Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/6741/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року м. Черкаси Справа № 711/6741/21 Провадження № 22-ц/821/318/23 Категорія: 308020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 представник ОСОБА_1 : адвокат Коханій Олексій Володимирович розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Скляренко В.М. в приміщенніПридніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення суду виготовлено 20 грудня 2022 року) у цивільній справі за позовом ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 20 жовтня 2021 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесках, а також інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в буд. АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». Оскільки у вказаному будинку встановлений лічильник загального обліку теплопостачання, споживачі оплачують послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири. Позивач вказує, що в квартирі АДРЕСА_2 встановлений лічильник гарячої води, тому плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки, платіжної квитанції) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Згідно листа-інформації Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради №14484-01-10 від 08.07.2020 року, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані відповідачі: ОСОБА_4 з 08.05.2007 року, ОСОБА_2 з 08.05.2007 року, ОСОБА_1 з 08.05.2007 року, ОСОБА_3 з 26.05.2020 року і по теперішній час. Позивач вказує, що починаючи з січня 2013 року, відповідачі своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також не здійснювали сплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019 року, внаслідок чого у них утворилась заборгованість за період з 01.01.2013 року по 01.09.2021 року в загальній сумі 154 490 грн. 56 коп. Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачам нараховані 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційна складова боргу. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2022 року позовні вимоги позивача в частині стягнення із відповідачів заборгованості за гаряче водопостачання в сумі 12 267 грн. 59 коп. залишені без розгляду. Враховуючи вищенаведене, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» остаточно просив суд постановити судове рішення, яким стягнути із відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення з 01.01.2018 року по 01.09.2021 р. в сумі 142 164 грн. 22 коп.,3% річних складають 6 744 грн. 10 коп., а інфляційні 13 716 грн. 80 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2022 року позовні вимоги - задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 20.10.2018 року по 01.06.2020 року в сумі 96 722 грн. 17 коп., інфляційну складову боргу за спожиту теплову енергію в сумі 10 829 грн. 85 коп. та три відсотки річних в розмірі 5 355 грн. 67 коп. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2020 року по 01.09.2021 року в сумі 38 238 грн. 41 коп., інфляційну складову боргу за спожиту теплову енергію в сумі 779 грн. 85 коп. та три відсотки річних в розмірі 389 грн. 66 коп. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки відповідачами оплата за надані їм послуги з централізованого опалення вносилася лише періодично та не в повному обсязі та платежі були в значно меншому розмірі ніж нарахування, тому вони не переривали строку позовної давності. Враховуючи те, що ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі з 26.05.2020 року, а також те, що позивач звернувся до суду з позовом 20.10.2021 року, а просить стягнути заборгованість починаючи з 01.01.2018 року, то за період з 01.01.2018 року по 01.06.2020 року, підлягають до застосування вимоги ст. 267 ЦК України, і відповідно заборгованість підлягає до стягнення лише за період з 20.10.2018 року по 01.06.2020 року. До заборгованості, яка виникла за період з 01.06.2020 року по 01.09.2021 року вимоги ст. 267 ЦК України не підлягають до застосування, оскільки вказана заборгованість нарахована в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, суд вказав, що заборгованість нарахована відповідачам за спожиті ними послуги та відповідно до діючих на той час тарифів. Самими ж відповідачами, зокрема відповідачем ОСОБА_1 , який не погоджувався із розрахунками позивача, не надано суду своїх конррозрахунків та не доведено належними доказами неможливості їх складання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 31 січня 2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Коханій О.В. вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, при недостатньо повному дослідженні дійсних обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» відмовити повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідач повинен сплачувати за ту теплову енергію, яку фактично не споживає, оскільки така складова розрахунку як площа квартир, що не обладнані засобами обліку постійно змінюється та залежить від кількості споживачів, які не передали показники лічильника, а тому на відповідача в певних розрахункових періодах покладається обов`язок зі сплати за теплову енергію за інших осіб. Вказує, що позивачем не доведено правильність здійснених розрахунків за надання послуг з теплопостачання, а тому відсутні підстави вважати їх вірними. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 09 березня 2023 року, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2022 року залишити без змін. Фактичні обставини справи З наявних матеріалів справи, а саме з довідки Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради №14484-01-10 від 08.07.2021 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.05.2007 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.05.2007 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.05.2007 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 26.05.2020 року і по теперішній час. (том 1, а.с.10-11). Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта № 276058181 від 22.09.2021 року єдиним власником квартири АДРЕСА_2 з 23.01.2007 року є відповідач ОСОБА_4 (том 1, а.с. 9). На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» надано суду лист-розрахунок по ОР № 31952046 , розрахунок інфляційних по о/р 31952046 (а.с. 6) та розрахунок 3% річних по о/р 31952046 (том 1, а.с. 228-230). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Коханія О.В. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відносини з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відповідними положеннями ЦК України. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє позивача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що хоча між сторонами відсутній договір про надання послуг з централізованого опалення, відповідачі фактично отримують послуги з централізованого опалення, проте всупереч вимогам законодавства не здійснюють їх оплату, що спричинило накопиченню боргу. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк відповідно до вказівок закону, договору. За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Надані позивачем докази підтверджують, що відповідачі користувалися послугами наданими позивачем, проте з 2018 року останні ними не оплачені належним чином, тобто боржники допустили прострочення виконання зобов`язання. З листа-розрахунку о/р 31952046 за адресою: АДРЕСА_3 вбачається, що за період з 01.01.2018 року по 01.09.2021 року відповідачі мають заборгованість перед ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надані їм послуги з централізованого опалення в загальній сумі 142 164 грн. 22 коп. (том 1, а.с. 228). Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу зводяться до того, що наданий позивачем лист розрахунок є невірним, оскільки не відображає фактично спожиту теплову енергію та містить некоректні розрахунки нарахування плати. Колегія суддів з такими доводами погодитись не може та вважає, що відповідач, посилаючись на зазначену вище обставину, не довів належними та допустимими доказами помилковість здійснених розрахунків позивачем, зокрема не надав суду будь-яких доказів звернення до позивача із скаргами щодо неправильного нарахування плати за постачання теплової енергії. Також в матеріалах справи відсутні розрахунки заборгованості, які на думку скаржника, були б вірними та обгрунтованими. Доказів, що відповідачі звертались до позивача із заявами про зменшення розміру заборгованості за теплопостачання матеріали справи не містять, як не містять і доказів відключення від централізованого теплопостачання, що додатково свідчить про згоду з проведеними позивачем нарахуваннями. Крім того, з вищезазначеного листа-розрахунку вбачається, що відповідачі періодично вносили плату за постачання теплової енергії, що на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, свідчить про визнання відповідачами нарахованої плати за опалення, здійсненої саме за розрахунком позивача. З викладеного слідує, що вказана заборгованість нарахована відповідачам за спожиті ними послуги та відповідно до діючих на той час тарифів, а тому суд не має сумнівів у правильності здійснення ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_2 . Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Коханій О.В. було зроблено заяву про застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Частиною першою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. Вказане викладене у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачами оплата за надані їм послуги з централізованого опалення вносилася лише періодично та не в повному обсязі, а здійснені платежі були в значно меншому розмірі, ніж нарахування, тому вони не переривали строку позовної давності. Водночас, позивач, звертаючись до суду із позовом 20.10.2021 року, просив суд стягнути із відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка виникла за період з 01 січня 2018 року по 01 вересня 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до заборгованості з централізованого опалення за період з 01.01.2018 року по 01.06.2020 року в сумі 103 925 грн. 81 коп., яка підлягає до стягнення із трьох відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , підлягають до застосування вимоги ст. 267 ЦК України, і відповідно заборгованість підлягає до стягнення лише за період з 20.10.2018 року по 01.06.2020 року в загальній сумі 96 722 грн. 17 коп. До заборгованості, яка виникла за період з 01.06.2020 року по 01.09.2021 року вимоги ст. 267 ЦК України не підлягають до застосування, оскільки вказана заборгованість нарахована в межах трирічного строку позовної давності. Враховуючи те, що ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 лише з 26.05.2020 року, то із відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь позивача в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість за період з 01.06.2020 року по 01.09.2021 року в загальній сумі 38 238 грн. 41 коп. Колегією суддів перевірено розрахунки про розмір заявленого боргу та сум, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є повними та обґрунтованими. Враховуючи, що представник відповідача - адвокат Коханій О.В. та сам відповідач ОСОБА_1 не надали своїх розрахунків або заперечень проти розміру боргу, заявленого позивачем, окрім як заяви про застосування строку позовної давності, апеляційний суд погоджується із наведеними розрахунками позивача, які обґрунтовано задоволені судом першої інстанції в межах трирічного строку позовної давності. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, про що обгрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні. Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Коханія О.В. суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коханія Олексія Володимировича залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2022 року у справі за позовом ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко