Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/5300/22

Дата документу 25.05.2023 Справа № 335/5300/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 335/5300/22 Провадження №22-ц/807/1010/23 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2023 року, в складі судді Апаллонової Ю.В., у справі за позовом Концерну «Міські тепловаі мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. В обґрунтування позову зазначено, що в період з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивач надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач належним чином не виконував обов`язок за договором по оплаті отриманих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість, і позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 10 152,82 грн. та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2023 року у задоволенніпозовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Концерн «Міські теплові мережі» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність рішення дійсним обставинам справи, відсутність його нормативного обгрунтування, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги Концерн «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ») зазначав, що в оскаржуваному рішенні підставою для відмови зазначено факт не проживання відповідача за адресою надання послуг та фактичне неотримання ним послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Підтвердженням того, що ОСОБА_1 не проживав за адресою надання послуг, у рішенні вказана укладена з лікарем декларація №0001-5ХТЕ-КН00 від 26 листопада 2018 року, однак позивач вважає, що вона не підтверджує фактичного проживання пацієнта за місцем надання первинної медичної допомоги. Крім того, довідки КП «Наше місто» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» №203022, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок від 05 листопада 2021 року не спростовують фактичне надання позивачем та отримання послуг відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог належними доказами про те, що відповідач фактично отримував послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою та у зазначений період. Факт реєстрації відповідача за вказаною адресою та наявність відкритого на його ім`я особового рахунку не доводить факт проживання останнього за адресою реєстрації та фактичного користування житлово-комунальними послугами, а тому є неналежним відповідачем по справі за пред`явленими позовними вимогами. Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №25 від 29.01.2009 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2019 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «Міські теплові мережі» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ». Позивачем надавались послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Особовий рахунок за вказаною адресою № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 6,7). Відповідно до довідки Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відповідач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований у період з 05.07.2011 по 17.11.2021 (а.с. 11). Згідно з розрахунком Концерну «МТМ» за період з травня 2018 року по жовтень 2021 року включно за адресою: АДРЕСА_1 , надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 10152,82 грн., сплачено - 0,00 грн., заборгованість - 10152,82 грн. (а.с.7-8). Відповідно до довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води заборгованість відповідача за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року становить 10152,82 грн. (а.с.6). Так, статтею 67 ЖК Української РСР встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VІІІ) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону №2189-VІІІ). Відповідно до статті 6 Закону №2189-VІІІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (суб`єкти господарювання, що надають комунальні послуги споживачу відповідно до умов договору). За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. В силу ст. 9 Закону №2189-VІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України від 2 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Обов`язок споживача оплачувати послуги передбачений також пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 року. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на письмові документи, які, на його думку, спростовують факт отримання ним послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року на суму 10152,82 грн Так, до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 в якості підтвердження того, що він не був споживачем послуг Концерну «МТМ» у зазначений в позовній заяві період, долучив довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду, відповідно до якої з серпня 2013 року по лютий 2022 року ОСОБА_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «Пологівський олійноекстракційний завод», яке знаходиться в м. Пологи Пологівського району Запорізької області (а.с. 24-25); довідки №452 від 23.06.2020 та № 280 від 08.07.2021 квартального комітету №23 м. Пологи Запорізької області (а.с. 26); декларацію №0001-5ХТЕ-КН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, згідно з якою адреса місця фактичного проживання ОСОБА_1 зазначена « АДРЕСА_2 » (а.с. 29); довідку №0203022, видану ПАТ «Запоріжжяобленерго» 04.10.2022, відповідно до якої за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований споживач ОСОБА_1 , на показники приладу обліку, зафіксовані представником ПАТ «Запоріжжяобленерго», на 01.01.2019 року заборгованість відсутня (а.с. 30). Суд першої інстанції прийняв їх як достустимі докази на підтвердження факу не проживання та неотримання житлово-комунальних послуг відповідачем. Проте, суд апеляційний не може погодитись з цим з огляду на приписи ст. 78, 79 ЦПК України якими передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Твердження відповідача щодо постійного проживання у м. Пологи Запорізької області з 2013 року та не користуванняя наданими позивачем послугами колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки матеріали справи не містять даних на час вирішення спору щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на відмову від користування послугами Концерну. Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано. До того ж, відповідач залишався зареєстрованим в гуртожитку за вказаною адресою до листопада 2021 року, питання про зняття з місця реєстрації ним не порушувалось, тобто фактично зберігав за собою право на проживання у ньому. Так, згідно до відомостей Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.07.2011 по 17.11.2021 (а.с. 11). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2021 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2021 ( а.с.27) Законом №2189-VІІІ, п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документу, що підтверджує його відсутність (довідка з тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Доказів про те, що ОСОБА_1 звертався до позивача із заявами про відсутність його за місцем реєстрації у спірний період, матеріали справи не містять. Крім того, зазначене підтверджується і протоколом судового засідання від 21.02.2023 та технічним записом, відповідно до яких відповідач не інформував будь-які мережі про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає (а.с. 90). Дослідивши надані відповідачем письмові докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що жоден з наданих відповідачем доказів достовірно не підтверджує факт неотримання ОСОБА_1 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , з 05.07.2011 по 17.11.2021. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача про те, що він фактично не користувався комунальними послугами, наданими Концерном «МТМ», є недоведеними, а тому відхиляються судовою колегією. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим Концерном «МТМ», заборгованість в розмірі 10152,82 грн. складається із заборгованості за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с.7). Відповідач не спростував належними доказами неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги. Згідно зі статтею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи викладене, рішення суду на підставі ст. 376 ЦПК Українипідлягає скасуванню з прийняттям в нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 10152,82 грн. За приписами ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України Концерн «МТМ» має право на компенсацію ОСОБА_1 суми судового збору, сплаченої за подання позовної заяви, в розмірі 2481,00 грн. та апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн., а всього 6202,50 гривень. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313, поточний рахунок НОМЕР_4 , отримувач Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 10152 (десяти тисяч ста п`ятдесяти двох) гривень 82 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р НОМЕР_5 , МФО 320478, банк: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», отримувач: Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 6202 (шести тисяч двісті двох) гривень 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 25 травня 2023 року Головуючий О.М. Кримська Судді: Г.С. Подліянова І.В. Кочеткова