Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/5105/24

Справа № 991/5105/24 Провадження 1-кс/991/5512/24 У Х В А Л А Іменем України 03 липня 2024 року м. Київ Вищий антикорупційний суд у складі: Головуючої судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000138 від 24.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 - за ч. 5 ст. 191 КК України ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст ухвали та позиції учасників судового провадження До Вищого антикорупційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_8 , вимоги якої мотивовані тим, що суддя ОСОБА_8 був членом колегії суддів у складі головуючої судді ОСОБА_9 та судді ОСОБА_10 , котра 07.04.2023 ухвалила вирок, яким затвердила угоду про визнання винуватості від 22.03.2023, укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000449 від 28.12.2022. Водночас, інформацію про вчинення ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, було виявлено під час розслідування кримінального провадження за №52020000000000138. Зважаючи на це, за даним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провадженню присвоєно № 52022000000000288. У подальшому, 18.11.2022 ці два провадження були об`єднані в одне, із присвоєнням останнього номеру 52020000000000138. 28.12.2022 матеріали досудового розслідування за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за підозрою ОСОБА_11 виділено в окреме провадження, якому присвоєно № 52022000000000449. На думку захисника ОСОБА_6 укладення угоди про визнання винуватості із ОСОБА_11 та подальше її затвердження судом мало наслідком спотворення фактичних обставини у справі шляхом надання ним завідомо неправдивих та недостовірних показів відносно інших осіб, у тому числі і ОСОБА_7 , а також застосування судом формулювань та словесних конструкцій, якими констатовано вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Зазначене, на думку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7 , унеможливлює об`єктивний, неупереджений, всебічний розгляд кримінальної справи № 991/5105/24 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52020000000000138, адже в результаті розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_11 у судді ОСОБА_8 склалося внутрішнє переконання щодо обставин справи, які тісно пов`язані зі справою за обвинуваченням ОСОБА_7 . У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 щодо вирішення заяви про відвід поклався на розсуд суду, при цьому додатково зазначив, що з огляду на позицію судді ОСОБА_8 , останній не вбачає підстав, що викликали б у нього упередженість при розгляді цього кримінального провадження, а також наголосив, що сторона обвинувачення має намір допитати ОСОБА_11 як свідка провадження. Адвокат ОСОБА_5 надав суду письмові доводи, у яких зазначив, що суддя ОСОБА_8 вже висловив свою правову позицію стосовно доводів сторони обвинувачення в судовій справі, якою затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_11 про визнання винуватості. Значна частина доказів з кримінальної справи ОСОБА_11 та справи ОСОБА_4 і ОСОБА_7 є одними і тими самими.

Мотивувальна частина обвинувального вироку ОСОБА_11 містить висновки суду про доведеність поза розумним сумнівом фактів і обставин, які є ідентичними згідно обвинувального акту щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , і які судді ОСОБА_8 в справі 991/5105/24 ще тільки потрібно дослідити. Окрім того, захисник послався на практику Верховного Суду, згідно з якою підставою для самовідводу чи відводу судді є порушення презумпції невинуватості у випадку, коли судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як вона була доведена на підставі закону. У вироку, ухваленому на підставі угоди про визнання винуватості колегією суддів за участі судді ОСОБА_8 , чітко зазначено про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм правопорушень. З посиланням на практику Верховного Суду захисник ОСОБА_5 зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, щоб судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який ставиться йому в вину, з огляду на що просив відвести суддю ОСОБА_8 від розгляду цього провадження. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Окрім того, в матеріалах судової справи № 991/5105/24 наявна заява суддіОСОБА_8 від 24.06.2024 про розкриття інформації, відповідно до якої суддя повідомив, що 07.04.2023 колегією суддів у складі головуючої судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості та ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. За змістом вироку обставини скоєння ОСОБА_11 кримінального правопорушення безпосередньо пов`язані із обставинами злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . При цьому, на думку судді ОСОБА_8 , ухвалення колегією суддів вироку про затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні не є обставиною, яка викликає сумніви у неупередженості судді чи колегії суддів у іншому провадженні за тим же епізодом злочинної діяльності щодо інших обвинувачених, а також не є повторною участю судді у кримінальному провадженні в розумінні статті 76 КПК України. 2.Мотиви суду Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2017 року «Про незалежність судової влади» зазначено, що суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який установить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Відповідно до п. 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 констатовано, що відповідно до усталеної практики Суду, наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 ЄКПЛ повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 щодо обґрунтування підстав для виникнення сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_8 , суд зазначає про їх неспроможність з огляду на наступне. Вироком суду від 07.04.2023 затверджено угоду про визнання винуватості від 22.03.2023, укладену між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 та підозрюваним ОСОБА_11 за участю захисника ОСОБА_13 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 52022000000000449 від 28.12.2022. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_11 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в обсязі повідомленої йому підозри. Зазначений вирок з-поміж іншого містить також формулювання обвинувачення та статті закону про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, відомості про укладену угоду про визнання винуватості, позиції учасників, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості та мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України. При ухваленні вироку на підставі угоди суд лише перевіряв її на відповідність вимогам чинного законодавства, при цьому не досліджував жодні докази та не надавав їм оцінку. Більше того, вирок від 07.04.2023 не містить розділу про встановлені судом обставини, з огляду на те, що жодні обставини щодо пред`явленого обвинувачення судом не встановлювались, а у розділі 2 вироку викладено формулювання обвинувачення згідно з обвинувальним актом, що є підставою для відхилення судом доводів сторони захисту про упередженість судді ОСОБА_8 при розгляді кримінального провадження № 52020000000000138 від 24.02.2020 чи про доведеність винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом будь-яких інших осіб, окрім ОСОБА_11 У п. 6 вироку від 07.04.2023 зазначено мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України і ухваленні вироку та положення закону, якими суд керувався. У цьому ж пункті зазначено, що суд ураховує, що за умовами угоди ОСОБА_11 бере на себе обов`язок співпраці з прокурором у викритті кримінального правопорушення, розслідуваного в рамках кримінального провадження № 52020000000000138 від 24.02.2020 шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні). Тобто, суд з`ясував лише зміст обов`язків ОСОБА_11 за угодою, а не формував заздалегідь, до виходу в нарадчу кімнату, висновки про винуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , з огляду на що відхиляє відповідні доводи сторони захисту як необґрунтовані. При цьому з метою дотримання презумпції невинуватості відповідно до положень ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України у вироку суду від 07.04.2023 знеособлено будь-які відомості щодо осіб, які є обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020, з метою унеможливлення їх ідентифікації, а тому суд відхиляє посилання захисника ОСОБА_5 на порушення презумпції невинуватості. Таке знеособлення у повній мірі відповідає практиці Верховного Суду, а саме викладеній у рішенні від 03.03.2016 у справі № 5-347кс15. Окрім того, захисник ОСОБА_5 на підтвердження доводів сторони захисту послався на практику Європейського суду з прав людини, а саме на рішення від 25.11.2021 в справі Mucha v. Slovakia (заява № 63703/19). У вказаному рішенні суд, зокрема, зазначив, що сам факт того, що суддя першої інстанції виносив попередні рішення щодо того самого правопорушення, не може вважатися таким, що виправдовує побоювання щодо його неупередженості. Окрім того, у вказаній справі вироки щодо співучасників заявника були частиною справи проти нього і бралися до уваги як такі, натомість стороною захисту у цьому провадженні не надано доказів того, що вирок від 07.04.2023 є частиною цієї кримінальної справи. Ураховуючи викладене, суд оцінює заяву про відвід колегії суддів захисника ОСОБА_6 як необґрунтовану та, з огляду на наведені вище мотиви, не вбачає підстав для її задоволення. Керуючись ст. 75, 81, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000138 від 24.02.2020, - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Головуюча суддя: ОСОБА_1