Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/5034/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2026 року м. Черкаси Справа № 711/5034/25 Провадження № 22-ц/821/233/26 Категорія: 308020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Скляренко В.М. в приміщенніПридніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У червні 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесках, а також інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до буд. АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». Оскільки у вказаному будинку встановлений лічильник загального обліку теплопостачання, споживачі оплачують послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири. Позивач вказує, що в квартирі АДРЕСА_2 встановлений лічильник гарячої води, тому плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки, платіжної квитанції) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Позивач вказує, що починаючи з січня 2013 року, відповідачі своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також не здійснювали сплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019 року, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, яка станом на 01.04.2025 року складає 26504,17 грн. Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачам нараховані 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційна складова боргу за період до січня 2022 року включно, тобто в період до введення воєнного стану в Україні, в розмірі 17077,57 грн. Враховуючи вищенаведене, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» просило суд стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та внески у розмірі 26504,17 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 14333,60 грн. та 3% річних у розмірі 2743,97 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року позовні вимоги - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість з оплати послуг постачання теплової енергії в сумі 15 865,90 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість з оплати послуг постачання теплової енергії в сумі 10 031,06 грн., а також нараховані на суму боргу інфляційні нарахування в розмірі 2 145,20 грн. та три відсотки річних в розмірі 846,11 грн., тобто усього стягнуто суму коштів в розмірі 13 022,37 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» в якості відшкодування судових витрат суму коштів в розмірі 367,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», в якості відшкодування судових витрат суму коштів в розмірі по 819,89 грн. з кожного. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що аналіз руху коштів по особовому рахунку в частині оплати вартості послуг з постачання теплової енергії для опалення свідчить, що споживачами здійснювались платежі з оплати відповідних послуг, а отже строки позовної давності по таким вимогам неодноразово переривались. Таким чином, в межах строків позовної давності перебувають вимоги про стягнення боргу за постачання теплової енергії для опалення в розмірі 24 168,16 грн., боргу за гаряче водопостачання в розмірі 1 689,46 грн. та боргу по внескам в розмірі 39,34 грн., що разом складає 25 896,96 грн. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 несе зобов`язання по утриманню квартири лише з моменту досягнення ним повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд прийшов до висновку, що розподіл відповідного зобов`язання між відповідачами відбувається з врахуванням періоду надання послуг. Отже, сума боргу за гаряче водопостачання в розмірі 1 689,46 грн. та частина боргу за опалення в розмірі 14 176,44 грн. (сума нарахувань за період з вересня 2021 року по березень 2025 року) підлягає стягненню солідарно з усіх трьох відповідачів, а сума по внескам (39,34грн.) та інша частина боргу за опалення в розмірі 9 991,72 грн. (борг, що утворився по нарахуванням до серпня 2021 року включно, з урахуванням сплаченої в жовтні 2021р. суми заборгованості в розмірі 2 000 грн., яка зараховується на погашення існуючої заборгованості) підлягають стягненню солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 28 листопада 2025 року, відповідачі, вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просили скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» відмовити повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивач, зловживаючи своїми правами не надає документи щодо договірних відносин між сторонами. Крім того, позивач неправомірно робить посилання на ст. 625 ЦК України, оскільки застосування цієї статті протирічить змісту ч. 1 ст. 19 Закону № 2189, де встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Обов`язок по укладенню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Звертають увагу на те, що позивач ухилявся від укладення з відповідачем ОСОБА_2 у письмовій формі договору про надання житлово-комунальних послуг. На сайті ПрАТ «Черкаське хімволокно» в загальному доступі розміщені «Типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води», але вказані типові договори не були надані ні відповідачам, ні суду. Крім того, вказані договори не містять положення щодо застосування до боржників інфляційних нарахувань та 3% річних та мають вичерпний перелік відповідальності боржників. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 27 січня 2026 року, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Фактичні обставини справи Встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 є трикімнатною житловою квартирою загальною площею 61,4 кв.м. і на підставі свідоцтва про право власності від 29.08.2011 належить на праві спільної часткової власності у рівних частках всім трьом відповідачам, що підтверджується технічним паспортом та відповідним свідоцтвом про право власності на квартиру (а.с. 135-137, 138-139). Всі відповідачі дотепер мають зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання у квартирі АДРЕСА_4 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.06.2004 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12.05.1995 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.05.2008 року (а.с. 11-12, 30-32). ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», на підставі рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 року та №1480 від 31.10.2007 року є надавачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до житла за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14, 16). Між сторонами не укладався договір про надання комунальних послуг. Згідно наданого позивачем листа-розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.04.2025 року обліковується заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії в розмірі 26504,17 грн., яка складається з наступних сум заборгованостей: централізоване опалення 24168,16 грн.; гаряче водопостачання 2296,67 грн.; внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії 39,34 грн. (а.с. 6-7). Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відносини з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відповідними положеннями ЦК України. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані їм послуги. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що хоча між сторонами відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг, відповідачі зобов`язані оплатити позивачу усі фактично спожиті ними комунальні послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання у повному обсязі, проте, всупереч вимогам законодавства не здійснюють їх оплату, що спричинило накопичення боргу. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. За змістом ст.ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, відповідно до вказівок закону, договору. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідачі в рівних частках є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , а відтак мають рівний обов`язок щодо оплати витрат, пов`язаних з утриманням такої квартири, зокрема в частині оплати послуг централізованого опалення, незалежно від фактичного проживання в ній. Суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_3 несе зобов`язання по утриманню квартири лише з моменту досягнення повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 . За таких обставин, беручи до уваги, що предмет спору охоплює період надання позивачем послуг з 01.01.2013 року до 01.04.2025 року, то відповідальність з оплати таких послуг розподіляється між відповідачами наступним чином: вартість послуг за період з січня 2013 року по серпень 2021 року солідарне зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; з вересня 2021 року по березень 2025 року - солідарне зобов`язання всіх трьох відповідачів. Згідно наданого позивачем листа-розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.04.2025 року обліковується заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії в розмірі 26504,17 грн., яка складається з наступних сум заборгованостей: централізоване опалення 24168,16 грн.; гаряче водопостачання 2296,67 грн.; внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії 39,34 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачами було зроблено заяву про застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Частиною першою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. Вказане викладене у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено, що облік вартості нарахування та оплати послуг опалення та гарячого водопостачання здійснюється позивачем щодо житла відповідачів по о/р № НОМЕР_1 і відповідні нарахування та їх оплата здійснюються окремо (окремо по опаленню, окремо по гарячому водопостачанню). Як вбачається з листа-розрахунку (нарахування/оплата) по о/р № НОМЕР_1 в частині гарячого водопостачання, то починаючи з 01.01.2013 року споживачами не здійснювалась оплата відповідних послуг, що свідчить про оспорюваний характер такого зобов`язання та відсутність підстав для переривання строків позовної давності. За змістом частини другої та третьої ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, а від дня припинення таких обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність), 258 (спеціальна позовна давність) ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК також передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259 ЦК, продовжуються на строк його дії. Відповідно до постанов КМУ №211 від 11.03.2020 року та №651 від 27.06.2023 року на всій території України в період часу з 11.03.2020 року до 30.06.2023 року було встановлено карантин для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року і по теперішній час діє режим воєнного стану. Суд першої інстанції, враховувавши положення ст.ст. 257, 260, 263, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що трирічний строк позовної давності, що передує моменту звернення до суду, слід обчислювати з 11.03.2020 року (початок зупинення дії строків позовної давності у зв`язку з карантином). Відповідно до п. 37 Правил № 1182 оплата за спожиту послугу гарячого водопостачання здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), а відтак зобов`язання зі сплати вартості послуг за лютий 2017 року закінчується 31.03.2017 року. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості, яка утворилась за період до січня 2017 року включно, перебуває поза межами строків позовної давності. Відповідно до розрахунку заборгованості по о/р № НОМЕР_1 по гарячій воді (колонка 5) станом на 01.02.2017 року за споживачами обліковувалась заборгованість в розмірі 607,21 грн., а отже з урахуванням правил строків позовної давності позовні вимоги про стягнення цієї частини заборгованості не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Щодо аналізу руху коштів по особовому рахунку № НОМЕР_1 в частині оплати вартості послуг з постачання теплової енергії для опалення (колонка 4), то споживачами здійснювалися платежі з оплати відповідних послуг, а отже строки позовної давності по таким вимогам неодноразово переривались. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що в межах строків позовної давності перебувають вимоги про стягнення боргу за постачання теплової енергії для опалення в розмірі 24168,16 грн., боргу за гаряче водопостачання в розмірі 1689,46 грн. та боргу по внескам в розмірі 39,34 грн., що разом складає 25 896,96 грн. Беручи до уваги розподіл відповідного зобов`язання між відповідачами з врахуванням періоду надання послуг, суд першої інстанції вірно вважав, що сума боргу за гаряче водопостачання в розмірі 1 689,46 грн. та частина боргу за опалення в розмірі 14 176,44 грн. (сума нарахувань за період з вересня 2021 року по березень 2025 року) підлягає стягненню солідарно з усіх трьох відповідачів, а сума по внескам (39,34 грн.) та інша частина боргу за опалення в розмірі 9 991,72 грн. (борг, що утворився по нарахуванням до серпня 2021 року включно, з урахуванням сплаченої в жовтні 2021 року суми заборгованості в розмірі 2 000 грн., яка зараховується на погашення існуючої заборгованості) підлягають стягненню солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення. Правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (ч. 1 ст. 509 ЦК). Колегією суддів перевірено розрахунки про розмір заявленого боргу та сум, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є повними та обґрунтованими. Враховуючи, що скаржники не надали своїх розрахунків або заперечень проти розміру боргу, заявленого позивачем, окрім як заяви про застосування строку позовної давності, апеляційний суд погоджується із наведеними розрахунками позивача, які обґрунтовано задоволені судом першої інстанції в межах строку позовної давності. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, про що зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні. Доводи скаржників щодо незастосовності положень ч. 2 ст. 625 ЦК до спірних правовідносин є помилковими, оскільки останні зобов`язані сплатити позивачеві інфляційні нарахування та три відсотки річних, нараховані на суму заборгованості. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко О.М. Новіков