Постанова 4807 № 314/353/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/353/24 Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І. Провадження №33/807/376/24 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2024 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кранта В.М., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 6 березня 2024 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2040 гривень з конфіскацією рушниці AТА arms Neo 12, 12 калібру, номер НОМЕР_1 , стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 13 січня 2024 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_1 , діючи спільно із іншими особами, справи щодо яких розглядаються окремо, порушив правила полювання, що мало наслідком незаконне здобування тварин, а саме в мисливських угіддях неподалік від с. Новорозівка Комишуваської територіальної громади Запорізького району у заборонений для полювання час за допомогою вогнепальної зброї здійснював незаконне полювання без належного дозволу (відстрільної картки), внаслідок чого було здобуто 2 зайця-русака та 1 куріпку сіру. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та зазначив, що оскаржувана постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що він не здійснював полювання за допомогою вогнепальної зброї, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Дичина була знайдена ним та ОСОБА_2 на узбіччі дороги, після чого покладена до багажного відділення автомобіля. Згодом до вказаного автомобілю під`їхали люди з автоматичною зброєю та вилучили дичину, телефони, документи, мисливську зброю. Отже зазначає, що його було затримано не під час полювання за допомогою вогнепальної зброї, а під час його знаходження в автомобілі. Звертає увагу суду, що в процесі їх затримання та огляду автомобіля посадова особа, яка складала протокол була відсутня. Разом з цим, суть вчиненого правопорушення, яка зазначена в протоколі, викладена зі слів інших осіб, які затримали їх під час зупинки автомобілю. Посилається на те, що не знаходився разом з особами, які зазначені у протоколі, а тому суть вказаного у ньому правопорушення не відповідає дійсності. Про те, що вилучена дичина є зайцем-русаком та куріпкою він дізнався від інспектора. Крім того, особи, які здійснювали його затримання, були залученні як свідки під час складання протоколу. Згідно опису, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, дичина у нього не вилучалася. Зазначає, що пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були допитані у судовому засідання, є сумнівними, як наслідок є припущеннями та недопустимими доказами. Не погоджується з висновком суду, що вилучена дичина була стріляною, оскільки матеріалами справи не підтверджується загибель тварин внаслідок ураження із вогнепальної зброї. Акцентує увагу, що огляд транспортного засобу відбувся без дозволу слідчого судді, а тому проведений без дотримання вимог закону. Відео фіксація вказаного огляду відсутня. Внаслідок чого, протокол про адміністративне правопорушення та похідні від нього докази, слід визнати недопустимими. Вказує, що відповідно до приписів ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», полювання на зайця-русака допускається з 1 листопада по січень включно, що виклює звинувачення того, що він полював у заборонений для цього час. На підставі вищевикладеного, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 березня 2024 року, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, присутність його захисника адвоката Кранта В.М., який зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. У судовому засіданні апеляційного суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Крант В.М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Кранта В.М., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Позиція апелянта щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП спростовується матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення № 007751 від 13 січня 2024 року, де зазначено, що 13 січня 2024 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_1 , діючи спільно із іншими особами, справи щодо яких розглядаються окремо, порушив правила полювання, що мало наслідком незаконне здобування тварин, а саме в мисливських угіддях неподалік від с. Новорозівка Комишуваської територіальної громади Запорізького району у заборонений для полювання час за допомогою вогнепальної зброї здійснював незаконне полювання без належного дозволу (відстрільної картки), внаслідок чого було здобуто зайця-русака - 6 особин та куріпка сіра 1 особина підтверджується: - квитанцією № 006 про прийняття зброї AТА arms Neo 12, 12 калібру, номер НОМЕР_1 (а.с. 4); - описом знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, плавучих транспортних засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення мисливця серія НОМЕР_2 від 1 липня 2014 року, мисливська зброя AТА arms Neo 12, 12 калібру, номер НОМЕР_1 (а.с. 4); - розрахунком розміру збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання №1-06/1-12 від 15 січня 2024 року, в якому зазначено загальну суму збитків, яка складає 50 000 грн.; - розпискою голови Оріхівської ро УТМР ОСОБА_6 про прийняття на зберігання предметів незаконного добування, а саме дичини заєць-русак у кількості 6 одиниць та дичини куріпка сіра у кількості 1 одиниця ( а.с. 8). - письмовими пояснення ОСОБА_7 , з яких випливає, що вони разом з ОСОБА_1 близько 13-00 години на автомобілі «Нива» в кузові зеленого кольору, д/н НОМЕР_3 поїхали до рибальського будинку в степу поблизу с.Новорозівка Запорізького району Запорізької області та взяли з собою мисливську зброю (а.с. 12). Відповідно до протоколу, складеного старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська область), ОСОБА_1 визнав факти викладені в протоколі, про що поставив власний підпис, пояснивши тільки, що знайшов дичину на дорозі. При цьому, матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_1 не скористався наданим йому правом на внесення до протоколу пояснень щодо незгоди з діями посадових осіб, які здійснили його затримання та вилучили у нього дичину та вогнепальну зброю. Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 85 КУпАП відповідальність настає за повторне порушення правил полювання, полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин. Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що полюванням є дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Дозвіл на добування - це документ (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на селекційний, діагностичний та науковий відстріл), який дає право на добування (в тому числі відлов) дикої тварини (тварин), а також право на використання (транспортування, перенесення, зберігання) продукції полювання; Незаконно добута продукція полювання - дика тварина чи її частина, добута (відловлена) чи набута будь-яким іншим шляхом з порушенням вимог цього Закону чи інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, що регулюють відносини у сфері користування природними ресурсами України. Статтею 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: - перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); - перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Згідно із ст. 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання (для громадян України) є: - посвідчення мисливця; - щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; - дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); - відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; - паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання може здійснюватися такими способами: - індивідуальне полювання; - колективне полювання; - колективне полювання з нагоничами (облавне полювання). Полювання може здійснюватися з використанням: - мисливської вогнепальної зброї; - собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них); - сіток і пасток для відлову тварин живцем; - пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; - мисливських вишок; - пахучих неотруйних приманок. Полювання може здійснюватися з мисливською зброєю, що належить іншій фізичній особі або користувачу мисливських угідь, лише у присутності власника цієї зброї або уповноваженого працівника користувача мисливських угідь, за яким закріплена ця мисливська зброя, за умови наявності у власника зброї чи уповноваженого працівника користувача мисливських угідь відповідних документів дозвільного характеру, виданих уповноваженим державним органом. Згідно із ст. 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на кабана, лань, оленів європейського та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, борсука, ондатру, куницю лісову. За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка, лисицю, шакала, куницю кам`яну, норку американську, тхора лісового. Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь. Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: - полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей; - полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу). Відповідно до ст. 22 Закону України «Про тваринний світ» право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про тваринний світ» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового та мисливського господарства відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» встановлено відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, а саме адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. З матеріалів справи, пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , наданих в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками лісового та мисливського господарства із вогнепальною зброєю, тушками зайця русака та куріпки сірої. При цьому ОСОБА_1 не мав належного дозволу відстрільної картки, за якою здійснюється полювання, зокрема на зайця-русака та пернату дичину. За таких обставин суд вірно встановив, що ОСОБА_1 13 січня 2024 року в мисливських угіддях неподалік від с. Новорозівка Комишуваської територіальної громади Запорізького району у заборонений для полювання час порушив вимоги ч. 3, ст.12, ст. 14, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст.ст. 22, 23 ЗУ «Про тваринний світ» оскільки у заборонений для полювання час за допомогою вогнепальної зброї здійснював незаконне полювання без належного дозволу (відстрільної картки), внаслідок чого було здобуто зайця-русака у кількості 6 одиниць та куріпку сіру у кількості 1 одиниця. Твердження апелянта, що огляд транспортного засобу відбувся без дозволу слідчого судді, а тому проведений без дотримання вимог закону не знайшли свого підтвердження, оскільки дії співробітників лісового та мисливського господарства не суперечать вимогам ст. 39 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а в матеріалах справи відсутні, та у судовому засіданні апеляційного суду не надано даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував в установленому Законом порядку дії зазначених посадових осіб, які проводили огляд транспортного засобу. Доводи скарги щодо відсутності відео фіксації події апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки положеннями п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що працівники, уповноважені здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання мають право проводити фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як додаткові заходи для запобігання та розкриття порушень правил полювання та інших вимог, установлених цим Законом, отже застосовування технічних засобів відео фіксації у даному випадку, не є обов`язковим. З приводу доводів апелянта, що пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надані у судовому засіданні, які здійснювали його затримання та залучені як свідки, є сумнівними, слід зазначити наступне. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників лісового та мисливського господарства було необ`єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками лісового та мисливського господарства апеляційному суду не надано. Належних, допустимих та достовірних доказів на спростування вищенаведених фактів та доказів упередженості свідків стороною захисту не надано, як і не встановлено апеляційним судом за результатами апеляційної перевірки матеріалів справи. Пояснення свідків узгоджується з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому сумнівів щодо їх упередженості не виникає. Доводи ОСОБА_1 , що він не здійснював полювання за допомогою вогнепальної зброї, а дичина була знайдена ним та ОСОБА_2 на узбіччі дороги, суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції оцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Твердження апелянта, що матеріалами справи не підтверджується загибель вилученої дичини внаслідок ураження із вогнепальної зброї спростовуються пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , які в суді першої інстанції пояснили, що ОСОБА_1 разом із іншою особою під час їх виявлення перебували у мисливських угіддях з мисливською зброєю, готовою до використання (розчохленою, зарядженою), один із свідків чув постріл та свідки бачили сліди полювання (пересування кількох осіб певним способом, сліди крові, тощо), в автомобілі виявлені туші тварин зі слідами влучання дробу. На думку апеляційного суду, вказані пояснення свідків узгоджуються з фактичним обставинам справи, встановленими судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, відповідають матеріалам справи та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у апеляційного суду не виникає. Доводи апеляційної скарги, що відповідно до приписів ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», полювання на зайця-русака допускається з 1 листопада по січень включно, що виклює звинувачення того, що він полював у заборонений для цього час апеляційний суд до увагу не приймає, оскільки крім інкримінованого ОСОБА_1 незаконного здобування зайця-русака, в діях останнього наявні порушення у вигляді незаконного здобування куріпки-сірої, полювання на яку дозволено у жовтні-грудні. Відтак доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстави для скасування постанови судді суду першої інстанції та закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП відсутні. Отже, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції на відповідність вимогам КУпАП в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 85 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КУпАП України суддя апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність притягнення до відповідальності та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, а відтак постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 6 березня 2024 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 березня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП з конфіскацією рушниці AТА arms Neo 12, 12 калібру, номер НОМЕР_1 , залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 314/353/24