Постанова 4814 № 644/6308/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/6308/21 Номер провадження 22-ц/814/3777/23Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. розглянувши апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Вініцького Миколи Вікторовича на рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 квітня 2023 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надання послуг теплопостачання за період з 01 грудня 2018 року по 30 квітня 2021 року в сумі 31084 грн. 50 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1 . Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з відповідача нарахований індекс інфляції в розмірі 2095 грн. 98 коп., 3 % річних в сумі 539 грн.69 коп. та судові витрати. В позовній заяві посилався на те, що між КП "Харківські теплові мережі" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №11745 від 01 січня 2018 року. Згідно вказаного договору позивач постачає теплову енергію в нежитлові приміщення відповідача по АДРЕСА_1 . Відповідач не сплачував рахунки, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01 грудня 2018 року по 30 квітня 2021 року в сумі 31084 грн. 50 коп. Тому позивач просив суд стягнути вказану заборгованість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що восени 2018 року він провів переобладнання належних йому нежитлових приміщень та відключився від системи централізованого теплопостачання, у зв`язку з чим 02 жовтня 2018 року він звернувся до представника позивача для складання акту про відключення. Таким чином з жовтня 2018 року відповідач послуг теплопостачання від позивача не отримував. Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 28 квітня 2023 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію залишено без задоволення. Непогодившись із таким рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржило Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі». Скарга мотивована тим , що суд першої інстанції неповно виявив обставини, які мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що розрахунки надані до суду є вірними , адже для нарахування заборгованості застосовувались тарифи , як для потреб інших споживачів, оскільки нарахування за тарифами для населення є неможливим , договір на теплопостачання укладено з ФО ОСОБА_1 теплопостачання здійснюється в нежитлове приміщення. Скаржник просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 квітня 2023 року , та ухвалити нове , про задоволення позову КП «Харківські теплові мережі». Від представника ОСОБА_1 , адвоката Ковгана С.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити КП «Харківські теплові мережі» у задоволенні апеляційної скарги , а оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 1-го поверху №122-4, 121-4, 121-6 загальною площею 134,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого 29 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Канавець С.В. (а.с. 3, 4). Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані договором №11745 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2018 року, укладеним ОСОБА_1 , що в договорі діє як споживач, та КП «Харківські теплові мережі», що діє в договорі як теплопостачальна організація (а.с. 5-8). Згідно вказаного договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року, кондиціювання повітря по мірі необхідності та наявності технічної можливості. Згідно п. 3.2.1. вказаного договору споживач теплової енергії зобов`язаний дотримуватися вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, Тимчасових правил обліку відпускання i споживання теплової енергії, цього договору та інших законодавчих і нормативних документів. Згідно пунктів 3.2.2. та 3.2.3. споживач також зобов`язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання і тепловикористовуючих установок відповідно до проекту; зберігати обладнання, прилади комерційного обліку та пломби на них в належному стані. Двома додатками №1 до договору від 01 січня 2008 року №11745 передбачені обсяги постачання теплової енергії споживачу на опалення (рахунок №17300-2061-0), та на гаряче водопостачання (рахунок №17300-2061-1) а.с. 9,

10. Згідно додатку №4 до договору від 01 січня 2008 року №11745 облік споживання теплової енергії за опалення здійснюється розрахунковим способом, за гаряче водопостачання по приладу обліку (а.с. 11). Суду не надано відомостей щодо внесення змін у вказаний договір, крім того відсутні і відомості щодо розірвання договору. Відтак договір №11745 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2018 року, укладений ОСОБА_1 та КП «Харківські теплові мережі», на час розгляду справи є дійсним та підлягає до виконання. Таким чином встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . З заявою про відмову від одержання послуг або з вимогами розірвати договір відповідач до позивача не звертався, доказів протилежного суду не надано. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Законує органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання умов договору про надання послуг постачання теплової енергії. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» Житловим кодексом Українита іншими нормативними актами. Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Законом України «Про теплопостачання»визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. З матеріалів справи убачається, що з 29 серпня 2007 року за відповідачем ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №122-4, 121-4, 121-6 в літ.А-5 ,у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, тобто відповідач ОСОБА_1 є споживачем та несе обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг у розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 використовує теплову енергію відповідно до договору що надається КП «Харківські теплові мережі» . Відповідач , посилаючись на неотримання послуг , та недоведення позивачем отримання послуг від КП «Харківські теплові мережі» ОСОБА_1 , вказував на відсутність підстав стягнення з нього заявленої позивачем суми заборгованості. Проте, суд апеляційної інстанції вважає недоведеними аргументи відповідача , щодо відключення останнього самовільно від системи централізованого теплопостачання , адже протокол №28 від 23 жовтня 2018 року про адміністративне правопорушення за ст.150 КУпАП не свідчить про відключення нежитлового приміщення 1-го поверху №122-4, 121-4, 121-6 в літ.А-5 ,у АДРЕСА_1 , а лише встановлює факт втручання в систему опалення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки суду не надано доказів на підтвердження відключення нежитлового приміщення від системи централізованого теплопостачання станом на 2018 рік , як про це стверджує відповідач, колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог. За період користування тепловою енергією у вказаних нежитлових приміщеннях з грудня 2018 року по квітень 2021 року рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 31 084,50 грн. Статтями 12, 81ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Крім вищезазначеного в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що з грудня 2018 року відповідач не користувався належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями. Відповідно до частин першої третьої статті 13ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до положень ст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 612ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Крім того частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено обов`язок споживача, за відсутності іншого погодженого строку, сплачувати отримані житлово-комунальні послуги щомісяця. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Згідно з пунктом 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Доказів правомірного відключення нежитлових приміщень, які належать відповідачу від мереж централізованого опалення, або ненадання таких послуг за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року, відповідачем не надано, а отже вимога про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 31 084, 50 грн. підлягає задоволенню. Крім того , позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції за час прострочення сплати заборгованості. Щодо вказаної вимоги , апеляційний суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК Україниборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, нараховуються три проценти річних від простроченої суми та інфляційні відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. З огляду на що є правомірними вимоги КП «Харківські теплові мережі , щодо стягнення з ОСОБА_1 інфляційних витрат в сумі 2095,98 грн, та 3% річних в розмірі 539, 60 грн. Окрім іншого , суд апеляційної інстанції вважає вірними розрахунки надані позивачем , оскільки , договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді був укладений із ОСОБА_1 як з фізичною особою, а не як з побутовим споживачем , більше того постачання теплової енергії здійснювалось у нежитлове приміщення. У протоколі №28 від 23.10.2018 року наданому відповідачем ОСОБА_1 зазначає місце роботи «приватний підприємець». Відповідно, постачання теплової енергії та розрахунок нарахувань за її споживання в нежитловому приміщенні належному ОСОБА_1 , здійснювалось як для потреб інших споживачів ( крім населення) , та відповідає нормам законодавства і тарифам встановленим відповідно до Постанов НКРЕКП на заявлені періоди нарахувань. Відтак , доводи апеляційної скарги є слушними у зв`язку із чим колегія суддів вважає , що позов підлягає задоволенню , а рішення суду що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права , підлягає скасуванню. Судові витрати апеляційний суд розподіляє у відповідності до вимог ст.ст.141, 382 ЦПК України. Враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, апеляційний суд здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а отже стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 270 грн. Також суд стягує з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір, понесений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3405,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374 , п.п.3,4 376, ст.ст. 381-382, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Вініцького Миколи Вікторовича задовольнити . Рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 квітня 2023 року скасувати. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»: -заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2018 року по 30.04.2021року в розмірі 31 084 грн 50 коп.; -інфляційні втрати у розмірі 2095 грн..98 коп.; -3% річних у розмірі 539 грн.69 коп., а всього заборгованість на загальну суму у розмірі 33 720 грн. 17 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 2270,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір, понесений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3405, 00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення . Головуючий суддя: В.М.Триголов Судді: А.І.Дорош О.А.Лобов