LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807336/76/22

від 25.04.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту…

Дата документу 25.04.2023 Справа № 336/76/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/76/22 Головуючий у 1 інстанції: Боєв Є.С. Провадження № 22-ц/807/770/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «25» квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Шевченківського району до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: В грудні 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Шевченківського району звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною адресою з 07 червня 2011 року. Внаслідок того, що відповідачі не виконують свої обов`язки по сплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, утворилась заборгованість за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2021 року у розмірі 17372,48 грн. На підставі зазначеного просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 17372,48 грн. та судовий збір в розмірі 2270 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 17 372,48 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 2270 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що спірна заборгованість складається лише з заборгованості за гаряче водопостачання, вона з вересня 2015 року не зареєстрована і не проживає за вказаною адресою та не користується послугами, матеріали справи не містять доказів на підтвердження чи спростування права позивача на зайняття господарською діяльністю, докази на підтвердження встановлення тарифів, детального розрахунку заборгованості, позивачем не надано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 . Вказана квартира з 07 червня 2011 року знаходиться у власності ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290038545 від 14 грудня 2021 року (а.с. 7). Витягами з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи підтверджено, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у вказаній квартирі, відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_1 відсутні (а.с. 12, 13). Відповідно до відомостей КП ЦУІТ Клієнт у вищезазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 з 23 червня 2011 року, ОСОБА_5 з 30 червня 2011 року, ОСОБА_6 з 08 серпня 2014 року по 12 вересня 2017 року, всього зареєстровано осіб: 2 (а.с.6). Згідно з розрахунком Концерну «Міські теплові мережі» та довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 52316,19 грн., оплачено 34943,71 грн., заборгованість 17372,48 грн. (а.с.4, 5). Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями (надалі Правила), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Концерн «Міські теплові мережі» надавав за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та водопостачання, такі послуги були прийняті, від їх отримання споживачі не відмовлялись. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що не зареєстрована та не проживає за адресою надання послуг. До відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 долучила копію свого паспорта, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 13 червня 2011 року, знята з реєстрації за вказаною адресою 18 вересня 2015 року, 22 вересня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , знята з реєстрації за вказаною адресою 19 травня 2021 року, з 19 травня 2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.38,39). Відповідно до відомостей КП ЦУІТ Клієнт у вищезазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 з 23 червня 2011 року, ОСОБА_5 з 30 червня 2011 року, ОСОБА_6 з 08 серпня 2014 року по 12 вересня 2017 року, всього зареєстровано осіб: 2 (а.с.6). Згідно з розрахунком заборгованості, наданим Концерном «Міські теплові мережі», заборгованість в розмірі 17 372,48 грн. складається лише із заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання (а.с.5). Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 протягом періоду, зазначеного в позовній заяві за адресою надання послуг не зареєстрована, позивачем не спростовано наданих відповідачкою доказів на підтвердження того, що вона, починаючи з вересня 2015 року була зареєстрована за іншою адресою, отже не користувалась послугами гарячого водопостачання. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника). Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Отже, після виконання солідарного зобов`язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов`язання між боржником, який виконав зобов`язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України. Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у цій квартирі. При цьому, позивач має право вимагати виконати обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг разом від всіх осіб, які зареєстровані в квартирі, або від однієї особи. Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_1 надано докази на підтвердження того, що в спірний період вона не була споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , проте є власником цієї квартири, позивач має право вимагати від неї виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незгоди з розрахунком заборгованості, колегія суддів виходить з наступного. З розрахунку заборгованості Концерну «Міські теплові мережі» вбачається, що заборгованість за гаряче водопостачання утворилась за період з лютого 2019 року по вересень 2020 року. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач надав пояснення щодо порядку нарахування заборгованості за гаряче водопостачання. Так, через порушення строків проведення повірки лічильника гарячої води у квартирі АДРЕСА_4 , з лютого 2019 року по вересень 20202 року нарахування плати за послуги здійснювалось за нормами (нормативами) споживання 0,140 куб.м на 1 особу на добу, нарахування здійснювались за нормами (нормативами) споживання на трьох осіб. Починаючи з жовтня 2020 року нарахування плати за послуги за гаряче водопостачання здійснювалось за показами лічильника гарячої води, які залишалися до листопада 2021 року незмінними (а.с.52). Проте, за матеріалами справи встановлено, що за адресою надання послуг у період виникнення заборгованості (починаючи з лютого 2019 року) зареєстровані дві особи: ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_7 (особа, яка не залучалась до участі у справі), а отже безпідставним є здійснення позивачем нарахувань на іншу кількість осіб. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 як особи, яка користувалась послугами гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , як власника квартири, заборгованості за комунальні послуги в розмірі 11 581,65 грн., виходячи з нарахування плати за послуги за нормами (нормативами) споживання 0,140 куб.м на 1 особу на добу на двох осіб. Згідно з частиною першою статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження чи спростування права позивача на зайняття господарською діяльністю, докази на підтвердження встановлення тарифів, оскільки ОСОБА_1 клопотання про витребування вказаних доказів ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не заявляла, доказів того, що комунальні послуги надавались іншим підприємством не надала. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, не свідчить про відсутність права позивача на стягнення заборгованості. Посилання ОСОБА_1 на акти ОСББ «Моторобудівників 32» №50 від 17 жовтня 2020 року та №83 від 08 жовтня 2022 року як на доказ не проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за вказаною адресою у період з лютого 2019 року по січень 2020 року (а.с. 41, 45) не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не надала докази щодо направлення та отримання Концерном «Міські теплові мережі» вказаних актів. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.п.2,4 ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям в нової постанови про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 11 581,65 грн. В іншій частині позов підлягає залишенню без задоволення. За приписами ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України Концерн «Міські теплові мережі» має право на компенсацію ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1513,33 грн. по 756,66 грн. з кожного відповідача ОСОБА_1 має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1135 грн., отже з Концерну «Міські теплові мережі» підлягає до стягнення компенсація судового збору в розмірі 378,34 грн. (1135 грн. 756,66 грн.). Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Шевченківського району до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в солідарному порядку заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 11 581 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 65 копійок. В іншій частині позов залишити без задоволення. Стягнути ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) гривень 66 копійок. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 378 (триста сімдесят вісім) гривень 34 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 25 квітня 2023 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: Г.С. Подліянова І.В. Кочеткова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»