Постанова 4807 № 334/2563/25

Дата документу 24.04.2026 Справа № 334/2563/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2563/25 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В. Провадження № 22-ц/807/94/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Гончар М.С., Онищенка Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення XXXIIIa, першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.11.2021 між сторонами укладений Типовий індивідуальний договір № 71206111 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.08.2024 на загальну суму 68 721,39 грн. За вказаний період відповідач не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 68 721,39 гривня. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 68 721, 39 грн. та судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2025 року позов Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії у сумі 68 721 гривня 39 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 2 422 гривні 40 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав встановленим, що нежитлове приміщення XXXIIIa, першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , є опалювальним приміщенням. Вказане приміщення є прибудованим та багато років тому від`єднало від системи централізованого опалення житлового будинку за рішенням Концерну «Міські теплові мережі», що підтверджується відповіддю від ОСББ «Штурмова, 9» № 7 від 22.05.2025р., актом комісії ОСББ «Штурмова, 9» від 23.05.2017р., актом комісії ОСББ «Штурмова, 9» від 06.06.2025р., фотознімками. Транзитні стояки опалення відсутні. Вказує, що позивач не надав належних доказів фактичної поставки теплоносія у належне йому нежитлове приміщення, а отже, не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за теплову енергію, крім того, самостійно, з власної ініціативи вчинив дії, які унеможливлюють отримання скаржником послуги з теплопостачання. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилається в рішенні на Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, оскільки постачання послуги з централізованого опалення належного скаржнику нежитлового приміщення було припинене безпосередньо теплопостачальною організацією, з власної ініціативи, без повідомлення власника нежитлового приміщення ще до прийняття зазначеного Порядку. Зауважує, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, та який суд першої інстанції прийняв як вірний, зроблений всупереч вимогам діючого законодавства, а саме не системно, не щомісячно, нарахування за деякі місяці взагалі не проводились з невідомих підстав, а в деяких місяцях - нараховувались значно завищені суми. Згідно відповіді на запит від 27.05.2025 року, позивач зазначає, що з вересня 2024 року нарахування за послугу з постачання теплової енергії призупинені. З відповіді на адвокатський запит від 09.06.2025 року про нарахування за послугу з теплопостачання по житловому будинку вбачається, що нарахування за належне йому нежитлове приміщення площею 86,7 кв.м позивачем припинене з листопада 2024 року з власної ініціативи, зі списку нежитлових приміщень по будинку воно виключено. Вказує, що акти обстеження приміщення мають право складати управляючі/ обслуговуючі компанії, яким передана технічна документація на будинок. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно позбавив його можливості бути заслуханим судом безпосередньо. Також зауважує, що більшість доказів, на які він посилається в обґрунтування своєї позиції, він отримав вже після ухвалення оскаржуваного рішення, оскільки знаходився на лікарняному. Тому, за наведених вище обставин у нього не існувала об`єктивна можливість надати докази на спростування обставин, встановлених судовим рішенням, до суду першої інстанції. Також звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно зазначено в оскаржуваному рішенні, що воно може бути оскаржено через Дніпровський районний суду м. Запоріжжя. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що свої зобов`язання з надання комунальної послуги з постачання теплової енергії позивач виконав належним чином, що не спростовано відповідачем, який, у свою чергу, порушив свої зобов`язання та своєчасно не вносив оплату за спожиту комунальну послугу, у зв`язку з чим в період з 01.11.2021 по 31.08.2024 має заборгованість в сумі 68 721,39 гривня.Тому суд виснував, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, отже, підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 вартості наданих позивачем послуг постачання теплової енергії у нежитлове приміщення XXXIIIa, першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.11.2021р. по 31.08.2024р.у визначеному позивачем розмірі, а саме, на загальну суму 68 721,39 грн. Концерн «Міські теплові мережі»є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі»є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту). 02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну «Міські теплові мережі»опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Згідно пункту 5, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення. Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця. Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21). Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32). Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (п. 33). Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34). Споживач згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Згідно п. 41, споживач зобов`язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Як встановлено судом, відповідно до Інформаційної довідки з ДРРП № 395979166 від 23.09.2024 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення XXXIIIa першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на ім`я ОСОБА_1 як на споживача послуги з постачання теплової енергії, яку позивач надає за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення XXXIIIa першого поверху літ. А-9, А-1, що підтверджується рахунком основного боргу за договором № 71206111, інформацією по нарахуванням споживача, інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії та архівом показів опалення. Відповідно до розрахунку основного боргу за договором № 71206111, споживачем послуги, яку Концерн «Міські теплові мережі» надає за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення XXXIIIa першого поверху літ. А-9, А-1, є відповідач. Заборгованість перед Концерном «Міські теплові мережі» за наданою за вказаною адресою послугою за період з 01.11.2021 по 31.08.2024 складає 68 721,39 грн. Згідно з інформаційною довідкою начальника ВДР Концерну «Міські теплові мережі» Наталії Гнатенко у програмі «Збут» за адресою АДРЕСА_1 обліковувалось нежитлове приміщення № XXXIII площею 112.4 м.кв., дог. № 71203641, яке належало ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Згідно рішення суду, справа № 2-5951 від 09.12.2005р. з нежитлового приміщення № XXXIII, площею 112,4 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 було виділене приміщення № ХХХШа, площею 86,7 м.кв., власником якого став ОСОБА_1 . З метою упорядкування договірних відносин та недопущення подальшого бездоговірного споживання, між ОСОБА_1 та Концерном «Міські теплові мережі» укладено індивідуальний договір № 71206111 про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, та виконано перерозподіл нарахувань за теплову енергію спожиту у період з 01.11.2021 по 01.05.2023: у червні 2023 року з дог. № 71203641 були зняті нарахування умовно-постійної частини та абонентської плати на площу 86,7 м.кв. за період з 01.11.2021 по 01.05.2023 та нараховані на дог. № 71206111; у листопаді 2023 року з дог. № 71203641 були зняті нарахування умовно-змінної частини на площу 86.7 м.кв. за період з 01.11.2021 по 01.05.2023 та нараховані на дог. № 71206111. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У наданому суду першої інстанції відзиві ОСОБА_1 посилався на те, що ним було зроблено відповідний запит про деталізацію нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, після надання відповіді на який буде надано відповідний розрахунок. В апеляційній скарзі заявник вказує, що 05 травня 2025 року ним був зроблений запит до керівництва ОСББ «Штурмова, 9» з приводу підтвердження інформації щодо відключення належного йому нежитлового приміщення від системи централізованого опалення житлового будинку. З 19 травня по 02 червня 2025 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, що підтверджується довідкою КНП «Клініка «СІМЕЙНИЙ ЛІКАР» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження було відмовлено. 02 червня 2025 року після виходу з лікарняного ОСОБА_1 була отримана відповідь ОСББ «Штурмова, 9» на його запит, до якої було долучено акт обстеження системи опалення житлового будинку від 23.05.2017 року, яким підтверджувався факт відключення належного йому нежитлового приміщення від внутрішньобудинкової мережі централізованого теплопостачання будинку саме за ініціативою теплопостачальної організації. 06 червня 2025 року ним разом з представниками ОСББ «Штурмова, 9» було проведено комісійне обстеження системи теплопостачання житлового будинку, за наслідком якого підтвердилась інформація про відсутність приєднання належного йому нежитлового приміщення до внутрішньобудинкової мережі централізованого теплопостачання будинку саме за рішенням теплопостачальної організації. Було складено відповідний акт від 06.06.2025 року та зроблена фотофіксація. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про дослідження доказів,суд апеляційної інстанції виходить з такого. Нормою, яка закріплена в п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено: «Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції». З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за можливе прийняти та дослідити нові докази, оскільки скаржником доведено, що він не мав можливості подати їх до суду першої інстанції з поважних причин. Отже, з відповіді начальника відділу договірної роботи Концерну «Міські теплові мережі» Гнатенко Н. № 003154/42-003825 від 27.05.2025 року вбачається, що з листопада 2021 року нарахування на прибудинкове нежитлове приміщення XXXIII проводилось у відповідності до п. 24 Правил № 830 - пропорційно опалювальної площі (об`єму) приміщення. Отже, за період 01.11.2021р- 01.06.2023 нарахування за послугу з постачання теплової енергії до договору №71203641 склали 58 073,64 грн. З травня 2023 року приміщення XXXIII по АДРЕСА_1 поділено на власників згідно наданих документів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - власники приміщення № XXXIII, ОСОБА_1 власник приміщення XXXIIIa. Відповідно між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 укладено новий договір № 71206111 від 01.05.2023 року. Згідно змін Концерном «Міські теплові мережі» проведено корегування нарахувань умовно-постійної частини тарифу та абонентської плати за послуги з постачання теплової енергії між вищевказаним нежитловими приміщеннями за період з 01.11.2021 року по 01.05.2023 року. Знято з договору № 71203641 та нараховано на договір № 71206111 суму в розмірі 6 172,50 грн. З початком опалювального сезону 2023-2024 р. у листопаді 2023 року проведено корегування нарахувань умовно-змінної частини тарифу. Знято з договору № 71203641 та нараховано на договір № 741206111 сума в розмірі 31 297,49 грн. З вересня 2024 року нарахування за послугу з постачання теплової енергії по договору № 71206111 призупинені (а.с. 127-128, 129). Також, як вбачається з акту обстеження системи опалення житлового будинку від 23.05.2017 року, складеного комісією ОСББ «Штурмова, 9» у складі: голови правління, заступника голови, члена правління, проведено обстеження підвалу житлового будинку по АДРЕСА_1 . Обстеженням встановлено, що прибудоване нежитлове приміщення XXXIIIa, XXXIII першого поверху літ. А-9, А-1 по АДРЕСА_1 власного підвалу не має, не опалюється, система теплопостачання нежитлового приміщення від`єднана від внутрішньо будинкової мережі централізованого теплопостачання будинку, подаючи та зворотні трубопроводи перекриті запірними кранами та опломбовані номерними пластиковими пломбами з написом «Концерн ГТС», після запірних кранів наявні розриви на трубопроводах (а.с. 136). З акту обстеження системи опалення житлового будинку від 06.06.2025 року, яке проведено представниками ОСББ «Штурмова, 9» у складі: голови правління, заступника голови правління, власника нежитлового приміщення ОСОБА_1 , вбачається, що прибудоване нежитлове приміщення XXXIIIa першого поверху літ. А-9, А-1 по АДРЕСА_1 , є неопалювальним, під полом нежитлового приміщення власний підвал відсутній, система теплопостачання нежитлового приміщення від`єднана від внутрішньо будинкової мережі централізованого теплопостачання будинку теплопостачальною організацією, подаючи та зворотні трубопроводи перекриті запірними кранами та опломбовані номерними пластиковими пломбами з написом «Концерн ГТС», після запірних кранів труби від`єднані (а.с. 137). Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України). Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. 01.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ч. 2 ст. 12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону. Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Згідно з абз. 1 ч. 7 цієї статті Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Частиною 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до абз. 1. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. На підставі наданих учасниками справи та досліджених судом доказів встановлено, що позивач Концерн «Міські теплові мережі» є виконавцем послуг теплопостачання для нежитлового приміщення XXXIIIa, першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1 ,власником якого станом на час розгляду справи є ОСОБА_1 . За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном - стаття 322, 360 ЦК України. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що позивач Концерн «Міські теплові мережі», як виконавець послуг, надавав у період з 01.11.2021 по 31.08.2024 послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, а власник приміщення XXXIIIa, першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , та споживач вказаних послуг не здійснював їх оплату. Документальних підтверджень, у тому числі підписаних споживачем та виконавцем послуг актів-претензій, як це передбачено статтею 27 «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг матеріали справи не містять і відповідач таких доказів не надав. З розрахунку боргу за договором за період з 01.11.2021 по 31.08.2024 вбачається, що нарахована позивачем заборгованість становить 68 721,39 грн. Станом на 31.08.2024 обліковується заборгованість в сумі 68 721,39 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що заперечуючи проти позову, відповідач не надав належних та допустимих доказів ненадання позивачем вказаних послуг. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Встановивши, що Концерн «Міські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії у приміщення XXXIIIa першого поверху літ. А-9, А-1, загальною площею 86,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу, який отримує вказані послуги, що, в свою чергу, відповідачем не спростовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з відповідача заборгованості. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що він не споживав послуги з постачання теплової енергії, які надавав Концерн «Міські теплові мережі», враховуючи, що приміщення, яке належить відповідачу, відключене від опалення, на підтвердження вказаних обставин відповідачем було долучено: копію акту обстеження системи опалення житлового будинку від 23.05.2017 року, складеного комісією ОСББ «Штурмова, 9» у складі: голови правління, заступника голови, члена правління, якими проведено обстеження підвалу житлового будинку по АДРЕСА_1 . Обстеженням встановлено, що прибудоване нежитлове приміщення XXXIIIa, XXXIII першого поверху літ. А-9, А-1 по АДРЕСА_1 , власного підвалу не має, не опалюється, система теплопостачання нежитлового приміщення від`єднана від внутрішньобудинкової мережі централізованого теплопостачання будинку, подаючи та зворотні трубопроводи перекриті запірними кранами та опломбовані номерними пластиковими пломбами з написом «Концерн ГТС», після запірних кранів наявні розриви на трубопроводах (а.с. 136) та копію акту обстеження системи опалення житлового будинку від 06.06.2025 року, яке проведено представниками ОСББ «Штурмова, 9» у складі: голови правління, заступника голови правління, власника нежитлового приміщення ОСОБА_1 , з якого вбачається, що прибудоване нежитлове приміщення XXXIIIa першого поверху літ. А-9, А-1 по АДРЕСА_1 , є неопалювальним, під полом нежитлового приміщення власний підвал відсутній, система теплопостачання нежитлового приміщення від`єднана від внутрішньо будинкової мережі централізованого теплопостачання будинку теплопостачальною організацією, подаючи та зворотні трубопроводи перекриті запірними кранами та опломбовані номерними пластиковими пломбами з написом «Концерн ГТС», після запірних кранів труби від`єднані (а.с. 137), до якого додані фотографії в кількості 6 шт. (а.с. 138- 143). Так, відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка була чинною на час складання акту обстеження системи опалення житлового будинку від 23.05.2017 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час складання акту обстеження системи опалення житлового будинку від 23.05.2017 року, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення, він повинен звернутися до міжвідомчої комісії (далі - Комісія) для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченню робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення. Таким чином, на час складання акту обстеження системи опалення житлового будинку від 23.05.2017 року, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком. На час розгляду справи «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007 втратив чинність. На даний час діє Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 №

169. У пункті 3 розділу 3 Порядку № 169 зазначено, що для відокремлення (відключення) від централізованого опалення та систем постачання гарячої води власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (Опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Згідно з п. 13 розділу III Порядку № 169 перегляд умов або розірвання договору про надання послуги можливий лише після підписання Акта про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому порядку. Таким чином, єдиною умовою зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань, є складання акту про відключення житлового приміщення від мереж централізованого опалення, з дотриманням процедури, передбаченої Порядком від 22.11.2005 № 4 або Порядком 26.07.2019 №

169. При відсутності зазначеного акта відключення від мереж централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним. Отже, заперечуючи проти позову, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури відключення належного йому приміщення від мереж централізованого опалення та наявності підстав для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Встановленими судом обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію. Також, є безпідставними посилання скаржника на неналежність як доказу наданого Концерном «Міські теплові мережі» розрахунку заборгованості. Заперечуючи проти позову, відповідач не надав доказів на його спростування ні суду першої, ні апеляційної інстанцій, а також не надав власного розрахунку. Посилання на те, що у відповіді на запит від 27.05.2025 року позивач зазначає, що з вересня 2024 року нарахування за послугу з постачання теплової енергії призупинені, правильність висновків суду про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.08.2024 не спростовує. Стосовно того, що судом першої інстанції зазначено в оскаржуваному рішенні, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Згідно п. 15.5 ч. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Отже, вказівка суду першої інстанції на такий порядок оскарження не порушує право на апеляційний перегляд. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Решта доказів та обставин, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року. Головуючий Д.А.Трофимова Судді: М.С. Гончар Е.А. Онищенко