VIII, позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. В силу вимог ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. А згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг. Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Суд першої інстанції правильно встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування (а.с.8). Свої зобов`язання щодо надання комунальних послуг з централізованого опалення виконує в повному обсязі. Відповідачі у свою чергу порушили свої зобов`язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги у зв`язку з чим виникла заборгованість. Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявлено відповідачами (заяви а.с. 28-29), суд першої інстанції правильно виходив із такого. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України). Ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252, 255 ЦК України. Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач звернувся до суду із позовом 07.07.2022 року (конверт а.с. 10), тому, з урахуванням 3-річного (загального) строку позовної давності, період за який може бути стягнута заборгованість по сплаті централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, починається з 01.07.2019 року по 31.10.2021 року (в межах позовних вимог позивача) та становить 10304,46 грн. (а.с. 8-9). Доводи апеляційної скарги позивача Концерну «МТМ» дублюють доводи його позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, викладену в його позові, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою. В силу вимог ст. 267 ч.ч.3, 4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачі у цій справі у суді першої інстанції заявили про позовну давність (а.с. 28-29). При цьому, суд першої інстанції правильно не вбачав у цій справі обставин, передбачених ст. 264 ЦПК України, для переривання позовної давності, та зокрема в частині відмови. Так, як вбачається із розрахунку позивача щодо заборгованості відповідачів (а.с. 8-9), з боку відповідачів на користь позивача немає жодної проплати ні поточної, ні простроченої заборгованості за період з 01.11.2015 року по 31.10.2021 року взагалі. Докази того, що позивач раніше звертався до відповідачів або одного з них із позовом про стягнення будь-якої заборгованості за вказаний період у цій справі також відсутні. За змістом вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Концерн «МТМ» на свій розсуд з 2015 року по 2022 рік не звертався до суду із позовом до відповідачів про стягнення будь-якої заборгованості, хоча він не міг не бачити відсутності будь-яких проплат з боку відповідачів за надані ним послуги на свою користь. В силу вимог ст. 5 ч. 1 УЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права…юридичних осіб… у спосіб, визначений законом або договором. 3 річна (загальна) позовна давність для стягнення заборгованості в частині відмови для позивача збігла ще до введення в Україні карантину для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID 19). Оскільки, в Україні карантин для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID 19) було запроваджено з 12 березня 2020 року та продовжено у подальшому до 30 квітня 2023 року (інформація у загальному доступі в Інтернет ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Проте, не може продовжуватися автоматично строк позовної давності через цей карантин в силу вищезазначеного п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який закінчився ще до введення цього карантину. При цьому, апеляційним судом встановлено, що позивач Концерн «МТМ», звертаючись до суду першої інстанції із вищезазначеним позовом поштою лише у липні 2022 року (конверт а.с. 10зворот) чи окремо заявою (клопотанням) не просив суд першої інстанції поновити йому строк позовної давності для стягнення будь-якої вищезазначеної заборгованості за період поза межами 3-річного (загального) строку позовної давності, починаючи з 01.11.2015 року, з будь-яких причин взагалі. Оскільки, саме у суді першої інстанції Концерн «МТМ» мав доводити існування таких карантинних обмежень, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з позовом в межах строку позовної давності. Таким чином, питання поновлення позивачеві строку для стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної заборгованості, в стягненні якої судом було відмовлено (розрахунок: 30839,06 грн. 10304,46 грн. = 20534,60 грн.), не було предметом розгляду у суді першої інстанції у цій справі взагалі, а тому останнє не може бути предметом апеляційного перегляду у цій справі в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України. За змістом ст. ст. 43 - 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача Концерну «МТМ», передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач Концерн «МТМ» не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі в частині його відмови. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача Концерну «МТМ». Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача Концерну «МТМ» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розміром цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови позивачеві у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 10.04.2023 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.